Ухвала суду № 80829039, 18.03.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/8702/18 1-кп/335/262/2019

18 березня 2019 р. колегія суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді Соляник А.В., суддів Ходько В.М., Воробйова А.В.

за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В.,

прокурора Хрущ П.В.,

обвинуввачених ОСОБА_1, ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3

захиисаників ОСОБА_4 ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7

перекладача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-б, клопатання захисника –адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 про визнання доказів очевидно недопустимими, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080060002966 від 16.08.2013 відносно ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч.2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні 11.03.2019 р. прокурор Хрущ П.В. подав суду для долучення до матеріалів справи клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 16.08.2013 р. по кримінальному провадженню № 12013080060002966 від 16.08.2013 р. за підписом слідчого відділу управління ГУ МВС України в Запорізькій області ОСОБА_11, ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макарова В.О. від 16.03.2013 р. про тимчасовий доступ до речей і документів та протокол огляду місця події від 16.08.2013 р., а саме автомобіля «Fiat UNO» д/н АЕ 5696ЕН.

Прокурор зазначив, що клопотання про тимчасовий доступ, ухвала слідчого судді та протокол огляду місця події є взаємопов’язаними, так як протокол огляду автомобіля «Fiat UNO» д/н АЕ 5696ЕН було проведено саме на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

За клопотанням сторони захисту дослідження доказів було припинено та надано можливість підготувати письмову заяву (клопотання.) 13.03.2019р через канцелярію надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання очевидно недопустимим доказом у цій справі протоколу огляду місця події від 16.08.2013 р., а саме автомобілю «Fiat UNO» д/н АЕ 5696ЕН.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 клопотання підтримала з підстав заявлених у клопотанні.

Захисники ОСОБА_4 ОСОБА_6, ОСОБА_7В, та обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 клопотання підтримали.

Прокурор проти заявленого клопотання заперечував, вважав що вказаному доказу належить надати оцінку в нарадчій кімнаті в сукупності з іншими доказами під час ухвалення вироку.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання.

Ч.3 ст.89 КПК України, передбачено, що сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ч2 ст.89 КПК України, визначено, що у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочато.

У відповідності до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У відповідності до ч.2 ст.87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

У відповідності до ч.4 ст.87 КПК України докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Нормою частини 2 ст. 89 КПК передбачено, що у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Європейський суд з прав людини по справі «Капо проти Бельгії», зазначив що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світі пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист з прав людини і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

З протоколу огляду місця події на перехресті вулиць Тбіліської та Немировича-Данченка в м. Запоріжжі від 16.08.2013 р., який долучений судом до матеріалів справи, вбачається автомобіль «Fiat UNO» д/н АЕ 5696ЕН було виявлено саме в цьому місці, В протоколі зазначено:«При детальном осмотре объекта № 6, установлено, что объектом осмотра является автомобиль ОСОБА_12 75. і.е., гос. знак НОМЕР_1. На момент осмотра автомобиль находится на проезжей части по ул. Немировича-Данченко, передней частью расположен к Набережной Магистрали. На момент осмотра двери автомобиля находяться в состоянии закрита. Стекла водительской и передней двери пассажирской двери приспущены. На момент осмотра автомобиль видимих повреждений не имеет. В ходе осмотра салона автомобиля установлено, что на сиденьях надеты чехлы. Кроме того, на полу под. сиденьями лежат резинове коврики. В ходе осмотра бардачка, установлено, что в нем находится «Поліс» обов’язкового страхування АВ18291530…».

Як вбачається з вищевказаного протоколу огляду місця події на перехресті вулиць Тбіліської та Немировича-Данченка в м. Запоріжжі від 16.08.2013 р. автомобіль «Fiat UNO» д/н АЕ 5696ЕН не вилучався, хоча огляд автомобіля в середині було проведено без дозволу власника чи суду та з салону автомобіля вилучено речі, які у подальшому визнані речовими доказами.

Згідно протоколу огляду, який проводився 16.08.2013 р. з 11.42 год. до 13.53 год. зазначено, «що об’єктом огляду є автомобіль «Fiat UNO» державний реєстраційний номер АЕ 5696ЕН, пофарбований у сірий колір Зазначений автомобіль знаходиться в боксі № 15-16 ізолятора тимчасового тримання ЗМУ ГУВС України в Запорізькій області, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, 2.».

Згідно стенограми протоколу огляду місця події, яка додається до протоколу колір автомобіля зазначено як синій.

Будь-яких посилань на обставини переміщення вищезазначеного автомобіля з місця події на перехресті вулиць Тбіліської та Немировича-Данченка в м. Запоріжжі де він був виявлений працівниками правоохоронних органів 16.08.2013 р. в проміжок часу з 00.30 год. до 05.30 год. до вул. Верхній 2 в м. Запоріжжя зазначений протокол не містить. Взагалі не зрозуміло, яким чином і хто транспортував цей транспортний засіб і в який спосіб.

В протоколі зазначено, що оглянутий автомобіль вилучається та залишається на зберігання в боксі № 15-16 ізолятора тимчасового тримання ЗМУ ГУВС України в Запорізькій області.

Тобто автомобіль «Fiat UNO» державний реєстраційний номер АЕ 5696ЕН було вилучено 16.08.2013 р. з 11.42 год. до 13.53 год. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, 2

В самому протоколі зазначено, що огляд здійснюється у присутності понятих ОСОБА_13, ОСОБА_14, яким у відповідності до положень ст.223 КПК України роз’яснено, що обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи, здійснюється з обов’язковою участю не менше двох понятих.

Водночас, як вбачається з даного протоколу дана слідча дія проводилася як огляд автомобіля.

Нормами ч.1 ст. 237 КПК України передбачено, що з метою виявлення та фіксації відомостей та обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор проводить огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Зі змісту протоколу огляду місця події від 16.08.2013 р., а саме автомобіля «Fiat UNO» д/н АЕ 5696ЕН вбачається, що це не був огляд у розумінні положень КПК України та змісту такої слідчої дії як огляд місця події.

Фактично дії старшого слідчого по ОВС-криміналістом СУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_15 свідчать про те, що він провів обшук автомобіля «Fiat UNO» д/н АЕ 5696ЕН без відповідно ухвали слідчого судді, в порушення вимог ст. 234 -236 КПК України. Підтвердженням цього є та обставина, що понятим, які були присутні під час так званого огляду було роз’яснено, що проводиться саме обшук , що відображено протоколі з посиланням на вимоги ст. 223 КПК України., було проникнення всередину автомобілю: «В ходе осмотра бардачка, установлено, что в нем находится «Поліс» обов’язкового страхування АВ18291530…».

Вказаний протокол огляду місця події від 16.08.2013 р., а саме автомобіля «Fiat UNO» д/н АЕ 5696ЕН також не може бути визнаний протоколом про тимчасовий доступ до речей і документів і складений на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.08.2013 р. в межах задоволеного слідчим суддею клопотання слідчого відділу управління ГУ МВС України в Запорізькій області ОСОБА_11, так як не містить посилання на вказану ухвалу слідчого судді.

Згідно ч.1 ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Приписами ч. 1 ст. 165 КПК України закріплено, що особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей і документів, зобов’язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.

Як вбачається, оригінал ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про тимчасовий доступ до речей і документів від 16.08.2013 р. власнику автомобіля, «Fiat UNO» д/н АЕ 5696Е, який зазначено в ухвалі слідчого судді від 16.08.2013 р., а саме ОСОБА_16, не пред’являлася, копія не вручалася (ст. 165 КПК України).

Окрім того, особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді як особа, яка уповноважена на виконання вимог ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме слідчий Горлов Д.О. не проводив будь-яких слідчих та процесуальних дій, пов’язаних з виконанням ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, а старший слідчий по ОВС-криміналістом СУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_15 не уповноважувався на проведення вказаних дій.

Огляд місця події від 16.08.2013 р., а саме автомобіля «Fiat UNO» д/н АЕ 5696ЕН, проводиться Нормами ст. 166 КПК України передбачено, у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотання сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку, згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначене них речей і документів.

Жодних вимог передбачених нормами ст. 159-166 КПК України слідчими, які проводили слідчі та процесуальні дії в межах даного кримінального провадження виконано не було.

Відтак, огляд місця події від 16.08.2013 р. (згідно змісту проколу вбачається, що по перше проведено іншу слідчу дію , а саме обшук автомобіля «Fiat UNO» д/н АЕ 5696ЕНпо друге її проведено з порушеннями встановленого КПК України порядку, без попереднього дозволу суду та без такого дозволу.

Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, відповідно до положень ст. 290 КПК України, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

автомобіль «Fiat UNO» д/н АЕ 5696ЕН не був відкритий стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України під час ознайомлення, підтвердженням чого є посилання захисника ОСОБА_5 в проколі про відкриття матеріалів де зазначено, що речові докази стороні захисту,а саме ОСОБА_1 та захиснику ОСОБА_5П не відкриті.

У справі «Барбера, Мессег та Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов’язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов’язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь - який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Європейський Суд с прав людини у своєму рішенні по справі «Перес проти Франції», заява № 47287/99 від 12 лютого 2004 р. вказав, що «… дія статті 6 Конвенції полягає і в тому, щоб, серед іншого, зобов’язати» суд «провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи».

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Мирилашвілі проти Росії» від 01.12.2008 року, у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх; ЄСПЛ констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов’язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями, і, крім цього, не було достатньо обґрунтованим.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст. 89, 84, 86-87, 159, 163-165, , 223, 233-234, 237, КПК України, ст. 30, 62 Конституції України, рішеннями ЄСПЛ–

У звязку з цим, колегія суддів визнає даний доказ очевидно недопустимим та припиняє його дослідження.

Керуючись ст.ст.84,87,89,159,163-165,223,233-234,237 290, , ст. 30, 62 Конституції України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву захисника - адвоката ОСОБА_5 яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 про визнання доказів очевидно недопустимими по кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080060002966 від 16.08.2013 відносно ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч.2 ст. 115 КК України задовольнити.

Визнати очевидно недопустимими докази у кримінальній справі № 335/8702/18 по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080060002966 від 16.08.2013 відносно ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 12 ч.2 ст. 115 КК України, а саме протокол огляду місця події від 16.08.2013 р., а саме протокол огляду місця події від 16.08.2013 р., а саме автомобіля «Fiat UNO» д/н АЕ 5696ЕН.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та оголошені у судовому засіданні 18 березня 2019 року.

Повний текст ухвали складено та оголошено 22 березня 2019 року о 15 годині 00 хвилин.

Головуючий А.В. Соляник

Судді А.В. Воробйов

ОСОБА_17