Рішення № 80827503, 28.03.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/5024/18

Провадження №2/235/45/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор’євої С.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який дії в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_5, до ОСОБА_6, третя особа - Орган опіки та піклування Покровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення у квартиру та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просить:

- усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення його та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, передати йому ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 та не чинити перешкоди в користуванні квартирою;

- стягнути з відповідача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на його користь у відшкодування моральної шкоди 21 686,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що з відповідачем по справі позивач перебував у шлюбі з 18.07.1992 по 08.12.2016, від шлюбу є дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14.09.2017 був визначений порядок користування спірною квартирою, яка придбана сторонами під час шлюбу, між ними були поділені особові рахунки з оплати витрат по утриманню будинку та прибудинкової території та централізованого опалення.

Позивач зазначає, що після набрання зазначеним рішенням суду законної сили відповідач чинить перешкоди його вселенню разом з малолітньою дитиною до спірної квартири, відмовляється надати відповідний комплект ключів від вхідних дверей, які позивач втратив. На письмові звернення відповідач не відповідає, доступ до квартири не надає.

Позивач зауважує, що такими неправомірними діями відповідача йому та його малолітній дочці спричинено моральну шкоду, яка полягає у тому, що він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а саме вимушений підшукувати інше житло, маючи у власності своє, через дії відповідача вимушений доставляти незручності своєму хворому батькові, мешкаючи зі своєю донькою в його будинку, користуватися вбиральнею, що знаходиться на вулиці. Розмір моральної шкоди визначає шляхом множення судових витрат, які вимушений нести для відновлення своїх порушених прав, на кількість місяців, протягом яких порушуються його права, а саме: 1000 грн. за складання позовної заяви + 1409,60 грн. судового збору = 2409,60 грн. х 9 місяців з дня набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові. Також позивач зазначив, що після набрання рішенням суду від 14.09.2017 законної сили він намагався попасти в спірну квартиру, проте не зміг відкрити двері, у зв’язку з чим 03.01.2018, прийшовши до квартири, зрізав петлі та змінив в двері замок, в цей час в квартирі ані відповідача, ані їх дочки не було; коли він замінив замок, прийшла його дочка ОСОБА_7 та газовим балончиком бризнула в очі новій дружині позивача – ОСОБА_8, у зв’язку з чим позивач був вимушений покинути спірну квартиру, залишивши ключі від замка в квартирі, де саме, не пам’ятає.

Представник позивача просив позов задовольнити, зазначивши, що факт перешкоди відповідачем у користуванні позивачем спірної квартири повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

ОСОБА_6 (далі – відповідач), явка якої ухвалою суду від 05.02.2019 (а.с.106) була визнана обов’язковою, проти задоволення позову заперечувала, зазначивши, що вона ніяк не перешкоджає позивачу користуватись спірною квартирою, жодних перешкод ані йому, ані його дитині не чинить; підтвердила, що позивач самостійно болгаркою відкрив двері 03.01.2018, замінив замки та комплект ключів віддав дочці ОСОБА_7, після чого відповідач ключі позивачу не давала. Після 03.01.2018 позивач в спірну квартиру не приходив, в двері не дзвонив, увійти в квартиру не намагався.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 зазначив, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відповідач жодним чином не перешкоджає позивачу та його дочці користуватись спірною квартирою, а екземпляр ключів у позивача був. Також представник зауважив, що рішенням суду від 14.09.2017 позивачу вже було відмовлено у вселенні в квартиру, при цьому позивач посилався на акт, зміст якого аналогічний змісту акту в даній справі. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач чинить позивачу перешкоди у вселенні в спірну квартиру.

Представник відповідача – ОСОБА_9, яка приймала участь в даній справі до 01.01.2019, заперечуючи проти позову, зазначила, що позивач виселився зі спірної квартири добровільно, в подальшому позивач почав вчиняти дії, направлені на те, щоб відповідач з дочкою залишили спірну квартиру йому та його новій дружині.

Представник третьої особи – Органу опіки та піклування Покровської міської ради просила суд вселити малолітню дитину ОСОБА_5 в спірну квартиру.

Ухвалою суду від 18.10.2018 за клопотанням представника позивача в судове засідання викликана свідок ОСОБА_8 (а.с.70).

