Рішення № 80822877, 19.03.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/21515/18

Провадження № 2/520/591/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 року

Київський районний суд у складі:

головуючого судді - Луняченко В.О.

при секретарі - Нефедової Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом Департаменту Патрульної поліції ( код ЄДРПОУ 40108646) до ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2018 року Департамент Патрульної поліції звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту Патрульної поліції (р/р 35217001092745, 35229301092745,35222201092745 в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172 ЄДРПОУ 40108646) суму заподіяної ним шкоди в розмірі 142259,25 гривень та витрати по сплаті судового збору, посилаючись на те, що відповідач перебуває у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції займаючи посаду інспектора патрульної поліції в Управлінні яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції. 11.01.2017 року для виконання посадових обов`язків, інспектором ОСОБА_1. та його напарником було прийнято службовий автомобіль «Toyota Prius» д/н НОМЕР_2 . 12.01.2017 року, на вулиці Фонтанська дорога,137 сталася ДТП за участю автомобіля «Toyota Prius» д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 Постановою Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2017 року відповідача притягнуто до адмінвідповідальності за ст.124КоАП України. В результаті вказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зокрема, автомобіль «Toyota Prius» відповідно до висновку експертного дослідження від 13.02.2018 року №43 Одеського науково дослідного експертно криміналістичного центра вартість матеріального збитку складає 142259 гривні 25 коп. Оскільки відповідач відмовляється в добровільному порядку сплатити спричинені збитки, УПП у м.Одесі ДПП вимушено звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 14.01.2019 року справа була відкрита за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, оскільки підпадає під ознаки малозначної справи, з повідомленням /викликом/ сторін за наявними у справі матеріалами.

Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, подання зустрічного позову або клопотання про слухання справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.128, 131 ЦПК України.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України,суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи та письмові заяви, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції займаючи посаду інспектора патрульної поліції в Управлінні яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

11.01.2017 року інспектором ОСОБА_1 було прийнято службовий автомобіль «Toyota Prius» д/н НОМЕР_2 , що підтверджується його особистим підписом у графі «Справний автомобіль прийняв» Дорожнього листа № 1549 за січень 2017 року.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 12 січня 2017року о 07 год. 40 хв. у м. Одеса по вул. Фонтанська дорога, 137, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Toyota Prius» д/н НОМЕР_2 не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на електроопору. В результаті цього транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Винним у ДТП визнаний ОСОБА_1 , який керуючи автомобілем «Toyota Prius» д/н НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на електроопору та постановою Київського районного суду м.Одеси від 13.02.2017 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу сумою 340,00 гривень.

Згідно з висновком експертного дослідження від 13.02.2018 року № 43 Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Prius» д/н НОМЕР_2 , внаслідок його ушкоджень при ДТП від 12.01.2017 року становить 142 259 (сто сорок дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 25 копійок.

Відповідно до ч. 2ст. 131 Кодексом законів про працю України, працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді. ОСОБА_1 у супереч покладених на нього посадових обов`язків у трудових правовідносинах, не зберіг ввірений йому службовий автомобіль «Тоуоta Prius» д/н НОМЕР_2 та у добровільному порядку не компенсував збитки, в наслідок чого пряма дійсна шкода, що була завдана діями інспектора і склала 142259,25 гривень.

Відповідно до абз.2 п.4постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам», під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, що визначено вимогами ч. 1ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст.ст.1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки. - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.1 ст. 1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням). Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа має нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2. 2.Правил дорожнього руху України), що роз`яснено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Також, згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За роз`ясненням, п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», враховуючи, що відповідно до статей 386. 395.396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Слід зауважити, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов`язковим для суду в частині з`ясування питань чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи даний позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі перевіряти обставини ДТП, обговорювати вину особи і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до ДТП, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування.

У відповідності зст.81ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При таких обставинах та враховуючи, що до спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності в три роки (ст.257ЦК), суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Департаменту Патрульної поліції ( код ЄДРПОУ 40108646) до ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту патрульної поліції ( р/р 35217001092745, 35229301092745,3522220192745 в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 40108646) компенсацію заподіяного збитку у розмірі 142259,25 ( сто сорок дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять грн.. 25 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту патрульної поліції ( р/р 31257201492745 в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 2134,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду через Київський районний суду м.Одеса. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Луняченко В. О.