Рішення № 80828189, 28.03.2019, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/188/19

Провадження № 2/304/164/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

представника позивача - адвоката Мулеси М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/188/19 за позовом ОСОБА_2 до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 23 лютого 1957 року його батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб, за час перебування у якому побудували будинок АДРЕСА_1. Такий був їхнім спільно набутим майном, тобто належав їм по 1/2 частині кожному, однак за життя право власності на нього вони не оформили. Головою вказаного домогосподарства була його мама. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина, що складається з 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, відтак 19 серпня 1978 року мама вийшла заміж за ОСОБА_5 та після державної реєстрації шлюбу змінила своє прізвище із ОСОБА_4 на ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 також померла. Рішенням Перечинського районного суду від 19 листопада 2018 року встановлено, що його мама ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Оскільки він фактом спільного проживання із мамою прийняв спадщину за нею, однак нотаріусом в оформленні такої йому було відмовлено за відсутності правовстановлюючого документа на спадковий будинок, тому просить позов задовольнити.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача - адвокат Мулеса М.В. просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім цього, подав письмову заяву, в якій просив питання розподілу понесених позивачем судових витрат не вирішувати.

Представник Перечинської міської ради Закарпатської області як відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги визнав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мама позивача ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим виконкомом Сімерської сільської ради Перечинського району Закарпатської області ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 5, 6-8, 9, 21, 33).

Також встановлено, що згідно довідок виконавчого комітету Перечинської міської ради Закарпатської області № 669 від 22 червня 2017 року та № 246 від 11 травня 2018 року ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, на момент смерті постійно проживала та була головою домогосподарства АДРЕСА_1 (а. с. 10, 32).

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим Кодексом чинності.

Як роз'яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, оскільки спадщина за спадкодавцем ОСОБА_4 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 і строк на її прийняття закінчився до набрання чинності ЦК України (01 січня 2004 року), тому суд вважає необхідним застосувати до даних правовідносин норми ЦК УРСР.

Так, відповідно ч. 1 ст. 524, ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Однак, відповідно до ст. 548 цього Кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Згідно ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Перечинської міської ради Закарпатської області № 669 від 22 червня 2017 року позивач ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_4 та протягом шести місяців після такої був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1, внаслідок чого вважається таким, що фактично вступив в управління спадковим майном (а. с. 10).

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 49821547 від 10 листопада 2017 року спадкова справа стосовно спадкодавця ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, відсутня (а. с. 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 548, ст. 525 цього Кодексу прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Отже, враховуючи те, що позивач як спадкоємець першої черги протягом строку, встановленого ст. 549 ЦК Української РСР, фактично вступив в управління спадковим майном, згідно ст. 553 цього Кодексу від прийняття спадщини не відмовився, а інших спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, не встановлено (а. с. 10, 13), тому він вважається таким, що прийняв її одноосібно.

Разом з цим, згідно повідомлення приватного нотаріуса Перечинського районного нотаріального округу за вих. № 59/02-14 від 14 червня 2018 року позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у оформленні спадщини за спадкодавцем ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки документ, що посвідчує право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, відсутній (а. с. 11).

Як роз'яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 41, ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом; кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Таким чином, оскільки у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд, використовуючи винятковий спосіб їх захисту - визнання права власності на спадкове майно, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що згідно квитанції № 0610940100 від 09 січня 2019 року позивачем ОСОБА_2 сплачено 987,98 грн. судового збору (а. с. 1).

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вбачається з поданої представником позивача заяви, останній, з врахуванням принципу диспозитивності, просить не вирішувати питання розподілу понесених ОСОБА_2 судових витрат, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки таке його волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідача, тому може бути задоволене судом.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 524-525, 529 ч. 1, 548, 549, 553 ЦК Української РСР, ст. ст. 12, 13, 76-83, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 258-259, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Перечинської міської ради Закарпатської області (89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, № 16; код в ЄДРПОУ 04351274) про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності в порядку спадкування за законом за спадкодавцем ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: Ганько І. І.