Ухвала суду № 80825142, 19.03.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3202/16-ц

УХВАЛА

Іменем України

19 березня 2019 року м.Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б., отримавши заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі № 128/3202/16-ц від 22 листопада 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

15.03.2019 до провадження Вінницького районного суду Вінницької області надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі № 128/3202/16-ц -ц за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Разом із даною заявою відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення по справі № 128/3202/16-ц за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка обґрунтована тим, що 22 листопада 2016 року Вінницьким районним судом Вінницької області, ухвалено заочне рішення по цивільній справі № 128/3202/16-ц, в якому позов ПАТ «ОТП Банк» задоволений у повному обсязі.

Вказує, що під час проголошення вищезазначеного судового рішення по цивільній справі № 128/3202/16-ц він був відсутній в судовому засіданні з поважних причин та з повним текстом вказаного судового заочного рішення він ознайомився лише під час ознайомлення з матеріалами справи 01.03.2019, про що в матеріалах справи міститься відмітка та заява про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Зазначає, що в період з січня 2016 року по січень 2019 року, враховуючи тяжкий матеріальний стан та неможливість знайти роботу на території України, з метою погашення заборгованість по зобов'язанням перед АТ «ОТП Банк», він був вимушений тимчасово виїхати за кордон на заробітки. Маючи на меті виконати зобов'язання за вищевказаним договором він постійно працював за кордоном та передавав кошти доньці, яка частково погашала заборгованість за кредитним договором та лише в січні 2019 року у нього з'явилась можливість повернутись додому на Україну.

Зазначає, що одразу після повернення, він звернувся до працівників АТ «ОТП Банк», щодо можливості врегулювання простроченої заборгованості по зобов'язанням, на що отримав відповідь, що по укладеному кредитному договору № СКL-В00/048/2006 від 03.04.2006 року в судовому порядку вирішено питання про дострокове повернення усієї заборгованості по кредиту. Тобто, про існування судового рішення він дізнався від співробітників АТ «ОТП Банк» та й ще в усному порядку.

Вказує, що ознайомившись з цивільною справою № 128/3202/16-ц, він дізнався про те, що копія судового рішення, була надіслана на адресу його реєстрації Вінницьким районним судом Вінницької області 25.11.2016, проте як зазначено вище в період з січня 2016 року по січень 2019 року.

Зазначає, що за вказаною адресою проживав його син з яким у нього не складались родині та приязні стосунки та отримавши оскаржуване судове рішення, син не повідомив нього про це.

Вказує, що обґрунтовуючи свої вимоги АТ «ОТП Банк» надає як доказ розрахунок, який має вигляд простої таблички з зазначенням сум заборгованості, який ніяким чином не є розрахунком заборгованості, де мають бути розраховані дані по сплаті кредитних коштів та розраховані суми заборгованості як по тілу кредиту так і по простроченим відсоткам.

Зазначає, що також є істотним доказам для правильного вирішення справи є те, що з моменту виготовлення розрахунку (25.05.2016) до моменту пред'явлення позову до суду (08.09.2016 року) в рахунок погашення боргу на його поточний рахунок № НОМЕР_1 було здійснено 4 оплати, які не враховані при вирішення питання про дострокове повернення коштів.

Вказує, що не зрозуміло з яких причин позивач не повідомив суд про те, що під час розгляду справи розмір заборгованості по кредитному договору № СКL-В00/048/2006 від 03.04.2006 року зменшився, оскільки було здійснено два платежі на його поточний рахунок № НОМЕР_1 в рахунок погашення заборгованості.

Вважає, що вищезазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки визначення правильного розміру заборгованості по кредитному договору № СКL-В00/048/2006 від 03.04.2006 року є основою для законного та обґрунтованого судового рішення.

Оскільки він не знав про те, що Вінницьким районним судом Вінницької області ухвалено рішення про стягнення заборгованості по кредитному договору № СКL-В00/048/2006 від 03.04.2006 року, його донька продовжувала по його проханню вносити кошти на його поточний рахунок в рахунок погашення боргу.

Вважає, що оскільки він був відсутній під час розгляду справи, тому він був позбавлений можливості надати відзив на позовну заяву, докази оплати по кредиту, а також був позбавлений можливості надання заперечень щодо заявленої суми заборгованості по кредитному договору № СКL-В00/048/2006 від 03.04.2006 року.

