Рішення № 80821989, 28.03.2019, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/2386/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28.03.19 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Бошков І.Д.

-при секретарі Занфір О.В.

розглянувши у судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНІ-ТЕРМІНАЛ» про стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача - ТОВ «Рені - Термінал», у судові засідання, які призначалися, будучи належним чином сповіщений повторно не з`явився, про причини неявки суд не сповістив, був попереджений, що на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки без поважних причин або неповідомлення суду про причини неявки справа буде розглянута у його відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляється заочне рішення).

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи у його відсутності.

У зв`язку із цими обставинами суд прийняв рішення про подальший заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: довідка ТОВ «Рені-Термінал» від 13.09.2018 р.; копія довідки ТОВ «Рені-Термінал» від 22.10.2018 р.; копія трудової книжки позивача; копія паспорту позивача та його і/н.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що з 02.08.2016 р. позивач був прийнятий на роботу в ТОВ «Рені-Термінал» на посаду охоронника. Починаючи з січня 2018 р. в порушення вимог трудового законодавства заробітна плата відповідачем виплачувалася нерегулярно, зокрема: заробітну плату за січень 2018 р. було

виплачено у повному обсязі лише 19.03.2018 р., заробітну плату за лютий 2018 р. було

виплачено 13.07.2018 р. частково у розмірі 2 541,15 грн. У наступний період роботи позивача по 09.09.2018 р., включно, заробітна плата жодного разу не виплачувалась, у зв`язку з чим заборгованість з виплати заробітної плати склала 30 832 грн. 12 коп. 09.09.2018 р. позивача було звільнено з посади охоронника за згодою сторін. У добровільному порядку відповідач вищевказану заборгованість не виплатив, розрахунок до теперішнього часу не проведений. У зв`язку із цим, в порядку ст.116 КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по належним йому при звільненні виплатам у примусовому порядку. Крім того, позивач також просить стягнути і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в порядку ст.117 КЗпП України, який за його підрахунками склав 23 406 грн. 20 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 309 грн. 21 коп. та грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 4 488 грн. 40 коп.

Також позивач зазначає, що діями роботодавця щодо невиплати заробітної плати у період його роботи, не проведення із ним розрахунків при звільненні, заподіяно моральну шкоду, оскільки поставили його у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування його та членів його сім`ї, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану. Вказане також зумовило необхідність після повного робочого дня шукати додаткові джерела доходу для забезпечення повного існування.Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 5 000 грн., яку також просить стягнути з відповідача.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, знайшли своє належне підтвердження в ході розгляду справи, у зв`язку із чим підлягають задоволенню частково.

Згідно із ч.1ст.21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_1 працював охоронником у ТОВ «Рені-Термінал», про що свідчить запис у його трудовій книжці. Починаючи з січня 2018 р. в порушення вимог трудового законодавства заробітна плата відповідачем виплачувалася нерегулярно, зокрема: заробітну плату за січень 2018 р. було

виплачено у повному обсязі лише 19.03.2018 р., заробітну плату за лютий 2018 р. було

виплачено 13.07.2018 р. частково у розмірі 2 541,15 грн. У наступний період роботи позивача по 09.09.2018 р., включно, заробітна плата жодного разу не виплачувалась, у зв`язку з чим заборгованість з виплати заробітної плати склала 308 32 грн. 12 коп.

Таким чином, несплата відповідачем розрахунку позивача на день звільнення з місця роботи порушувала його трудові права, право на отримання заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, порушувала встановлені норми та гарантії державного регулювання оплати праці.

З урахуванням вищенаведеного, наданих доказів та встановлених судом обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати обґрунтованими та задовольняє їх в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства,

установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно із п. 21 вищевказаної Постанови ПВСУ при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона

зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Пред`являючи позовні вимоги, позивач самостійно зробив розрахунок суми середнього заробітку, яку він просив стягнути у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

За його підрахунками розмір його середньоденного заробітку становив 23 406,20 грн. за період затримки з 10.09.2018 р. по 19.12.2018 р. (100 днів), виходячи з розрахунку: 58 515,50:250х100 = 23 406,20 грн., де: 58 515,50 грн. - заробітна плата за останній рік роботи (згідно довідки ТОВ «РЕНІ- ТЕРМІНАЛ» від 22.10.2018 р.); 250 - кількість робочих днів за період останнього року роботи; 100 - кількість днів затримки розрахунку.

