Ухвала суду № 80817935, 29.03.2019, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/4109/18

У Х В А Л А

29.03.2019 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., за участю прокурора Ракущинець С.П., захисника ОСОБА_1, обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3, при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12017070000000167 за обвинуваченням ОСОБА_3 Себастіяна Йосиповича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Під час розгляду кримінального провадження прокурор заявив клопотання про застосування до обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою.

Подане клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.02.2018 відносно обвинувачених обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також визначено розмір застави у розмірі 52860 грн.

В подальшому ухвалою Виноградівського районного суду від 21.03.2019 заставу внесену за обвинувачених повернуто заставодавцю.

На даний час стосовно обвинувачених відсутні будь-які запобіжні заходи, що у свою чергу не забезпечить виконання ними покладених ст. 42 КПК України.

У зв'язку з наведеним, є необхідність у застосуванні відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ними покладених процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризики, викладені у вищевказаній ухвалі Ужгородського міськрайонного суду продовжують існувати, що обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення зокрема, з матеріалів досудового розслідування вбачається, що обвинувачені підозрюються у вчиненні злочину із застосуванням насильства, мають паспорти для виїзду закордон, що може свідчити про наявність ризику переховування від слідства та суду, шляхом виїзду за межі України.

Окрім цього, слід врахувати те, що обвинувачені неодружені, дітей неповнолітніх не мають, ніде не працюють і не мають постійного джерела доходу, що дає органу досудового розслідування підстави вважати, що перебуваючи на волі, кожен з обвинувачених може продовжити свою злочинну діяльність.

Також слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_2 підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: -протоколами від 14.08.2017 прийняття заяв у ОСОБА_4 Жолта, ОСОБА_5 1.1., ОСОБА_5 про вчинене щодо них кримінальне правопорушення; - показанням потерпілих ОСОБА_4 Жолта, ОСОБА_6, ОСОБА_6 Сіларда Івановича даними під час досудового розслідування; - протоколами пред'явлення осіб для впізнання по фотознімках від 15.08.2018, згідно якого потерпілі ОСОБА_4 Жолта, ОСОБА_6, ОСОБА_6 Сіларда Івановича впізнали ОСОБА_7 та ОСОБА_2, як осіб які застосовували до них насильство.

Інкримінований ОСОБА_3 та ОСОБА_2 злочин передбачений ч.4 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), вчиненому групою осіб, із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, відноситься до категорії тяжких, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.

Обвинувачені з метою уникнення від кримінальної відповідальності можуть переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливати на свідків у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити й інші кримінальні правопорушення, таким чином наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому застосування більш м”яких запобіжних заходів таких як застава, особисте зобов”язання, особиста порука, домашній арешт, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.

Обвинувачені, захисник, проти клопотання заперечували, вважали, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не є підставою для застосування до обвинувачених запобіжних заходів. Процесуальні обов”язки обвинувачені виконують належним чином.

Заслухавши учасників, дослідивши наявні матеріали судового провадження, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 2 ст. 331 КПК).

Тримання під вартою у відповідності до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

У ст. 177 КПК України визначено мету та підстави застосування запобіжних заходів.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За правилами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов”язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставини, передбачених частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 194 КПК).

При вирішенні питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом надано оцінку клопотанню на предмет відповідності вимогам ст. 184 КПК України, перевірено наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, проведено аналіз наявності обставин та доведеності ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України.

Також при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу враховано в сукупності обставини, передбачені у ст. 178 КПК України. Зокрема, тяжкість покарання, що загрожує кожному з обвинувачених у разі визнання їх винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачують, - позбавлення волі на строк від трьох до семи років; вік та стан здоров"я, міцність соціальних зв"язків, те що вони офіційно не працевлаштовані, раніше до кримінальної відповідальності не притягувались. Вагомість доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, судом не досліджено внаслідок неподання таких стороною обвинувачення. Встановлені обставини вказують на те, що клопотання не відповідає ч.ч. 2, 3 ст. 184 КПК України.

У поданому клопотання прокурор при викладенні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обмежився виключно їх перерахуванням, наявність таких у судовому засіданні не довів.

Обвинувачені, відповідно до оголошеного прокурором обвинувального акту, раніше до кримінальної відповідальності не притягувались. Як встановлено судом, за час проведення досудового розслідування та під час судового слідства не переховувались від органів досудового розслідування та суду; жодних дій щодо знищення, схову або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не вчиняли; обставини, які б свідчили про незаконний вплив на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні у клопотанні не наведено, як і обставини, які б свідчили про перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Обвинувачені процесуальні обов”язки передбачені ч. 7 ст. 42 КПК України виконують належним чином.

В судовому засіданні жоден з наведених прокурором ризиків не доведено.

Посилання прокурора у клопотання про наявність ризиків, які встановлені слідчим суддею при застосуванні до обвинувачених запобіжного заходу і які мають враховуватись судом, суперечить правовій позиції закріпленій у Рішенні Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017.

Правова позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Конституційний Суд України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов’язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України" вказав на порушення пункту 3 статті 5 Конвенції національними судами України, які часто обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув’язнення, та зазначив, що суди зобов’язані обґрунтовувати свої рішення про продовження строку тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані (пункт 99). Ненаведення судовими органами у своїх рішеннях будь-яких підстав, які дозволяють тримання особи під вартою протягом тривалого проміжку часу, є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим у пункті 1 статті 5 Конвенції (пункт 36 рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України").

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотань прокурора щодо застосування до кожного з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 331, 349, 350 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_8