Крім того, зазначає, що в матеріалах справи взагалі відсутній розрахунок заборгованості, є лише довідка з сумами «ймовірної» заборгованості вказаної позивачем.

Просить суд визнати причину пропуску строку на подання заяви про скасування заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 листопада 2016 року по справі № 128/3202/16-ц поважною, призначити дану заяву про перегляд заочного рішення до розгляду, задовольнити її та скасувати заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 листопада 2016 року по цивільній справі № 128/3202/16-ц.

Вивчивши вказану заяву, додані до неї документи та дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що у задоволені заяви відповідача про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити за необґрунтованістю, виходячи з такого.

З матеріалів даної цивільної справи судом установлено, що 22.11.2016 заочним рішенням Вінницького районного суду позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , задоволено у повному обсязі (а.с.139-141).

Копію заочного рішення від 22.11.2016 відповідачу ОСОБА_1 судом 25.11.2016 було скеровано за зареєстрованим в установленому законом порядку місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ), дане рішення відповідач отримав 30.11.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.146).

27.02.2019 відповідач ОСОБА_1 звернуся через канцелярію суду із заявою про надання можливості йому ознайомитись з матеріалами цивільної справи № 128/3202/16-ц та 01.03.2019 ОСОБА_1 був ознайомлений з матеріалами справи (а.с.152).

Згідно ст.284 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов'язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. У свою чергу право на оскарження судового рішення також обмежене встановленим строком на апеляційне чи касаційне оскарження. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення (фактично - права на виправлення судової помилки) з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Одним з найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» ); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (справ «Пономарьов проти України»), а також, чи є обмеження права особи на доступ до суду пропорційним (справа «Мельник проти України»).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов'язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Судом беззаперечно установлено, що відповідачем ОСОБА_1 пропущений строк, установлений ст.284 ЦПК, на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки копію повного тексту спірного заочного рішення ним було отримано 30.11.2016 за зареєстрованим у встановленому законом порядку його місцем реєстрації, дану заяву про перегляд заочного рішення подано 15.03.2019.

Посилання заявника на те, що з повним текстом вказаного рішення він ознайомився 01.03.2019, після ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 128/3202/16-ц, а тому він пропустив строк на написання даної заяви з поважних причин, оскільки він перебував на заробітках за межами України, на що надано копію закордонного паспорту заявника, суд не бере до уваги, оскільки заявником не доведено належними та допустимими доказами, що саме він не отримував копію заочного рішення суду 30.11.2016.

Суд критично відноситься до посилання відповідача, що 30.11.2016 за адресою його місця реєстрації копію спірного рішення отримав його син ОСОБА_3 та не повідомив відповідача про дану обставину, оскільки вона також не доведена перед судом відповідними належними, достатніми та допустимими доказами.

Тому, суд вважає, що заявником не доведено, що ним було пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення з поважних причин, тому у задоволенні заяви відповідача про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення необхідно відмовити .

При винесені даного процесуального рішення суду бере до уваги, що відповідач достеменно знав про наявність у нього кредитного зобов'язання , тому зобов'язаний був вживати усіх заходів щодо погашення заборгованості, а у випадку її утворенням з причин відсутності доходу, повинний був вживати заходів щодо урегулювання цього питання із банком.

У зв'язку з тим, що суд відмовив відповідачу у поновленні пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, тому заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 22.11.2016 у цивільній справі №128/3202/16-ц слід повернути заявнику, як таку, що подана з порушенням встановленого строку, встановленого ст.284 ЦПК.

У відповідності до положень, викладених у п. 2 ч. 1 , ч.ч.2,3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі повернення заяви. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

З огляду на викладене, поверненню підлягає повний розмір судового збору, сплачений, згідно квитанції №11Е6А117ВF від 15.03.2019 року в сумі 384 ( триста вісімдесят чотири) гривень 20 ( двадцять) копійок.

Також суд вважає за необхідне, роз'яснити відповідачу ОСОБА_1, що повернення його заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ст.284 ЦПК, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення по справі № 128/3202/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі № 128/3202/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- повернути заявнику.

Управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькому районі Вінницької області повернути ОСОБА_1, сплачений судовий збір в розмірі 384 ( триста вісімдесят чотири) гривень 20 ( двадцять) копійок , який було сплачено згідно квитанції №11Е6А117ВF від 15.03.2019 року на рахунок 31211256026001, Одержувач: УК у Вінницькому районі, МФО 899998, код отримувача: 38054712.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: