Рішення № 80817425, 26.03.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 759/3894/18

2/357/579/19

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в містіБілаЦерква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_2 ІринаСергіївна, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про розірвання договору позики та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що з відповідачем по справі 26.09.2015 року уклав договір позики /розписка/, за яким відповідач отримав в борг 22 000 доларів США. Відповідач гарантував повернути кошти у визначений строк, але свої зобов’язання не виконав та відповідач зобов’язався, в разі неможливості виконання своїх зобов’язань, переоформити на позивача 1\2 частину своєї квартири, яка належить йому на праві приватної власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач просив суд розірвати вказаний договір позики від 26.09.2015 року та визнати за собою право власності на 1\2 частину квартири №73 в буд. № 163 а по вул. Таращанська в м. Біла Церква.

За ухвалою суду в підготовчому судовому засіданні були залучені до справи в якості третіх осіб співвласник спірної квартири ОСОБА_3 та Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради.

В судовому засіданні 12.03.2019 року судом було відмовлено сторонам в поданій на затвердження суду мировій угоді (а.с.152).

Представник позивача в судовому засіданні 26.03.2019 року подала суду заяву про зміну позовних вимог, однак із поданої заяви вбачалася зміна, як предмету так підстав позову, а тому, на підставі ч.3ст.49 ЦПК України, суд відмовив в прийнятті такої заяви (а.с.163-164).

Представник позивача в судовому засіданні просила суд вийти за межі позовних вимог, а саме розірвати договір позики від 26.09.2015 року, укладений між позивачем та відповідачем, і стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 22 000,00 грн.

Представник відповідача позов визнала.

Третя особа по справі ОСОБА_3 не визнала позовні вимоги, вважає, що в разі задоволення позову будуть порушені її права, як співвласника майна та житлові права її малолітньої дитини.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, не направили в судове засідання свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належно, на виконання ухвали суду надали суду Рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 12.03.2019 року за №177 «Про надання до суду висновку про розв’язання спору щодо відчуження житла, право на користування яким має дитина» (а.с.159-160).

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи по справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 24.03.2016 року між сторонами був укладений договір позики на суму 22 000 доларів США, оформлений в простій письмовій формі, розпискою, за умовами якого відповідач зобов'язувався повернути позивачу вказану суму боргу до 26.09.2017 року, а якщо грошові зобов’язання в установлений строк не будуть виконані, то позичальник зобов’язувався переоформити 1\2 частини своєї квартири АДРЕСА_2 на ОСОБА_1 (а.с.23-24).

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 перебуває в спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3. На підставі постанови державного виконавця Білоцерківського міськвідділу ДВС про арешт майна боржника ОСОБА_2, 22.02.2018 року було обтяжено вказану квартиру. Наведене підтверджено Інформаційною довідкою з ДРРП та постановою державного виконавця про арешт боржника (а.с. 148-149).

Представник позивача суду пояснила, що дійсно 26.09.2015 року між сторонами був укладений договір позики на суму 22 000 доларів США, за умовами якого відповідач зобов'язувався повернути позивачу вказану суму боргу до 26.09.2017 року, а також, вразі неможливості повернути кошти, позичальник взяв на себе зобов’язання переоформити на позивача 1 / 2 частини своєї квартири, яка належить йому на праві приватної власності. Строк повернення грошових коштів сплинув, а умови договору відповідачем не виконані, а тому, позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину квартири ОСОБА_2, а в судовому засіданні 26.03.2019 року представник позивача просила розірвати договір позики від 26.09.2015 року та стягнути з відповідача кошти в сумі 22 000 доларів США, що еквівалентно 503 800 грн.

Представник відповідача позов визнала, вказала, що ОСОБА_2 позичав кошти на розвиток бізнесу, але не зміг вчасно повернути борг. Представник відповідача не заперечила переоформлення 1\2 частини зазначеної квартири на ОСОБА_1, а також, в подальшому, представник відповідача в судовому засіданні погодилася розірвати договір позики та стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму боргу за договором позики від 26.09.2015 року.

Третя особа по справі ОСОБА_3, заперечуючи позов, суду пояснила, що квартира АДРЕСА_4 належить їй та її бувшому чоловіку ОСОБА_2Ф.А. на праві спільної часткової власності. В даній квартирі мешкає вона з дитиною. ОСОБА_3 зазначила, що нічого не знає про позику, ОСОБА_2 не ставив її до відома про позичені у свого родича гроші. ОСОБА_3 заперечує, щоб житло, де вона мешкає з дитиною, зробили комунальною квартирою, переоформивши частину житла на чужу особу. Крім того, ОСОБА_3 повідомила, що квартира АДРЕСА_5 на даний час обтяжена, перебуває під арештом, а тому переоформлення чи відібрання частини квартири неможливе.

Встановленим є те, що Органом опіки та піклування Служби у справах дітей БЦ МР суду було надано висновок про розв’язання спору щодо відчуження житла, право на користування яким має дитина. Згідно вказаного висновку, комісія прийняла рішення з урахуванням інтересів дитини, про недоцільність відчуження ОСОБА_2 1 \ 2 частки квартири за адресою АДРЕСА_6, де зареєстрована його малолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки це призведе до звуження обсягу існуючих житлових прав дитини та порушення охоронюваних законом її інтересів дитини.

При вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України обов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Тобто, не можна без згоди особи покласти на неї обов’язок вчинити якусь дію, або утриматися від вчинення такої дії. Отже, ОСОБА_3 не може прийняти на себе будь-яку частку обов’язків боржника ОСОБА_2 перед кредитором в межах зобов’язання за договором позики від 26.09.2015 року. Відповідач безпідставно вважає, що може без будь-чиєї згоди розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. ОСОБА_2 помилково визначає, що 1\2 частина квартири АДРЕСА_7 є його приватною власністю та здійснення права щодо цієї частини майна необмежене й можливе на власний його розсуд.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За ч.1 ст.316 ЦК України Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України, Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно доч. 1,2,3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно прозбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Отже, як витікає з норм цієї статті, учасники спільної часткової власності повинні погоджувати один з одним свою поведінку по володінню, користуванню і розпорядженню спільною річчю, вони здійснюють правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню спільним майном за спільною згодою. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності.

Право кожного із співвласників по володінню, користуванню і розпорядженню спільним майном, одночасно створює для нього і обов’язок погодити свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими співвласниками.

Згідно ч.1,2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Отже, з огляду наведеного, суд вважає, що даний позов не підлягає до задоволення, оскільки відповідач, укладаючи з позивачем договір позики, протиправно поклав на третю особу зобов’язання на безумовне погодження відчуження майна, що обмежує ОСОБА_3, як співвласника майна, у здійсненні її права спільної часткової власності.

Керуючись ст.ст. 13, 316, 317, 319, 358, 509, 511, 526 ЦК України, ст.ст. 12, 76 81, 223, 258, 259, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_3, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про розірвання договору позики та визнання права власності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 31.03.2019 року.

СуддяОСОБА_6