Рішення № 8082266, 07.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2009 р.Справа № 17/149-09-5154 За позовом: Фермерського господарства „П’ятигірське”;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма „Дружба народів”;

про стягнення 199955, 62 грн.

Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Струкова О.В. –на підставі довіреності №01-12 від 01.12.09р.;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: ФГ „П’ятигірське” звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ „Агрофірма „Дружба народів” 164944,25 грн. заборгованості за надання по договору послуги, 8643,07 грн. –штрафу; 1230,81 грн. –3% річних; 8643,07 грн. –пені та 16494,42 грн. –моральної шкоди.

Відповідач в засідання суду з’явився, надав письмовий відзив на позов, в якому заявлені до нього позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28 травня 2009 р. між ФГ „П’ятигірське” (надалі позивач) та ТОВ агрофірма „Дружба народів” (надалі відповідач) було укладено договір №28-05/09 на надання послуг з комбайнування.

Відповідно до умов укладеного між сторонами по справі договору позивач, будучи виконавцем, зобов'язувався надати послуги з комбайнування на земельних ділянках відповідача, а відповідач, будучи замовником, прийняти і оплатити отримані послуги.

У відповідності до п. 4.1. договору відповідач зобов'язувався здійснити першу оплату 26.06.2009р. в розмірі 20 000 грн.

Пунктом 4.2 укладеного договору встановлено, що наступні платежі відповідачем проводяться згідно акту виконаних робіт, але не пізніше трьох календарних днів після підписання кінцевого акту виконаних робіт.

Позивачем взяті на себе договірні зобов’язання виконувалися належним чином, а саме ним на виконання умов договору надано відповідачу послуги з комбайнування, що підтверджується актами виконаних робіт: №1 від 22.06.2009 р. на суму 23520,00 грн.; №2 від 22.06.2009 р. на суму 31320,00 грн.; акту № 3 від 26.06.2009 р. на суму 37520,00 грн. № 4 від 26.06.2009 р. на суму 45630,00 грн.; № 5 від 26.06.2009 р, на суму 47600,00 грн. та відповідно до кінцевого акту №6 від 02.07.2009р., у якому загальні об'єми наданих-отриманих послуг, заборгованість відповідача по оплаті послуг складала 164944,25 грн.

Зважаючи на те, що погоджений Сторонами у договорі термін оплати послуг з комбайнування минув, проте кошти на рахунок Позивача не надійшли, Позивач вжив заходи досудового вирішення справи, а саме звернувся до відповідача з письмовою претензією від 04.08.2009р. з вимогою перерахувати кошти на розрахунковий рахунок терміном до 15.08.2009р.

Однак, вимоги викладені у надіслані претензії виконанні не були, будь-якої відповіді позивач не отримав.

Пунктом 5.2 Договору передбачено право виконавця, який являється позивачем по справі, стягнути з Замовника, який є відповідача по справі, штрафу у розмірі 2 % ставки НБУ за кожен день прострочки.

У зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань в частині своєчасної оплати вартості наданих по договору послуг, позивач нарахував відповідачу штраф, який згідно представленого позивачем розрахунку становить 8643,07 грн.

Крім цього, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних у розмірі 1230,81 грн., а також на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 231 ГК України та ст.ст.1,3 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” нарахована пеня, що згідно розрахунку суми позовних вимог становить 8643,07 грн.

Позивач посилаючись на ст. 23 ЦК України просить суд також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10% від суми заборгованості, що складає 16494,42 грн.

Зазначені обставини спонукали ФГ „П’ятигірське” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№7788 від 09.10.2009р.) про стягнення з ТОВ Агрофірма „Дружба народів” 199955,62 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2009р. порушено провадження у справі №17/149-09-5154 за позовом ФГ „П’ятигірське” до ТОВ „Агрофірма „Дружба народів” про стягнення 199955,62 грн.

У ході розгляду справи у суді, а саме 07.12.2009р. позивач надав суду письмові пояснення та правове обґрунтування нарахування штрафних санкцій, в якій уточнив заявлені раніш ним вимоги по стягненню штрафних санкцій та просить суд стягнути з відповідача по справі 164944,25 грн. –суму основного боргу; 143,77 грн. –штрафу; 2069,39 грн. –3% річних; 16494,42 грн. –моральної шкоди.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

У відповідності до п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Розглядом матеріалів справи встановлено, позивачем на виконання умов укладеного договору №28-05/09 від 28.05.2009р. надав відповідачу послуги з комбайнування.

Вказані обставини підтверджуються актом №6 від 02.07.2009р. про надання послуг з комбайнування на полі, підписаного представниками обох сторін та скріплений відповідними печатками обох підприємств. З зазначеного акту №6 вбачається, що позивачем надані послуги по збиранню ріпаку з площі 388 га на суму 108640 грн., по збиранню ячменю з площі 285 га на суму 76950 грн. Загальна сума згідно актів виконаних робіт становить 185590 грн. Враховуючи часткову оплату відповідачем у розмірі 20000 грн. та різницю дизельного пального у сумі 645,75грн., загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 164944,25 грн.

