Рішення № 80818504, 27.03.2019, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/2457/18

Провадження № 2/653/456/19

РІШЕННЯ

іменем України

"27" березня 2019 р. м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі

головуючого судді Крапівіна О.П.,

при секретарі Пшенична В.М.

розглянувши заяву справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з вищевказаним позовом. Вимоги обґрунтовує тим, що він з 2000 року почав проживати з ОСОБА_3 На початку 2004 року вони переїхали до АДРЕСА_1, де вони придбали за спільні кошти дві земельні ділянки площею 0,0662 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 0,1748 га, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Право власності за цими земельними ділянками було оформлено на ОСОБА_3 У 2006 році на вказаних земельних ділянках вони разом розпочали будівництво житлового будинку, який у вересні 2012 року було прийнято до експлуатації. 09.10.2012 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок, здійснивши державну реєстрацію свого права. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді вищевказаного майна. Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд встановити факт того, що ОСОБА_1 проживав однією сім'єю з ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, по АДРЕСА_1, з 01.01.2004 року і по день її смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та побутовими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0662 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1748 га, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги позову підтримав в повному обсязі. Просить його задовольнити. Пояснив суду, що дійсно з 2004 року він проживав разом з ОСОБА_3 однією сім'єю саме в с.Стрілкове. Разом стали проживати з 2000 року. Вони за спільні кошти придбали вищевказані земельні ділянки та у 2006 році почали будувати на них будинок, також за спільні кошти. А життя ОСОБА_3 мала намір оформити право ОСОБА_4 на 1/2 частину майна. Проте через смерть не встигла. Дружина ОСОБА_3 взагалі ніде не працювала, доходу великого не мала, пізніша стала отримувати мінімальну пенсію, вона давно захворіла на цукровий діабет, він її доглядав, лікував, привозив постійно до м.Генічеська до лікарів, а також їй робили перевязки у зв'язку з цукровим діабетом були рани, які не заживали. Встановити факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивачу необхідно для того, щоб захистити права та інтереси, повязані з фактичними стосунками чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та для встановлення спільної сумісної власності, набутої за час спільного проживання.

Відповідач в судовому засіданні вимоги позову не визнав. Заперечив проти його задоволення. Пояснила суду, що немає жодних підтверджень того, що її мати ОСОБА_3 купувала земельні ділянки та будувала вищевказаний будинок за спільні з позивачем кошти. Право власності оформлено саме за ОСОБА_3 Підтверджень наміру ОСОБА_3 оформити право ОСОБА_4 на 1/2 частину майна, на думку відповідача - немає.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав думку ОСОБА_2 Також додав, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 Даний шлюб було розірвано 13 березня 2007 року. Таким чином позовні вимоги щодо визнання права власності на майно - є необгрунованими.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з паспортними даними ОСОБА_4 та ОСОБА_3, останні зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з 18 червня 2004 року. Даний факт також підтверджується записами в домовій книзі.

ОСОБА_3 є власником земельних ділянок площею 0,0662 га, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1748 га, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 та НОМЕР_3, відповідно. Підставами набуття ОСОБА_3 права власності на вищевказані земельні ділянки є договір купівлі продажу від 28.04.2004 року.

Згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 13 вересня 2012 року № НОМЕР_5, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, початий до будівництва у 2006 році, будівництво закінчено у 2008 році.

Право власності на вищевказаний будинок ОСОБА_3 оформила 09.10.2012 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 09.10.2012 року.

Відповідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в АДРЕСА_1.

Згідно з положенням ч.1,2 ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

У відповідності до п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7., які пояснили суду, що знають ОСОБА_1 на протязі багатьох років. Дійсно він разом з ОСОБА_3 переїхали до АДРЕСА_1 у 2004 році. Спочатку знімали квартиру півроку , потім придбали земельні ділянки на яких згодом побудували будинок. Вказують на те, що весь цей час ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали як чоловік та дружина. Завжди проживали разом, вели сумісне господарство. Останні роки перед смертю ОСОБА_3 хворіла, та не могла сама за собою доглядати. ОСОБА_1 повністю забезпечував її всім необхідним, доглядав її, завжди був поруч.

