Ухвала суду № 80820382, 28.03.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/6044/19

Провадження № 1-кс/520/3552/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., за участю заявника Тодорич І.В. , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання адвоката Тодорич І.В. в інтересах Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про арешт майна в рамках кримінального провадження №12018160000000257 від 16.03.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання адвоката Тодорич І .В., СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в рамках об`єднаного кримінального провадження №12018160000000257 від 16.03.2018 року, за фактом злочинного захоплення шахрайським шляхом з використанням підроблених документів, об`єкту нерухомого майна - Санаторія «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.05.2018 року було накладено арешт, з забороною відчуження, розпорядження та користування та забороною будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаного домоволодіння. Попри це, незважаючи на те, що вказана ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси скасована не була та фактично є чинною, державним реєстратором ОСОБА_5. на підставі звернення директора ТОВ «Будлайф інвест» ОСОБА_6., було прийнято рішення про припинення вищевказаного обтяження, після чого державним реєстратором ОСОБА_4 було відкрито новий розділ та зареєстровано за ТОВ «Будлайф інвест» право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна. Адвокатом Тодорич І.В. неодноразово направлялися клопотання до сторони обвинувачення (слідчого, прокурора) в частині, зокрема, складення та направлення до слідчого судді клопотання про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 однак вказані клопотання, всупереч вимог ст. 220 КПК України розглянуті не були.

З урахуванням викладеного, з метою запобігання втраті речових доказів в рамках вищевказаного кримінального провадження, а саме запобіганню відведення земельної ділянки, перетворення і знищення будівель і споруд Санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_1», заявник звертається до слідчого судді з вказаним клопотанням про накладення арешту майна.

Заявник в судовому засіданні подане клопотання підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах клопотання телефонограмою.

Викликати представника ТОВ «Будлайф Інвест» в судове засідання слідчий суддя був позбавлений можливості, оскільки будь-які контактні дані такої особи до клопотання долучено не було.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку заявника, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як вбачається з поданого клопотання, заявник звертається з клопотанням про арешт майна з метою запобігання втраті речових доказів в рамках кримінального провадження №12018160000000257 від 16.03.2018 року, в той час як з таким клопотанням з метою забезпечення збереження речових доказів, згідно вимог ч. 1 ст. 171 КПК України, до слідчого судді має право звертатися виключно слідчий за погодженням з прокурором або сам прокурор.

Посилання заявника на п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України, в обґрунтування можливості звернення до слідчого судді з вказаним клопотанням не може бути прийнятим слідчим суддею до уваги, оскільки вказана норма передбачає віднесення потерпілого, його представника до сторони обвинувачення виключно у випадках, установлених цим Кодексом. Зокрема, такий випадок передбачений ч. 4 ст. 340 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до переконання, що заявник неуповноважений на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому, слідчий суддя позбавлений можливості задовольнити подане клопотання.

Враховуючи, що ч. 3 ст. 172 КПК України передбачені випадку повернення клопотання про арешт майна, у випадку його не відповідності вимогам ст. 171 КПК України виключно прокурору та цивільному позивачу, у випадку подання клопотання про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність відмови в задоволенні поданого клопотання.

Попри це, слідчий суддя зазначає, що згідно ч. 3 ст. 93 КПК України, сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

У випадку не розгляду відповідного клопотання потерпілого (його представника), поданого в порядку ч. 3 ст. 93, ст. 220 КПК України, вказана бездіяльність слідчого, прокурора може бути оскаржена слідчому судді, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 9, 93, 170, 171, 172, 173, 220, 303, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання адвоката Тодорич І.В. в інтересах Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про арешт майна в рамках кримінального провадження №12018160000000257 від 16.03.2018 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.