Рішення № 80825946, 22.03.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2628/18

Провадження № 2/487/215/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участі секретаря Гречаної А.Д., представника позивача Хацько К.С., відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

13.03.2009 року Обласне комунальне підприємство ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» (далі ОКП «Миколаївоблтеплоенерго») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку боргу у сумі 2370,80 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що позивач відповідно до п.2.6 договору доручення від 01.10.2006 року укладеного між позивачем та КП «Теплоенергосервіс», позивач бере на себе зобов'язання по стягненню заборгованості за спожиті послуги теплопостачання за період з 01.10.2001 року по 30.09.2006 року. Правовідносини між позивачем та відповідачами зобов'язальні, оскільки позивач повинен надавати відповідачам послуги з теплопостачання, а відповідачі повинні за них сплачувати. Але відповідачі не виконали свої обов'язки, своєчасно не сплатили за послуги теплопостачання, мають заборгованість за спожиті послуги за період з 01.10.2004 року по 01.09.2008 року в сумі 2370,80 грн., добровільно борг не сплачують, чим завдають позивачу матеріальної шкоди. Зазначені обставини і стали підставою для звернення представника позивача до суду із даним позовом. 18.09.2009 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» задоволені у повному обсязі. Ухвалою заводського районного суду м. Миколаєва від 24.05.2018 року за заявою ОСОБА_2 заочне рішення скасоване, призначене підготовче засідання по справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, дала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилась, причину неявки суду не повідомила.

Також відповідачем ОСОБА_2 наданий відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що із позовними вимогами він не згоден, вважає їх безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне. Так позивачем не надано доказів виконання своїх зобов'язань по наданню послуг теплопостачання в повному обсязі відповідно до пред'явлених позовних вимог, розрахунок яких ґрунтується лише на встановлених тарифах, а не на фактичному наданні послуг. В період виникнення спірних правовідносин відповідач ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ та членам його сім'ї згідно ч.5 ст. 17 Конституції України та ч.4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» було гарантовано право на 50 відсотків знижки по оплаті комунальних послуг, про що відповідач ОСОБА_2 01.01.2002 року та у 2005 році повідомляв Миколаївське міське теплоенергетичне об'єднання, яке на той час надавало послуги з теплопостачання. Крім того, позовна заява подана 13.03.2009 року з позовними вимогами поза межами позовної давності за період з 01.10.2004 по 01.09.2008 року, а не за три роки як це передбачено ЦПК України. Позивачем розрахунок заборгованості здійснено неправильно, без врахування передбачених законом пільг ОСОБА_2 на 50% знижку та без врахування фактично наданих послуг з теплопостачання, а також без здійснення перерахунку згідно поданих ОСОБА_2 неналежного надання теплопостачальною організацією послуг. Просив суд позовні вимоги ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» за період з 01.10.2004 року по 01.02.2006 року залишити без розгляду на підставі ст. 257 ЦПК України, позовні вимоги за період з 01.03.2006 по 01.08.2008 року залишити без задоволення.

Представник позивача надала відповідь на відзив, у якому зазначила, що між позивачем та відповідачами склалися виключно договірні відносини, навіть за відсутності договору між сторонами, відповідачі зобов'язані були сплачувати позивачу вартість спожитої теплової енергії. Доказом постачання теплової енергії на об'єкт споживача є наряд на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону. Згідно відповіді КП «Міські теплові мережі» на звернення від 08.04.2005 року що надавалась ОСОБА_2 вбачається, що підприємство не мало можливості надати 50% знижку з оплати послуг теплопостачання у зв'язку неврегульованістю питання надання пільг, після визнання неконституційними положень стаття Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» про витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення. Така ж ситуація склалась з Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», що також визнані неконституційними. Інформація стосовно Повторного звернення ОСОБА_2 для надання пільг до КП «Міські теплові мережі», КП «Теплоенергосервіс», ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» у період, що оспорюється не надходило. Також зазначила, що за період, що є оспорюваним, жодних платежів від відповідачів не надходило, ані в повному обсязі, ані з урахуванням пільг, на які начебто мав право відповідач. Просила задовольнити позовні вимоги, стягнути заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 1722,45 грн. та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути договори або інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно до вимог ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, положеннями ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В судовому засіданні встановлено, що 01.10.2006 року укладено договір між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та КП «Теплоенергосервіс», згідно якого ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» бере на себе зобов'язання по стягненню заборгованості за спожиті послуги теплопостачання за період з 01.10.2001 року по 30.09.2006 року. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.09.2009 року позовні вимоги ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» задоволені у повному обсязі, стягнуто у солідарному порядку з відповідачів борг у сумі 2370,80 грн. на користь ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30,00 грн. Ухвалою суду за заявою відповідача ОСОБА_2 заочне рішення від 18.09.2009 року скасовано. Так відповідач ОСОБА_2 посилається на наявність пільг передбачених ч.5 ст. 17 Конституції України та ч.4 ст. 22 Закону України «Про міліцію», які гарантують право на 50% знижку по оплаті за теплопостачання. Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з теплопостачання. З 04.03.1996 року ОСОБА_2 проходив службу в органах ВС України. Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 30.06.2015 року Управлінням МВС України на Одеській залізниці ОСОБА_2 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Так, у ст. 46 Конституції України передбачено право громадянина на соціальний захист, якому кореспондується обов'язок держави щодо його фактичного забезпечення, зокрема, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій (Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп 2007 у справі про соціальні гарантії).

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (стаття 96 Конституції України).

Відповідно до ч.4 ст.22 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року, з наступними змінами та доповненнями, працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством.

Відповідно до ч.7 ст.22 цього Закону за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. (Частина статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2484-12 від 19 червня 1992 року, № 107-VI від 28 грудня 2007 року - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року).

Відповідно до цієї ж ч.7 ст.22 Закону України в редакції до внесення змін Законом України від 28 грудня 2007 року за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Згідно з "Порядком надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу" затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 31.03.2003 року № 426 пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики (далі - пільги) надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд. Відшкодування зазначених витрат проводиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи. Видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ. Зазначені кошти передбачаються в кошторисах установ згідно з кодом економічної класифікації (КЕК) 1343 "Інші поточні трансферти населенню".

Тобто надання пільг за рахунок підприємств, які надають житлово-комунальні послуги не передбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у його рішенні від 08.11.2005 року у справі „Кечко проти України", посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги.

Не виділивши субвенцій для фінансування пільг вказаним категоріям пільговиків на 2003-2007 роки держава не виконала своїх зобов'язань, щодо відшкодування пільг, на які має право відповідач.

За вказаних обставин на відповідачів не може бути покладено обов'язок по сплаті наданих послуг з теплопостачання у повному обсязі.

При прийнятті рішення по даній справі судом також враховане Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої статті 62,частини першої статті 66, пунктів7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) №6-рп від 09.07.2007 року, згідно якого визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" ... статті 36, за якою „пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за користуванні житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична та теплова енергія)... Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із грошовими доходами зазначених працівників не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу".

В судовому засіданні представник позивача стверджував, що підприємство не мало можливості надати 50% знижку з оплати послуг теплопостачання у зв'язку неврегульованістю питання надання пільг, після визнання неконституційними положень стаття Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» про витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення. Така ж ситуація склалась з Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», що також визнані неконституційними.

В той же час представником позивача наданий розрахунок за період з 03.2006 року по 08.2008 року , згідно якого заборгованість відповідачів перед позивачем становить 1722,45грн. За вказаний період пільги відповідачів позивачем не враховані.

Таким чином, враховуючи, що позивач, як особа, що проходила службу в органах Внутрішніх справ України відповідно до ч.4 ст.22 Закону України «Про міліцію» мав право на 50% знижку оплати з послуг теплопостачання за період з 03.2006 року по 08.2008 року. Будь-які дії, спрямовані на обмеження або зупинення пільг, компенсацій і гарантій для працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на його соціальний захист, суд приходить до висновку, що у позові необхідно відмовити.

Керуючись ст.10,18,23,76,279,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського Апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго», місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а, ЄДРПОУ 31319242.

Відповідачі: ОСОБА_3, проживає: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, проживає: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Повний текст рішення буде виготовлений 29 березня 2019 р.

Суддя В.О. Гаврасієнко