Рішення № 80823994, 27.03.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/81/19

провадження №2/619/428/19

Заочне рішення

іменем України

27 березня 2019 року

м.Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №619/81/19,

ім'я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

вимоги позивача: про стягнення суми.

Виклад позиції позивача.

09.01.2019 позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики у сумі 29356,00грн, посилаючись на те, що 13.02.2016 між нею та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач позичила у неї суму еквівалентну 1000 доларів США. Цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області. Відповідно до п.1 вказаного договору, позикодавець надала у власність, а позичальник прийняла грошові кошти в сумі 26147,00грн, що є еквівалентом суми 1000 доларів США, за курсом НБУ станом на 13 лютого 2016, вказану суму грошей позичальник зобов'язується повернути позикодавцю у разі пред'явлення ним вимоги строком до 01.04.2017, сума позики повертається готівкою. 01.04.2017 ОСОБА_2 борг не повернула. Позивач вважає, що з боржника підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми, що становить 1477,96грн. Таким чином, сума боргу з урахуванням 3% процентів річних складає 29356грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

11.01.2019 позовну заяву залишено без руху та 25.01.2019 позивачем виправлено зазначені в ухвалі недоліки.

04.02.2019, на виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, судом направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування та місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 27.02.2019 провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.03.2019.

25.03.2019 розгляд справи відкладено на 27.03.2019 у зв'язку з відрядженням судді.

27.03.2019 у судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, причини неявки не повідомила, хоча про розгляд справи була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 27.03.2019 постановлено ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що 13 лютого 2016 року між сторонами укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Власенко І.В., зареєстровано в реєстрі №81. Згідно умов договору ОСОБА_1 надала у власність, а ОСОБА_2 прийняла грошові кошти в сумі 26147,00грн, що є еквівалентом суми 1000 доларів США (за курсом НБУ станом на 13 лютого 2016), вказану суму грошей ОСОБА_2 зобов'язується повернути ОСОБА_1 у разі пред'явлення ним вимоги строком до 01.04.2017, сума позики повертається готівкою (а.с.4).

Відповідно до п.3 договору позики грошова сума, вказана в п.1 договору, передана ОСОБА_2 до підписання цього договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня (ч. 1 ст. 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК України).

За нормою ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Разом із тим, ч.2 ст.533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Як встановлено ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами, які є фізичними особами, виник спір з приводу порушення зобов'язань за договорами позики. Позивач як позикодавець за своїм правовим статусом не відноситься до суб'єктів, яким вказаними законами надано право на здійснення валютних операцій.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача складає 1000 доларів США, що станом на момент звернення позивача до суду з позовом, еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України - 27879,00грн.

Суд погоджується з наведеним позивачем письмовим розрахунком, згідно якому 3% процентів річних становить 1477,00грн.

Тобто сума боргу з урахуванням 3% процентів річних складає 27879+1477=29356,00грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 1000,00грн наданих послуг з правничої допомоги.

Дослідивши надані позивачем письмові документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як передбачено п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п.п.1,2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до судової практики у питанні стягнення витрат на правову допомогу, заявник має довести, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. (п.95 рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України» справа № 71660\11).

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивачем на підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги надано лише квитанцію №091 від 07.12.2018 про сплату Юридичній консультаціі Дергачівського району 1000,00грн..

Оскільки позивачем не було надано належних доказів, суд позбавлений можливість встановити, що понесені нею витрати в сумі 1000,00грн були дійсно спрямовані на оплату послуг адвоката, до того ж, така юридична особа, як «Юридична консультація Дергачівського району» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня.

При цьому, суд зазначає, що наданий документ не є документом, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оскільки оформлений не у встановленому законом порядку, тобто суду не надана квитанція до прибуткового касового ордера або платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, т.д.

Враховуючи викладене, стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача задоволенню не підлягає, як не доведене належними та допустимими доказами.

Як передбачено ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80грн, враховуючи, що позовні вимоги задовольняються, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на її користь з відповідача.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 13.02.2016 в розмірі 29356,00грн (двадцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят шість гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80грн (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дергачівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім'я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1: ІПН НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_2: ІПН НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2.

Повне судове рішення складено 31.03.2019.

Суддя І. М. Нечипоренко