Ухвалою суду від 27.11.2018, занесеною до протоколу судового засідання, позивачу відмовлено в задоволенні клопотання щодо припинення повноважень адвоката ОСОБА_3 як представника відповідача (а.с.76), оскільки доказів на підтвердження, обставин, викладених в ст.2 ст.61 ЦПК України, позивачем не надано, а адвокат ОСОБА_3 заперечував факт представлення ним коли-небудь інтересів позивача.

Ухвалою суду від 27.11.2018 відмовлено в прийнятті позовної заяви ОСОБА_8 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову (а.с.83).

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Сторонами визнано, що позивач та відповідач перебували у зареєстровану шлюбі з 18.07.1992, який розірвано рішенням суду від 08.12.2016 (а.с.8, 14).

14.07.1997 позивач та відповідач на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 14.07.1997 приватним нотаріусом Красноармійського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 6049, придбали квартиру АДРЕСА_3 (колишній Красноармійськ) Донецької області (а.с.11-13).

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-НО №763137 позивач та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_5, яка народилась 26.10.2017 (а.с.9).

З довідки від 25.07.2018, виданої сектором реєстрації місця проживання фізичних осіб ЦНАП м. Покровськ, вбачається, що позивач зареєстрований в спірній квартирі та має склад сім’ї: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 – колишня дружина, зареєстрована з 23.06.2000 по теперішній час, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 – дочка, зареєстрована з 13.02.2018 по теперішній час (а.с.34).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14.09.2017 частково задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, КП «Покровський центр єдиного замовника», ПАТ «Українська залізниця» про вселення в житлове приміщення, визначення порядку користування квартирою, поділ особових рахунків по оплаті житлово-комунальних послуг, а саме:

- визначений такий порядок користування квартирою № 47 будинку № 137-а по вулиці Шмідта у м. Покровську Донецької області: виділити у користування ОСОБА_1 згідно технічного паспорту на квартиру кімнату 1-6 загальною площею 14,0 кв.м, виділити у користування ОСОБА_6 згідно технічного паспорту на квартиру кімнату 1-7 загальною площею 21,2 кв.м, яка обладнана лоджією площею 2,6 кв.м, залишивши у їх спільному користуванні кухню площею 9,8 кв.м, вбиральню площею 1,4 кв.м, ванну кімнату площею 2,7 кв.м, шафу площею 0,7 кв.м;

- поділено особові рахунки по оплаті витрат по утриманню будинку та прибудинкової території і централізованого опалення за адресою: м. Покровськ Донецької області, вул.Шмідта, 137а/47 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, виходячи із належних кожному площі – 29,55 кв.м.

- в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.15-18).

За змістом акту №13124 від 14.05.2018, складеного інспектором Покровського комітету самоорганізації населення, позивач та його дочка ОСОБА_11 не проживають в спірній квартирі з 25.09.2017, що підтверджують сусіди (а.с.23).

За змістом акту від 25.05.2018 депутатом ОСОБА_12 було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, та в ході перевірки встановлено, що він та його дочка ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, зі слів сусідів, за адресою: м.Покровськ, вул.Шмідта, 137а/47 не проживають (а.с.24).

27.06.2018 ОСОБА_1 письмово звернувся до ОСОБА_6 з проханням надати йому комплект ключів від замків вхідної двері квартири №47, розташованої за адресою: Донецька область, м.Покровськ, вул.Шмідта, 137а (а.с.19,20). Письмове звернення було направлено відповідачу цінним листом та отримано нею 05.07.2018 згідно відмітки у повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21,22).

Актом №15847 від 27.07.2018, складеним інспектором Покровського комітету самоорганізації населення, засвідчено, що позивач скаржиться на те, що відповідач не виконує рішення суду по справі №23/895/17 та не надає доступ в спірну квартиру. В акті також зазначено ствердження відповідача, що замки вона не замінювала, ключ для виготовлення нового позивачу не надає. Аналогічний зміст наведений в акті від 27.07.2018 №15850 (а.с.25, 44).

Згідно з актом від 01.08.2018, складеним інспектором Покровського комітету самоорганізації населення, у ОСОБА_1, з його слів, відсутній доступ до квартири АДРЕСА_4, оскільки у нього відсутні ключі від її вхідної двері, двері відкрити не може (а.с.26).

