Рішення № 80827197, 21.03.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7085/18

2/264/462/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

"21" березня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О. , за участю секретаря судового засідання Ткачук Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Перша маріупольська державна нотаріальна контора, про звільнення майна з- під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є спадкоємцем після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Після його смерті залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. На вказаний будинок першою маріупольською державною нотаріальною конторою накладено арешти. Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 25 січня 2001 року за цивільною справою за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення шкоди позовні вимоги задоволені, з ОСОБА_5 на користь позивачів стягнуто грошові кошти. Згідно заяв, розписок та листів виконавчої служби, ОСОБА_5 виконав рішення суду у повному обсязі шляхом виплати позивачам стягнених судом сум, але арешти з домоволодіння не скасовані. Спірний будинок за життя належав на праві власності ОСОБА_5 на підставі біржового контракту №6787. Наявність арешту на будинку перешкоджає позивачці вступити у право успадкування на зазначений будинок. Позивачка самостійно зверталась до Першої маріупольської державної нотаріальної контори з проханням зняти арешти з майна, однак їй було в цьому відмовлено. У зв'язку із зазначеним, позивачка змушена була звернутись до суду з позовом про скасувати арешти з будинку АДРЕСА_1, що були накладені Першою маріупольською державною нотаріальною конторою.

Позивачка та її представник в судове засідання не з'явились, направили на адресу суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, направила на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин, про день розгляду справи були повідомлені належним чином. Відзиву на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують їх відзив відповідачі не надали.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку із тим, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, не використали наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, направив письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи, а також просив розглянути справу за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_1, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с.Захарівка Першотравневого району Донецької області.

Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уклав шлюб 03 вересня 1967 року з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1.

Рішенням Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 25 січня 2001 року з ОСОБА_5 стягнуто на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти. Рішення набрало законної сили 05 квітня 2001 року.

Відповідно до повідомлення ВДВС Іллічівського райуправління Юстиції м.Маріуполя від 10 липня 2002 року, стягнуті судовим рішенням грошові кошти сплачені на користь ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в повному обсязі. Вказана обставина також підтверджується розписками та заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про повернення виконавчого листа в зв'язку із повним виконанням рішення суду.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3 від 06 грудня 2018 року, вбачається, що власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_5. Крім того, на вказаний будинок накладено наступні обтяження: 1) арешт, реєстраційний номер обтяження 2242656, зареєстрований 01 серпня 2005 року Першою маріупольською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження повідомлення без номеру, 15 липня 2000 року, Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області; 2) арешт, реєстраційний номер обтяження 2242264, зареєстрований 01 серпня 2005 року Першою маріупольською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження повідомлення без номеру, 17 лютого 2000 року, Новоазовський районний суд Донецької області.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5, залишилось спадкове майно у вигляді спірного будинку. Оскільки позивачка по справі ОСОБА_1 є спадкоємицею після смерті чоловіка, остання звернулась до Першої маріупольської державної нотаріальної контори із заявою про отримання спадщини.

Відповідно до інформації державного нотаріуса ОСОБА_8 Першої маріупольської нотаріальної контори від 07 грудня 2018 року №4798/01-16, підтверджено наявність зазначених обтяжень щодо нерухомого майна - цілого будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, власником якого значиться ОСОБА_5. Між тим, можливість накладення арешту на нерухоме майно у нотаріуса відсутня, однак він має право накласти заборону щодо відчуження нерухомого майна. Повноваження знімати арешт нерухомого майна відсутні, оскільки державна реєстрація обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень проводиться державним виконавцем. Крім того, повідомлено, що з 1998 року відсублося формування електронної бази «Єдиний реєстр заборон відчужені об'єктів нерухомого майна» та в місті Маріуполі внесення архівних відомостей до електронної бази ЄРЗ здійснювалось оператором ПД «Інформаційний центр Міністерства юстиції України» в приміщенні Першої маріупольської державної нотаріальної контори, призначеної на той час єдиним реєстратором по місту Маріуполю. Так, згідно Відомостей з Єдиного реєстру заборон, слід вважати, що архівний запис про обтяження (арешт) №2242656, первинно зареєстрований 17липня 2000 року автоматично перереєстровано у базі даних ЄРЗ 01 серпня 2005 року, як дійсний з 17липня 2000 року (архівна дата, зазначена у «Додаткових даних»); архівний запис про обтяження (арешт) №2242264, первинно зареєстрований 17 лютого 2000 року автоматично перереєстровано у базі даних ЄРЗ 01серпня 2005 року, як дійсний з 17 лютого 2000 року (архівна дата, зазначена у «Додаткових даних»).Архівні документи, що були підставою обтяжень (листи-повідомлення, розпорядження, постанови, ухвали суду та інших правоохоронних органів про накладення арештів) за період 1981-1995 роки на цей час списані та знищені. Архівні книги та журнали для реєстрації заборон, а також усі документи, на підставі яких вчинялися нотаріальні дії (в тому числі щодо відчуження нерухомого майна) до 2002 року включно, було передано до Донецького обласного державного нотаріального архіву для подальшого їх зберігання, знаходяться в місті Донецьку, який на теперішній час входить до списку непідконтрольних Україні територій.

Також, постановою державного нотаріусу Ашла О.К. Третьої маріупольської державної нотаріальної контори № 3306/02-31 від 20 листопада 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, оскільки на спадкове майно накладено обтяження.

Частинами 1, 4 ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а відповідно до ст.4, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення в цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК України, розглянув справу в відповідно до норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналоги закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

З огляду на правову позицію, викладену Верховним судом України в постанові № 6- 32цс13 від 12 червня 2013 року, згідно з яким суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права або інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, згідно з якими кожна людина має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонених законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. Ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права і цивільного інтересу підлягають судовому захисту і спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідків, викликаним цим порушенням.

Отже, виходячи із матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 За наявності накладених обтяжень на спадкове майно, позивачка не має можливості отримати право власності на спадщину. Разом з тим, на теперішній час встановлено, що зобов'язання, за якими було накладено обтяження на нерухоме майно: будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_5 виконано в повному обсязі, отже на теперішній час необхідність у застосуванні заходів забезпечення виконання рішення суду, що набрало законної сили, не є актуальним.

На підставі викладеного позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265,280 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Перша маріупольська державна нотаріальна контора, про звільнення майна з- під арешту - задовольнити.

Скасувати арешт з будинку АДРЕСА_1, накладені Першою маріупольською державною нотаріальною конторою, а саме: 1) арешт, реєстраційний номер обтяження 2242656, зареєстрований 01 серпня 2005 року Першою маріупольською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження повідомлення без номеру, 15 липня 2000 року, Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області; 2) арешт, реєстраційний номер обтяження 2242264, зареєстрований 01 серпня 2005 року Першою маріупольською державною нотаріальною конторою; підстава обтяження повідомлення без номеру, 17 лютого 2000 року, Новоазовський районний суд Донецької області.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя: Ю. О. Матвєєва