Однак, суд не погоджується із зазначеним розрахунком з наступних підстав.

Так, відповідно до розділу ІІ п. 2 ч. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати: «У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку…).

Так, виходячи з вищевказаного порядку обчислення, розмір середньоденного заробітку позивача становив 258,38 грн. (10 852 грн. (заробітна плата за останні 2 місяці)/42 днів (робочі за останні 2 місяці), з дня звільнення по 19.12.2019 р. минуло 100 робочих днів, таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 25 838 грн.

Відповідно до частини першої ст.83 КЗпП України крім заробітної плати у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. На день звільнення позивачем не було використано 27 днів щорічної відпустки, за період роботи з 02.08.2017 р. по 09.09.2018 р. Так, за відпрацьований робочий рік з 02.02.2017 р. по 01.08.2018 р. йому повинна була бути надана щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарні дні.

Листами від 24.06.2011р., № 208/13/116-11 та від 27.03.2013р. № 321/13/84-13 Міністерства праці та соціальної політки України, рекомендований розрахунок кількості днів щорічної відпустки. Так, за відпрацьований період з 02.02.2018 р. по 09.09.2018 р. позивачу повинна була бути надана частина щорічної основної відпустки тривалістю 3 календарні дні, виходячи з наступного розрахунку: 24 : 352 = 0,06818, де: (24 - кількість днів відпустки за повний відпрацьований робочий рік; 352 - кількість календарних днів у 2018 р. (за відрахуванням кількості святкових і неробочих днів, установлених ст.73 КЗпП України - 13 днів). Так, отриманий результат помножується на кількість календарних днів (за відрахуванням кількості святкових і неробочих днів) 0,06818Х38 =2,5909 к.д. Якщо в розрахунку виходить, наприклад, 0,5 і більше десятих - це число округляється до цілого числа, тобто до 1 календарного дня. Отже, при звільненні позивач ОСОБА_1 мав право на 3 (на основі математичних правил округлення) календарних дня щорічної основної відпустки.

Таким чином, розмір грошової компенсації за всі не використані позивачем дні щорічної відпустки складає 4 488,40 грн., виходячи з наступного розрахунку: 58515,50: 352x27 = 4 488,40 грн. (58 515,50 грн. - заробітна плата за останній рік роботи (згідно довідки ТОВ «РЕНІ- ТЕРМІНАЛ» від 22.10.2018 р.); 352 - кількість календарних днів у 2018 р. (за відрахуванням кількості святкових і неробочих днів, установлених ст.73 КЗпП України - 13 днів); 27 - невикористані дні відпустки.

Крім того, відповідно до ст.ст.1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Враховуючи, що відповідач здійснив затримку у виплаті заробітної плати більш ніж на один місяць, останній зобов`язаний здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, що становить 309 грн. 21 коп.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення на його користь моральної шкоди, суд прийшов до висновку, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у т.ч.: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як вказує позивач, діями роботодавця щодо невиплати заробітної плати у період його роботи на підприємстві, не надання розрахунків при звільненні, йому було заподіяно моральну шкоду. Підставою для заподіяння моральної шкоди є те, що відповідач поставив позивача у скрутне матеріальне становище, унеможливив забезпечення нормального існування його та членів його сім`ї, що мали наслідком виникнення тяжкого психологічного стану.

Як виходить з позовних вимог, позивач оцінює заподіяну йому моральну шкоду у 5000 грн., які просить стягнути з відповідача. Однак, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань та враховує при цьому вимоги розумності і справедливості. Таким чином із міркувань розумності та справедливості задовольняє вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди частково - в розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 12, 13, 18, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 280-283,430 ЦПК України, ст.ст.23,1167 ЦК України, ст.ст.73,83,94,115,116,117,232 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНІ-ТЕРМІНАЛ» на користь ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк»):

-невиплачену заробітну плату у розмірі 30 832 грн. 12 коп.;

-грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 4 488 грн. 40 коп.;

-середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 25 838 грн.;

-компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів їх виплати у розмірі 309 грн. 21 коп.;

-моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНІ-ТЕРМІНАЛ» 768 грн. 40 коп. судового збору в доход держави.

На підставі ч.2ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення - на всю суму боргу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, а також в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: І.Д. Бошков