Пунктом 1 ст.903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.2 укладеного договору встановлено, що наступні платежі відповідачем проводяться згідно акту виконаних робіт, але не пізніше трьох календарних днів після підписання кінцевого акту виконаних робіт.

Однак, відповідач у вказаний строк оплату не здійснив, внаслідок чого порушив умови укладеного договору та вимоги чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Статтею 193 ГК України передбачається обов'язок виконання господарських зобов'язань належним чином, а також те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приймаючи до уваги ті обставини, що відповідачем станом на час розгляду справи у суді заборгованість у розмірі 164944,25 грн. не оплачена, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФГ „П’ятигірське” про стягнення основної заборгованості по наданим послугам у розмірі 164944,25 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.614 ЦК України особа яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до вимог ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, відповідачу у відповідності з вимогами ст. 549 ГПК України та ст. 3 Закону України “Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання була нарахована пеня, яка згідно до представленого розрахунку складає 8643,07 грн.

Дослідивши розрахунок пені приведений позивачем по нарахуванню відповідачу пені у розмірі 8643,07 грн., суд дійшов висновку, що він розрахований вірно та у відповідності до вимоги чинного законодавства, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача по справі штрафу, передбаченого п. 5.2 укладеного між сторонами по справі договору у розмірі 143,77 грн., суд дійшов висновку, що в цій частині позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із частинами 2 і 3 ст. 549 ЦК України:

- штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто, даною нормою встановлений принцип, відповідно до якого, якщо розмір санкції законом не встановлений, сторони в договорі можуть передбачити їх розмір на власний розсуд, але обчислюючи його як у процентному співвідношенні до суми всього зобов'язання або його невиконаної частини, так і в певній (твердій, фіксованій) сумі, а також у кратному відношенні до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавець цією нормою передбачає, зокрема, можливість встановити в договорі розмір штрафу в певній (твердій, фіксованій) сумі, але не ув'язує нарахування штрафу із кількістю днів прострочення, як це було встановлено п.5.2. договору.

Цим пунктом сторони передбачили відповідальність за невиконання господарського зобов'язання у вигляді пені, та її розмір визначили такий, як встановлено цивільним та господарським законодавством за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Не дотримання сторонами положень ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України не дає можливості суду визначити розмір штрафу за неналежне виконання відповідачем господарського зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Дружба народів” штрафу за порушення строків оплати вартості наданих послуг в сумі 8643,07 грн. не підлягають задоволенню, оскільки вказана штрафна санкція не відповідає приписам діючого законодавства в частині встановлення розміру та способу нарахування останньої.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши позовні вимоги по нарахуванню відповідачу 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 2069,39 грн., суд дійшов висновку, що вони обґрунтовані внаслідок чого підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог по стягненню з відповідача моральної шкоди у розмірі 16494,42 грн., заподіяної позивачу внаслідок порушення договірних зобов’язань, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, з огляду на наступне.

За загальними правилами, ст.23 ЦК України, відшкодування моральної шкоди відноситься до позадоговірних правовідносин. Однак п.6 ст.225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються у тому числі і матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У порівнянні від збитків, визваних втратою, пошкодженням або знищенням майна, додаткових затрат, які управнена сторона вже реально провела до моменту пред’явлення позову про відшкодування збитків, неотримання прибутку (втрачена вигода) ,це доходи, які отримала б управнена сторона при нормальних умовах господарського обороту, якщо б її права не були б порушені, компенсація моральної шкоди не має загального характеру та можлива лише у випадках, передбачених законом.

Оскільки законом, а саме ЦК України та ГК України не передбачені конкретні випадки матеріальної компенсації моральної шкоди за порушення сторонами своїх зобов'язань за договором про надання послуг, то на думку суду правові підстави стягнення моральної шкоди в даному випадку відсутні.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення з боку товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дружба народів” умов договору №28-05/09 від 28.05.2009р., та вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим, керуючись ст.11, 204, 526, 525, 527, 530, 549, 599, 629, 625, 901, 903 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, позовні вимоги ФГ „П’ятигірське” підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дружба народів” /67642, Одеська область, Біляївський район, с. Яськи, код ЄДРПОУ 05528817/ на користь фермерського господарства „П’ятигірське” /35764, Рівенська область, Здолбунівський район, с. Здовбиця, вул. Шосова, 95, код ЄДРПОУ 24170468/ 164 944 грн. 25 коп. /сто шістдесят чотири тисячі дев’ятсот сорок чотири грн. 25 коп./ - основного боргу; 2069 грн. 39 коп. /дві тисячі шістдесят дев’ять грн. 39 коп./ - 3% річних; 8643 грн. 07 коп. /вісім тисяч шістсот сорок три грн. 07 коп./ - пені; 1756 грн. 56 коп. /одна тисяча шістсот сімдесят грн. 01 коп./ - державного мита; 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя