Рішення № 80820495, 28.03.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/17802/18

Провадження № 2/520/989/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_10 ,

представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово»,

ОСОБА_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_6 ,

про відшкодування матеріальної шкоди завданої

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка - ОСОБА_1 14 листопада 2018 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_6 , про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди, в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово»на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 72865 гривень 83 копійки, з ОСОБА_5 на свою користь у відшкодування моральної шкоди - 50000 гривень 00 копійок, а також витрати по сплаті судового збору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18 серпня 2017 року о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Субару», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Обільна в м. Одесі на перехресті рівнозначних доріг з вул. Ванцетті, не надав переваги у русі автомобілю «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який наближався з правого боку.

Власником автомобіля «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, автомобілі отримали механічні пошкодження, у тому числі автомобіль належний позивачеві.

21 серпня 2017 року, у відповідності до вимог п. 33.1.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ОСОБА_6 звернувся до страховика та повідомив про дорожньо-транспортну пригоду.

07 вересня 2017 року постановою Київського районного суду м. Одеси по справі №520/10320/17, ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Транспортний засіб, яким керував і є власником ОСОБА_5 , винний у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, застрахований в ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЗДОРОВО» згідно Полісу №АК1880813.

Оскільки автомобіль ОСОБА_5 був застрахований ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЗДОРОВО», і так як ОСОБА_5 перебував за кермом авто під час ДТП, 06 вересня 2017 року позивач звернулась до ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЗДОРОВО» з заявою про страхове відшкодування у відповідності до ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до звіту №7875 про розмір матеріального збитку, завданого власнику КТЗ у ДТП, складеного ФОП ОСОБА_11., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля - ОСОБА_6 , після аварійного пошкодження КТЗ «TOYOTA RAV 4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 72865 гривень 83 коп.

Таким чином, як стверджує позивач, вона здійснила усі необхідні та законодавчо визначені дії, що передбачені для потерпілої особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з метою отримання страхового відшкодування.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Проте, як стверджує позивачка, станом на день подачі цієї позовної заяви, вона не отримала від ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЗДОРОВО» жодної інформації щодо прийнятих останнім рішень стосовно виплати страхового відшкодування, та навіть щодо стану розгляду зазначеної заяви позивача.

Крім того, з метою з`ясування причин не розгляду відповідачем заяви позивача щодо виплати страхового відшкодування, на поштову адресу ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЗДОРОВО» був направлений адвокатський запит №АЗ/51 від 05 жовтня 2018 року (номер поштового відправлення: 6504800769604) щодо отримання інформації відносно стану розгляду страхової справи, однак, жодної відповіді на направлений адвокатський запит, станом на дату подачі позовної заяви, не було отримано.

У зв`язку з чим, позивач вважає поведінку відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ЗДОРОВО» такою, що порушує чинне законодавство та права позивача, як потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Крім майнової шкоди, як посилається позивач, своїми неправомірними діями ОСОБА_5 заподіяв їй моральну шкоду.

Так, у ОСОБА_1 через несправність автомобіля змінився і ускладнився звичний спосіб життя. В першу чергу через те, що це був єдиний автомобіль позивача та її сім`ї, а тому, позбавлення позивача єдиного транспортного засобу значно вплинуло на її ділову активність під час роботи. Після ДТП, позивачеві довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні та знизило її ділову активність. Багато робочих справ, запланованих раніше, що потребували у пересування автотранспортом, позивачеві довелося відкласти, а від деяких з них вона взагалі змушена була відмовитись, що спричинило проблеми з роботою. Позивач через втрату автомобіля, не могла виконувати деякі доручення керівництва, що були пов`язані з транспортним пересуванням, що спричинило зменшення заробітної плати.

Також, як стверджує позивач, вона одружена та має неповнолітніх дітей. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вчиненої з вини відповідача ОСОБА_5 , ускладнився сімейний звичний спосіб життя позивача, оскілки щодня, до і після своєї роботи, позивач мала змогу відвозити дітей в шкільні та додатково-розвиваючі заклади на своєму транспортному засобі. Однак, після ситуації що склалась, позивач позбулась такої можливості і реалізація цих дій для позивача значно ускладнилась, у зв`язку з більшим витрачанням часу, сил і коштів на транспортне пересування дітей до цих закладів.

Крім того, раніше дуже часто на вихідних позивач із сім`єю виїжджали з міста на відпочинок після тяжкого робочого тижня, однак після ДТП, як стверджує позивачка, у неї змога на законний відпочинок зникла.

Також значних душевних страждань позивачу, як зазначає остання, завдає той факт, що протягом вже більше року, вона не отримала жодного, грошового відшкодування завданих їй збитків жодним з відповідачів.

На підставі викладеного, позивач оцінює завдану їй моральну шкоду в сумі 50000 гривень.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2018 року вказану позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

14 січня 2019 року у підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні заявлених до відповідача позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вважав, що позивачем не підтверджено належними доказами, що у позивача через несправність транспортного засобу змінився і ускладнився звичайний спосіб життя, що негативно вплинуло на її ділову активність, сімейний звичайний спосіб життя та дозвілля, а також не довела, причинний зв`язок між діями відповідача та заподіяною моральною шкодою.

20 лютого 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача по справі, в якому позивач вважає безпідставними та необґрунтованими заперечення відповідача Семйона В. М . проти позову в частині заявленої до нього, а також надала до відповіді додаткові докази, зокрема на підтвердження перебування в зареєстрованому шлюбі, наявності малолітніх дітей та на підтвердження відвідування дітьми виховних установ.

Також тієї ж дати, 20 лютого 2019 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

28 березня 2019 року до суду надійшли заперечення від відповідача ОСОБА_5 на відповідь на відзив проти позову, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову в частині заявленої до нього про відшкодування моральної шкоди, посилаючись додатково до посилань викладених у відзиві на те, що в сім`ї позивача є у власності інші транспортні засоби, а відтак посилання позивача про зміни та ускладнення її графіку життя вважає безпідставними.

В судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10 позов підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_7 заперечував проти задоволення позову до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Судом в судовому засіданні за згодою представників сторін по справі, було ухвалено провести розгляд справи за відсутності представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово».

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18 серпня 2017 року о 19 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Субару», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Обільна в м. Одеса, на перехресті рівнозначних доріг, не надав переваги у русі автомобілю «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який наближався з правого боку, в результаті чого сталося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 16.12 «Правил дорожнього руху України».

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 07 вересня 2017 року по справі №520/10320/17 водія ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень 00 копійок.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.

В силу ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_5 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07 вересня 2017 року, додатковому доказуванню не підлягає.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, у тому числі автомобіль марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував на час дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_6 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 28.11.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з наданих до суду документів, цивільно-правова відповідальність перед третіми особами власником автомобіля марки «Субару», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застрахована в ПрАТ «Страхова Компанія «ЗДОРОВО», поліс АК/ 1880813 , який був дійсний на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07 вересня 2017 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Положення статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п 36.2. ст. 36 Закону України № 1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п.34.2 ст. 34 Закону України № 1961-IV, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п.34.3 ст. 34 Закону України № 1961-IV, якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Судом встановлено, що 21 серпня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до ПрАТ «Страхова Компанія «ЗДОРОВО» з заявою про виплату страхового відшкодування, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 07 вересня 2017 року.

Як зазначено позивачем, ПрАТ «Страхова Компанія «ЗДОРОВО» не проведено експертне дослідження пошкодженого транспортного засобу марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .

Доказів в спростування вказаних обставин у відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України до суду не надано.

Згідно зі звітом про визначення матеріального збитку, завданого власнику колічного транспортного засобу №7875 від 18 серпня 2017 року, складеним СПД ОСОБА_11 , за замовленням ОСОБА_6 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 ,пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07 вересня 2017 року, станом на день проведення експертного дослідження, складає 72865 гривень 53 копійки.

Як вбачається, 06 вересня 2017 рокупозивач - ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «Страхова Компанія «ЗДОРОВО» з заявою про виплату страхового відшкодування, однак страхова компанія ПрАТ «Страхова Компанія «ЗДОРОВО» у 90-ти денний термін, у відповідності до вимог ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не здійснило виплату позивачеві суми страхового відшкодування, як і не виплачено на момент ухвалення рішення суду.

