Ухвала суду № 80826896, 27.03.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

27.03.2019 227/1197/19

УХВАЛА

29 березня 2019 року м. Добропілля

Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Мацишин Л.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства « Вугільна Компанія « Краснодиманська» про стягнення заборгованої заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд, 25 березня 2019 року з позовом до Державного підприємства « Вугільна Компанія « Краснодиманська» про стягнення заборгованої заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Однак, вивченням поданої заяви та доданих до неї матеріалів доходжу висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Так, відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява має містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Натомість позивач, визначаючи розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню за період затримки належних йому при звільненні сум, не посилається на докази такого розрахунку, на докази обґрунтувань даного розрахунку та не надав їх суду. Зокрема, позивач посилаючись на положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, вказує про здійснення такого розрахунку, виходячи з виплат за останні два місяці, що передували події звільнення. Вказує у позовній заяві, що середньоденна заробітна плата складає 456 грн. 62 коп. В той же час, на докази, що підтверджують розмір його заробітної плати за два місяці, що перебували звільненню та кількість відпрацьованих у цьому періоді днів, не посилається та такі суду не надає, отже позивачем не дотримано положень п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України.

Доказів про неможливість самостійного отримання таких даних (відомостей про заробітну плату позивача за два останні місяці, що перебували дню звільнення та кількість відпрацьованих у цей період днів) та клопотань про витребування доказів судом, позивачем не заявлено.

Окрім того, позивач не посилається на докази наявної заборгованості перед ним у відповідача (довідку про розмір заборгованості на час звернення до суду).

Крім того, відповідно до ч.3 ст.177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачі у справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 та постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року № 61-1128св18, в яких зазначено, що середній заробіток це компенсація за порушені права, а не заробітна плата.

Крім того, з огляду на висновок ОСОБА_2 Верховного Суду щодо судових витрат, який викладений у постанові від 30 січня 2019 року по справі 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, мають бути оплачені судовим збором.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у місячному розмірі 1921 грн.

Так, відповідно до п.п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 2 ст. 6 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Визначаючи попередньо розмір судового збору, який підлягає сплаті позовних вимог майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суд виходить з ціни позову, яка була зазначена позивачем в позовній заяві – 7614, 50 грн., оскільки на день подання позовної заяви неможливо встановити його точну ціну.

Таким чином, підлягає попередньо сплаті судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. (7614,50 грн. х 1% = 76.15 грн., але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 768 грн. 40 коп.)

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом пяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, дану заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.175-177,183,185 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства « Вугільна Компанія « Краснодиманська» про стягнення заборгованої заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення указаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

У разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя: Л.С. Мацишин