Ухвала суду № 80830484, 01.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

01 квітня 2019 р. Справа № 120/593/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою від 18 березня 2019 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Також, у вказаній ухвалі визначено, що питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду буде вирішено в судовому засіданні.

12.03.2019 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду (вх. №13589). Підставою для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду позивач вказав скрутне матеріальне становище, що не дозволяло йому оплатити послуги адвоката та сплатити судовий збір за подання позовної заяви. Крім того, в позовній заяві позивач зазначив, що про внесення до Єдиного реєстру боржників про нього, як боржника зі стягненням з нього коштів, а не стягнення майна як то визначено виконавчим листом, він дізнався фактично 18.02.2019 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а тому 19.02.2019 звернувся до суду з даним адміністративним позовом. З огляду на викладене, вважає, що строк звернення до суду пропущений ним із поважних причин.

В судове засідання позивач не з’явився, натомість через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, про причини неявки суду не повідомила. Разом з тим, в поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву (заперечення) (вх. №17660 від 01.04.2019), просила заяву розглянути без її участі. Також, представник відповідача 01.04.2019 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Оскільки обставин, перелічених у частині 2 статті 205 КАС України судом не встановлено, беручи до уваги обмежені процесуальні строки для розгляду справи, що стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, приватного виконавця, суд дійшов висновку про розгляд клопотання позивача у порядку письмового провадження.

Надаючи оцінку клопотанню позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить того, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Так, згідно ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено в статті 287 КАС України.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Аналіз вищенаведених правових норм дає змогу дійти висновку, що для звернення до суду з позовними щодо оскарження рішення державного виконавця застосовуються стислі строки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить суду визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Вінницького районного відділу держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 19.09.2018 за № ВП57235308, в частині стягнення виконавчого збору в сумі 65403,33 грн. При цьому як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду вказує на скрутне матеріальне становище. Крім того, позивач в позовній заяві зазначив, що про внесення до Єдиного реєстру боржників про нього, як боржника зі стягненням з нього коштів, а не стягнення майна як то визначено виконавчим листом, він дізнався фактично 18.02.2019 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. З даного приводу позивач в попередньому судовому засіданні пояснив, що отримавши постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження він обґрунтовано вважав, що виконавчий збір буде стягнуто з коштів отриманих від реалізації прийнятого в іпотеку нерухоме майно - земельної ділянки, площею 0,40га, кадастровий №0520688906:04:002:0258, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Зарванці, провулок Руданського. Однак, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивачем було з'ясовано, що його внесено до Єдиного реєстру боржників про нього, як боржника зі стягненням з нього коштів, а не стягнення майна як то визначено виконавчим листом.

Зважаючи на отримані від позивача пояснення суд зазначає, що відповідно до положень статті 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, захисту підлягає фактично порушене право позивача у публічно-правових відносинах з відповідачем, а рішення відповідача підлягають судовому дослідженню у справі на відповідність законодавству.

Відповідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи вищевикладені обставини, підстави та предмет заявленого адміністративного позову, суд приходить до висновку, що клопотання позивача слід задовольнити, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Відповідно частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

у х в а л и в :

Клопотання позивача - задовольнити.

Поновити пропущений строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали суду складено 01.04.2019

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна