Ухвала суду № 80828210, 26.03.2019, Перечинський районний суд Закарпатської області

йСправа № 304/407/19 Провадження № 2/304/220/2019

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 березня 2019 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Перечинського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_4 про усунення від права спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 02 червня 2018 року помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого приватним нотаріусом Перечинського районного нотаріального округу Закарпатської області була відкрита спадкова справа. Згідно такої спадкоємцями майна покійного ОСОБА_5 є вона, як його донька, та відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як онуки спадкодавця (прийняли спадщину відповідно до ст. 1266 ЦК України, тобто за правом представлення). Однак, останні не можуть бути спадкоємцями відповідно до положень чинного законодавства та повинні бути усунені від права спадкування за законом у зв’язку з наступними обставинами. Так, її батьки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 проживали разом у збудованому ними у 1958 році приватному будинку. Обоє за життя мали проблеми із здоров’ям, зокрема ОСОБА_6 мала гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, перенесла інфаркт міокарда, туберкульоз хребта, не бачила на одне око та не могла пересуватися самостійно. З січня 2015 року вона була прикута до ліжка, відтак ОСОБА_5 та її сім’я постійно за нею доглядали. 16 березня 2015 року така померла. У той же час, ОСОБА_5 також мав значні проблеми із здоров’ям (катаракта з глаукомою обох очей, аритмія, бронхіт, гіпертонія), ходив лише на милицях. Догляд за ним здійснювали виключно вона та її сім’я – постійно приносили їжу, купували продукти та ліки, прибирали, прали, проводили медичні процедури, регулярно відвозили його до обласної лікарні на прийом до лікарів, часто ночували через відсутність можливості залишити такого одного. При цьому, на численні прохання ОСОБА_5, ні його син ОСОБА_7, ні внуки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 його не навідували, жодної допомоги не надавали. 28 липня 2017 року у спадкодавця стався інсульт. З цього часу і аж до 02 червня 2018 року, тобто моменту смерті останнього, за ним доглядала виключно вона із сім’єю та представники територіального центру. Жодної допомоги від інших родичів, зокрема від відповідачів, він не отримував, хоча і знаходився у безпорадному стані. У подальшому поховання ОСОБА_5 було здійснено саме за рахунок зусиль та фінансів її та її чоловіка. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Враховуючи наведене та те, що відповідачі знали про безпорадний стан ОСОБА_5 та мали можливість йому допомогти, однак від надання такої допомоги обоє ухилилися, тому просить усунути їх від права спадкування за законом від спадщини, яка відкрилася після смерті останнього.

Подана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки в порушення вимог ст. 175 ЦПК України не містить зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 мали можливість допомогти ОСОБА_5, однак від надання такої допомоги обоє ухилилися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Також у порушення вимог ст. 175 ЦПК України до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який позивачу необхідно внести у сумі 768,40 грн. за наступними реквізитами:

р/р 31215206007195

МФО 899998

Код ЄДРПОУ 37916557

Одержувач: УК у Переч. р/Перечинськ. р-н/22030101

Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП)

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Код ЄДРПОУ суду: 02896377

Що стосується клопотання позивача про звільнення її від сплати судового збору, оскільки вона є пенсіонером та інвалідом ІІІ групи, то суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як вбачається з роз’яснень, викладених у пункті 1 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя N R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільним судам у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

З рішень Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ст. 8 цього Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких судом може бути відстрочено чи розстрочено судовий збір, зменшено його розмір чи звільнено сторону від сплати такого. Також вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок відстрочити, розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору у підтвердження наявності однієї з умов, визначених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», належних доказів не додано, тому суддя приходить до висновку, що у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права, викладений в постанові Верховного Суду 17 травня 2018 року по справі № 904/9117/17.

Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Тому, керуючись ст. ст. 185, 258-261 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Перечинського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_4 про усунення від права спадкування за законом — залишити без руху і надати строк для усунення недоліків п’ять днів з дня вручення позивачу ухвали та роз’яснити, що в разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_8