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснила, що знає ОСОБА_3 вже більше 13 років, познайомились через хворобу останньої. Вона як медична сестра надавала постійно їй допомогу у зв'язку із захворюванням на цукровий діабет . ОСОБА_1 організовував поїздки з м.Генічеська до с.Стрілкове для перевязок хворої, контролю прийому ліків ОСОБА_3 Він за нею доглядав, надавав допомогу, піклувався. В них була родина як чоловіка та жінки.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю з 2004 року та про день смерті останньої. Про наявність даного факту свідчать вищевказані докази, у вигляді паспортів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, копії домової книги та показів свідків. Також в домовій книці зазначено, що вони обидва були зареєстровані в АДРЕСА_1., що також підтверджує факт спільного проживання.

Що стосується доводів представника відповідача, з приводу того, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 та даний шлюб було розірвано 13 березня 2007 року, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Так, дійсно, згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Крім того, в розумінні Європейського Суду - Термін «сімейне життя» (статті 8, 12 Конвенції), який входить до сфери приватного життя, є багатоаспектним у практиці Євросуду і таким, що «зазнало неабияких змін із розвитком медичних технологій, міграцією населення». Тому Євросуд з урахуванням «динамічного» тлумачення відповідних норм Конвенції застосував у цьому плані цілком конкретний підхід, за яким перевага надається фактичним відносинам, а не формально юридичному статусу. Наприклад, поняття «сімейне життя» означає не лише відносини на основі шлюбу, а й може означати інші «сімейні зв'язки», які існують де-факто і характеризуються достатньою сталістю(рішення Євросуду у справі «Кроон та інші проти Нідерландів» (1994)).Однак необхідно мати на увазі, що таке твердження може ґрунтуватися лише на фактах кожної конкретної справи. З урахуванням такого підходу Євросуд вважає, що в демократичному суспільстві має право на існування:1) біологічна (законна) сім'я; 2) позашлюбна сім'я; 3) адюльтерна сім'я;4) соціологічна сім'я.

В даному випадку всі допитані в суді свідки прямо вказують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2004 року проживали в с.Стрілкове саме як чоловік та жінка, вели спільне господарство, будували будинок, інші докази, а саме одночасна реєстрація місця проживання з червня 2004 року, довідка , про те що в 2002 році громадянка ОСОБА_3 зверталась до Тернопільського міського відділу МВС про викрадення автомобілю, який належить ОСОБА_1 , документів, довіренність від 05.10.2006 року, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 управляти та розпоряджатись земельної ділянкою, яка належить ОСОБА_1 підтвержують факт спільного проживання як чоловіка та жінки ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Згідно із частиною четвертою, статті 368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвали шлюб 13 березня 2007 року.

Таким чином, судом встановлено, що на момент початку будівництва вищевказаного будинку, а саме станом на 2006 рік, ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі.

Проте, суд зазначає, що фактично шлюбні стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були припинені до 2004 року, оскільки, як вказувалось вище, в судовому засіданні доведений факт сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю з 2004 року.

Суд зазначає, що відповідно до норм ст. 119, 120 СК України, суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.

В судовому порядку, факт окремого проживання ОСОБА_1 від ОСОБА_5 - встановлено не було.

В правових позиціях постанови Верховного Суду України від 08 червня 2016 року № 6-2253цс15 визначено, що згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, що проживають однією сім'єю, але не перебувають в шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю.

Відповідно до наданих матеріалів, а саме договору купівлі продажу від 07.06.2007 року ОСОБА_1 продав земельну ділянку за 67 036 грн. Що також підтверджує факт його участі матеріально в будівництві спірного будинку.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 13 вересня 2012 року № НОМЕР_5, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, початий до будівництва у 2006 році, будівництво закінчено у 2008 році.

Відповідно до ст.182 ЦК України - Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 12.10.2012 року на підставі свідоцтва про право власності , яке видане Стрілковською сільської радою 12.10.2012 року. Тобто право власності на спірний будинок виникло у померлої вже на момент, коли ОСОБА_1 не перебував в шлюбі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали за спільні кошти вищевказані земельні ділянки, за спільні кошти побудували вищевказаний будинок. В сукупності докази, які наявні в матеріалах справи, пояснення учасників процесу, підтверджують обставини викладені у позовній заяві, а тому суд приходить до висновку, що майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.2 ст.120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Таким чином, враховуючи вищевказані норми законодавства, ОСОБА_1 набув право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0662 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1748 га, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на тій підставі, що набув право власності на Ѕ частину житлового будинку.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст..260, 264-266 ЦПК України, ст. 21, 36, 74СК України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 проживав однією сім'єю, з ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, по АДРЕСА_1, з 01.01.2004 року і по день її смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та побутовими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0662 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1748 га, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду в термін 30 днів з дня оголошення рішення. У разі, якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Генічеського районного суду О. П. Крапівіна