Доказів в спростування вказаних обставин у відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України до суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення страхового відшкодування з ПрАТ «Страхова Компанія «ЗДОРОВО» в сумі 72865 гривень 83 копійки підлягають задоволенню, оскільки винною особою у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано саме ОСОБА_5 , який керував автомобілем марки «Субару», реєстраційний номер НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована саме ПрАТ «Страхова компанія «ЗДОРОВО» та останньою страхове відшкодування позивачеві не виплачено.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В постанові Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки є яка-небудь діяльність, здійснення якої створює підвищену вірогідність спричинення шкоди через неможливість контролю за нею людиною. Під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, оперативного управління або по інших підставах (договір оренди, довіреності і т.п. (п.4).

У пункті 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК, пу.1 ч.2 ст.1167 ЦК).

Згідно з Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 №4 під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру унаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в даній дорожньо-транспортній пригоді джерелом підвищеної небезпеки є автомобіль марки «Субару», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є власністю і в момент пригоди перебував під керуванням тієї ж особи - ОСОБА_5 , якого в свого чергу і визнано винним в цій пригоді.

З досліджених судом доказів, поданих учасниками справи, судом встановлено, що в результаті ДТП був пошкоджений автомобіль позивача, який належить їй на праві власності.

Внаслідок його пошкодження вона була змушена міркувати про його відновлення, з урахуванням того, що питання про відшкодування матеріальної шкоди вирішується в цій справі після спливу двох років з моменту пригоди, а тому через поведінку відповідача, зазнала душевних страждань та переживань у зв`язку із пошкодженням власного транспортного засобу, а також емоційних страждань, які довелося перенести їй і її родині, та витрати, пов`язані з відновленням звичного способу життя.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 , від якого має трьох дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак є багатодітною матір`ю, що підтверджується відповідними свідоцтвами наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вбачає наявним факт того, що позивач ОСОБА_1 втратила свій звичайний ритм життя, вона вимушена терміново змінити свої плани, графік і розпорядок життя, зокрема пересування, що беззаперечно завдає незручності і призводить до постійних душевних хвилювань.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданої позивачу моральної шкоди, оскільки в даній дорожньо-транспортній пригоді джерелом підвищеної небезпеки є автомобіль марки «Субару», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є власністю і в момент пригоди перебував під керуванням тієї ж особи - ОСОБА_5 , якого в свого чергу і визнано винним в цій пригоді, та внаслідок скоєної останнім ДТП, позивач була вимушена нести вище встановлені хвилювання і страждання, на підставі чого суд вважає доведеним факт завдання позивачеві моральної шкоди з боку відповідача ОСОБА_5 .

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди позивачу, суд вважає необхідним врахувати згідно із ст.23 ЦК України вказані вище конкретні обставини по справі, характер та глибину моральних страждань, які зазнав позивач, її душевні страждання, що вимагало від неї додаткових зусиль по організації свого графіку життя, з урахуванням наявності трьох малолітніх дітей, які потребують дій з організації їх виховання і навчання.

Підстав для звільнення від обов`язку по відшкодуванню шкоди відповідача, суд не вбачає.

Враховуючі усі вказані обставини, вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 10000 грн. та вважає, що цей розмір буде достатнім, справедливим і відповідати її перенесеним моральним стражданням.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Отже з урахуванням розміру задоволених позовних вимог до кожного з відповідачів, стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО» на користь ОСОБА_1 підлягають витрати по сплаті останньою судового збору в сумі 726 гривень 65 копійок, а з відповідача ОСОБА_5 в сумі 704 гривні 80 копійок.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 6, 76-78, 81, 141, 178, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-Н), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_3), про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-Н; код ЄДРПОУ 33637321) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) суму страхового відшкодування у розмірі 72865 (сімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят п`ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) у відшкодування моральної шкоди - 10000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗДОРОВО» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-Н; код ЄДРПОУ 33637321) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 726 (сімсот двадцять вісім) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду буде складено 29 березня 2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.