Рішення № 80818024, 28.03.2019, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/2070/18

Провадження № 2/349/55/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 березня 2019 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Лошак О.О.

з участю секретаря судовго засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №349/2070/18 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

АТ КБ "Приватбанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 07 березня 2012 року в розмірі 12704, 60 гривень.

У позовній заяві зазначено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка є частиною укладеного договору № б/н від 07 березня 2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 1700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Банк відповідно до умов договору виконав свої зобов'язання щодо надання кредитних коштів, однак відповідачем належним чином умови договору не виконувались, були порушені строки повернення кредиту та сплати відсотків.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 13 листопада 2018 року має заборгованість по кредиту в розмірі 12704,60 грн., яка складається з наступного: відсотки за користування кредитом - 2585,73 грн., пеня - 9037,70 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. – фіксована частина та 581,17 грн. процентна складова.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю із підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідно до вимог, встановлених ч. 3 ст. 211 ЦПК України участь у судових засіданнях – це право, а не обов’язок сторін по справі, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позову не визнав. Направив на адресу суду відзив у якому зазначив, що позову не визнає зовсім з тих підстав, що згідно з наданим розрахунком заборгованості за договором від 07 березня 2012 року останній платіж в рахунок погашення заборгованості в сумі 500 грн. відповідач вніс 17 липня 2017 року, а тому до вимоги про стягнення пені і штрафів сплив строк позовної давності. Зазначив, що тіло заборгованості за кредитним договором він оплатив повністю, термін дії кредитної картки закінчився. Просив у позові відмовити.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно заяви від 07 березня 2012 року, між сторонами по справі укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 1700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, та отримав кредитну картку "Універсальна, 30 днів пільгового періоду".

Договір про надання банківських послуг є договором приєднання згідно ст. 634 України, який складають: заява відповідача, "Умови та правили надання банківських послуг" та "Тарифи банку" викладені на банківському сайті: www/privatbank.ua.

Як вбачається з витягу з Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку:

Згідно п. 2.1.1.5.5. - позичальник зобов’язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором;

Відповідно до змісту п. п. 2.1.1.12.2, 2.1.1.12.2.1 договору передбачено, що у разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійсненні трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті з розрахунку 360/365 календарних днів на рік. У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту, згідно п. 2.1.1.12.6.1 договору, на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків по кредиту.

Відповідно до змісту п. п. 2.1.1.7.6, 2.1.1.4.2, 2.1.4.6 договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250,00 грн. +5 % від суми позову та у разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань.

Пунктом 1.1.7.11 договору передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідність до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Розглядаючи обґрунтованість суми позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, про що зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12).

З наданого банком розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом на загальну суму 2585, 73 грн. нараховувалися банком за період по 13 листопада 2018 року, тобто після спливу терміну кредитування в лютому 2018 року.

На вимогу суду розрахунку про суму заборгованості по відсотках в межах строку кредитування суду не надано. З розрахунку заборгованості за довговором №б/н від 07.03.2012 року (а.с.10-11), наданого суду, як додаток до позовної заяви, станом на 28 лютого 2018 року заборгованості по відсотках за вищезазначеним кредитом не було.

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права 21 жовтня 2018 року.

Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Тому ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, суд приходить до висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України). Відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки. Строк дії картки в договорі визначений у два роки.

Клієнт ОСОБА_2 згідно вищезазначеного кредитного договору отримував дві картки зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 02 лютого 2018 року, що підтверджується довідкою АТ КБ "ПриватБанк" (а.с.63). Останній платіж в сумі 500 грн. було внесено відповідачем по справі 17 липня 2017 року (а.с.11).

Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає. Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки. Згідно із ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" в судовому засіданні необхідно дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Стосовно наслідків спливу позовної давності у частинах 2-5 статті ст.267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

ОСОБА_3 просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог банку, оскільки останній платіж ним було внесено 17 липня 2017 року, ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду із позовом 05 грудня 2018 року, заяву щодо поновлення пропущеного строку не подавав.

За таких обставин та доказів, досліджених і перевірених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,264 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

У позові Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 07 березня 2012 року в сумі 12704,60 грн. (дванадцять тисяч сімсот чотири гривні 60 копійок) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, буд. № 50, рахунок № 29092829003111 МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Повний текст рішення суду виготовлено 28 березня 2019 року.

Суддя: Лошак О.О.