Ухвала суду № 80819945, 28.03.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/5745/18

Провадження № 2-з/520/444/19

УХВАЛА

28.03.2019 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Салтан Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до державного реєстратору КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, КП «Реєстраційна служба Одеської області», Булки Сергія Євгеновича про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до державного реєстратору КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, КП «Реєстраційна служба Одеської області», ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора прав та їх обтяжень, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на домоволодіння АДРЕСА_2

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15 лютого 2018 року зазначена позовна заява передана судді Салтан Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси 16 травня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій цивільній справі.

27 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав, Міністерства юстиції України, державним реєстраторам, які утворені та діють у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна - домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України,заява про забезпечення позову подається, зокрема, одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст. 149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, насамперед забезпечення позову шляхом накладення арешту повинно бути обґрунтовано доказами, щодо наявності у відповідача у власності об`єктів нерухомого майна, на які позивач просить накласти арешт.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цей правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України у справі за № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року.

У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 № 5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, увалу Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2018 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння під АДРЕСА_2 кому б воно не належало, скасовано, у задоволенні заяви - відмовлено.

У мотивувальній частині постанови, суд вказав, що вимоги позивача не носять майнового характеру, відтак, підстави для забезпечення таких вимог із застосуванням виду забезпечення позову, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України відсутні. Також, суд не вимагав від позивача звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року (справа № 911/1695/18) зазначив наступне: законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову : відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до відчуження спірного об`єкту нерухомості будь-яким способом, не забороненим законом, що у разі задоволення позову призведе до нових спорів між особами, за якими буде зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, та позивачем, та можливим порушенням їх прав як законних набувачів.

Заборона суб`єктам державної реєстрації прав вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо спірного об`єкту нерухомості, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_2 , оскільки обмежується лише можливість розпорядитися ним, тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Крім того, у постанові Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року щодо оскарження ухвали суду від 16 травня 2018 року про відкриття провадження у справі, суд вказав, що у позивача наявний майновий інтерес, позов пред`явлено з підстав порушення її права власності на нерухоме майно внаслідок дій державного реєстратора по проведенню державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У зв`язку з чим, суд вважає, що слід задовольнити заяву про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до державного реєстратору КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, КП «Реєстраційна служба Одеської області», Булки Сергія Євгеновича про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити.

заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав, Міністерства юстиції України, державним реєстраторам, які утворені та діють у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об`єкта нерухомого майна - домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Копію ухвали суду надіслати учасникам процесу для відома.

Копію ухвали суду надіслати до виконання Управлінню державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

Ухвала про забезпечення позову набирає чинності в момент її підписання суддею, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею, однак оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Салтан Л. В.