З довідки №13957 від 06.06.2018, виданої Комунальною установою Покровський координаційний комітет самоорганізації населення, вбачається, що ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, фактично проживає без реєстрації за адресою: м.Покровськ, вул.8 Березня, 53 з 26.12.2016 по теперішній час та має склад сім’ї: дружина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрована за адресою: смт.Удачне, пров.Західний, 5, фактично проживає без реєстрації: м.Покровськ, вул.8 Березня, 53 з грудня 2017 року по теперішній час, а також разом з ними проживає їхня дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27).

За даними технічного паспорту на житловий будинок в місті Покровську по вулиці 8 Березня, 53, власником будинку є ОСОБА_13. Загальна площа будинку становить 46,5 кв.м, житлова площа – 32,2 кв.м (а.с.28-31).

Згідно довідки №15739 від 08.08.2018 ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10 та має склад сім’ї: дружина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_9, та онука ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.33).

Згідно виписки (епікризу) із медичної картки стаціонарного хворого №4490/724 ОСОБА_13 перебував у стаціонарі в неврологічному відділенні Покровської ЦРЛ з діагнозом ГПМК (01.07.2018) інфаркт головного мозку в басейні лівої СМА з помірними повними порушеннями, помірним правобічним геміпарезом на фоні ГХІІІст. (а.с.32).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_8 04.01.2018 порушено кримінальне провадження 12018050410000021 за ч.1 ст.125 КК України, за фабулою: «03.01.2018 близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_16, знаходячись на першому поверсі п’ятого під’їзду багатоквартирного житлового будинку №137а по вул.Шмідта в м.Покровську Донецької області, на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_8, 17.05.1976 р.н.» (а.с.100).

Постановою слідчого СВ Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області від 07.11.2018 вказане кримінальне провадження закрито, оскільки встановити особу, яка застосувала до потерпілої слізогінний газ не надалось можливим (а.с.101-102).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона є дружиною позивача, та зазначила, що відповідач не впускає позивача та їхню малолітню доньку в квартиру, 1/2 якої належить позивачу, не дає йому ключів від дверей, також відповідач побила її, залила очі газом, що мало місце 03.01.2018, коли позивач та вона увійшли в спірну квартиру, після чого її забрала швидка допомога в лікарню, тому позивач не мав об’єктивної можливості залишитись в спірній квартирі.

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14.09.2017 по цивільній справі №2/235/656/17 встановлено, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності в розмірі 1/2 частини кожному, а також визначений порядок користування такою квартирою (а.с.16).

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

За приписами ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

В даній справі позивач стверджує, що відповідач перешкоджає йому користуватись спірною квартирою, 1/2 частиною якої він є власником, а саме не дає позивачу та його малолітній дитині вселитись в спірну квартиру та не дає екземпляр ключів від такої квартири.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримала від відповідача письмовий лист від 27.06.2018, в якому позивач просить надати йому комплект ключів від замків вхідної двері спірної квартир; не перешкоджати йому та його дочці ОСОБА_11 вселитись в спірну квартиру, забезпечити добровільне вселення в таку квартиру.

В судовому засіданні відповідач підтвердила, що вона не надала позивачу комплекту ключів від дверей спірної квартири ані після отримання листів позивача, ані після отримання позовної заяви та протягом розгляду даної справи в суді.

Факт звернення позивача до відповідача письмово із проханням надати йому ключі від спірної квартири підтверджує відсутність у нього таких ключів, а ненадання відповідачем комплектів ключів позивачу чинить перешкоди останньому в користуванні спірної квартирою.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем спірною квартирою шляхом надання комплекту ключів від неї підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем спірною квартирою шляхом вселення позивача та його малолітньої дитини ОСОБА_5 в спірну квартиру не підлягають задоволенню, оскільки жодним наданим позивачем доказом не доводиться факт того, що відповідач перешкоджає позивачу вселитись у спірну квартиру.

Як встановлено судовий рішенням від 14.09.2017 у цивільній справі №2/235/656/17 позивач пішов з квартири добровільно та відповідач не вчиняла дій по його виселенню; не спростований таки факт позивачем і в ході розгляду даної справи.

Акти від 27.07.2018, на які посилається позивач в обґрунтування своєї позиції, не є належним доказом факту вчинення відповідачем дій по перешкоджанню позивачу вселитись в спірну квартиру, оскільки засвідчують не сам факт вчинення таких дій, а факт того, що позивач скаржиться на відповідача.

Акт від 01.08.2018 (а.с.26) також засвідчує лише факт того, що ключі позивача не підходять до дверей спірної квартири, двері відкрити не може, при цьому такий факт також складений зі слів позивача.

Акт від 25.05.2018, як і листи позивача на адресу відповідача від 27.06.2018 також не засвідчують дії відповідача, які були б направлені на перешкоджання позивачу та його малолітній дочці вселитись в спірну квартиру.

Порушення кримінального провадження та покази свідка ОСОБА_8 засвідчують наявність конфлікту між останньою та відповідачем; сама свідок пояснила в судовому засіданні, що позивач 03.01.2018 не зміг залишитись в спірній квартирі через об’єктивні причини, якісь конкретні дії з боку відповідача, які були б направлені на перешкоджання позивачу та його малолітній доньці вселитись в квартиру, свідком не наведені.

Крім того, як зазначив в судовому засіданні позивач, як після 03.01.2018, так і після направлення відповідачу листів від 27.06.2018 він вселитись в спірну квартиру в присутності відповідача не намагався, а тому його твердження про те, що позивач йому перешкоджає вселитись є безпідставними та надуманими.

Лист за підписом батьків учнів, які навчаються у відповідача, яка є вчителем молодших класів ОСОБА_17 ступенів №12 Покровської міської ради, також не може вважатись належним доказом того, що відповідач не надає позивачу доступ до спірної квартири, оскільки по-перше, не містить такої інформації, по-друге, інформація, викладена в такому листі, є суб’єктивною позицією осіб, які його підписали, та стосується професійних якостей відповідача, що не має жодного відношення до предмета спору даної справи.

Позовні вимоги щодо зобов’язання позивача не чинити перешкоди в користуванні квартирою також не підлягають задоволенню, оскільки направлені на майбутнє, в той час як судовому захисту, враховуючи приписи ст.15 ЦК України, підлягають вже порушені, невизнані або оспорювані права особи.

Позовні вимоги в частині відшкодування відповідачем на користь позивача моральної шкоди в розмірі 21 686,40 грн. задоволенню не підлягають з огляду на таке.

За змістом ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3).

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В силу ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Натомість позивачем не надано жодного доказу на підтвердження спричинення йому відповідачем моральної шкоди; доводи позивача щодо погіршення стану його здоров’я, внаслідок чого він звертався за медичною допомогою (а.с.78), суд не бере до уваги, оскільки наявність у даному випадку причинного зв’язку між таким станом позивача та ненаданням відповідачем йому ключів позивачем не доведена. Необхідність звернення до адвоката та понесення у зв’язку з цим матеріальних витрат, на що посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення моральної шкоди, також не є підставою для твердження про спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн. за вимогу немайнового характеру (усунення перешкод в користуванні квартирою) та 704,80 грн. за вимогу майнового характеру (відшкодування моральної шкоди); крім того, позивачем понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн., що підтверджується актом виконаних робіт, за змістом якого виконавець своїм підписом свідчить про оплату замовником всієї суми наданих послуг з вивчення документів та складання позовної заяви (а.с.36).

Зважаючи на приписи статей 137, 141 ЦПК України, а також на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 685,73 грн. (352,40 грн. судовий збір + 333,33 грн. витрати на професійну правничу допомогу).

Керуючись статтями 13, 19, 81, 82, 134, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - Донецька область, м.Покровськ, вул.8 Березня, 53), який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання - Донецька область, м.Покровськ, вул.Шмідта, 137а/47), третя особа - Орган опіки та піклування Покровської міської ради (ідентифікаційний код 04052933, місцезнаходження – Донецька область, м.Покровськ, пл.Шибанкова, 13), про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення у квартиру та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою №47 в будинку №137а по вулиці ІІІмідта у м.Покровську Донецької області шляхом передачі ОСОБА_1 екземпляру ключів від дверей такої квартири.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12, судові витрати в розмірі 685,73 грн. (шістсот вісімдесят п’ять грн. 73 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 01.04.2019.

Суддя К.П. Бородавка