Рішення № 80816973, 27.03.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2251/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 березня 2019 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою та просить стягнути із відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.02.2016 в сумі 11862,77 гривень.

Також просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1762,00 гривень, сплачений при подачі заяви до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем 05.02.2016 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Проте, у зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань за кредитним договором та з врахуванням внесених відповідачем коштів на погашення кредиту утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 18.11.2018 становить 11862,77 гривень, що складається з тіла кредиту – 2628,16 гривень, відсотків за користування кредитом – 628,91 гривень, заборгованості за пенею – 7564,62 гривень, штрафу (фіксована частина) – 500,00 гривень, штрафу (процентна складова) – 541,08 гривень.

Ухвалою суду від 14.02.2019 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.02.2019 провадження по даній справі було зупинено.

Ухвалою суду від 14.03.2019 поновлено провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, про місце і час слухання справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника АТ КБ «ПриватБанк» та про згоду на заочний розгляд справи.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про місце і час слухання справи повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, своїх пояснень не надала.

У зв’язку з цим, відповідно до вимог ст.ст.280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.

Судом встановлено наступні обставини:

До позовної заяви додано копію анкети-заяви про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку», з якої вбачається, що ОСОБА_2 05.02.2016 ознайомилася з Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка Про те, яку послугу просить надати відповідач, відомості відсутні. Також відсутні відомості щодо бажаного ліміту за платіжною карткою «Кредитка «Універсальна».

Відповідно до зазначених у позовній заяві розрахунків, банком нараховано загальну заборгованість за кредитом в розмірі 11862,77 гривень, з них: заборгованість по тілу кредиту – 2628,16 гривень, по відсоткам – 628,91 гривень, нарахована пеня – 7564,62 гривень, а також заборгованість по судовим штрафам – 1041,08 гривень. Всього – 11862,77 гривень.

До позову додано копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». Разом з тим, цей витяг має чотири різних види тарифів та не має будь-яких позначок, з які б вказували, який саме вид тарифу був обраний відповідачем та чи взагалі відповідач ознайомився із цими тарифами.

В суді досліджено копію довідки про надання ОСОБА_2 кредитних карток № 4149629390009025, термін дії – 02/21; № 5168755626912725, термін дії – 10/19.

Також позивачем надано виписки про рух коштів за період з 01.01.1999 по 05.12.2018 на рахунку відповідача по основній карті №99922222218234426481, згідно з якою баланс на кінець періоду становить – 0 грн. 00 коп. та по основній карті №99926258623178777 баланс на кінець періоду становить – -11208 грн. 61 коп.

Додана до позову роздруківка витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача із саме цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженому постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705, форми документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів установлюються правилами платіжних систем і повинні містити обов'язкові реквізити, визначені цим Положенням.

Пунктом 7 цього розділу передбачено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів повинні містити такі обов'язкові реквізити:

1) ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; 2) ідентифікатор платіжного пристрою; 3) дату та час здійснення операції; 4) суму та валюту операції; 5) суму комісійної винагороди; 6) реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи; 7) вид операції; 8) код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.

Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка суду аргументів сторін, доказів.

При оцінці доказів та оцінці аргументів суд враховує положення ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.

У разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальникам.

Підписана заява позичальника не містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, відсутні підстави для висновку, що відповідач ознайомлений саме із тими Умовами та Правилами, які додані до позовної заяви.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.03.2015 у справі №6-16цс15, згідно з якою умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору, якщо такі умови не містять підпису позичальника. Також аналогічний підхід застосований у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Це кореспондується із обставинами звернення ОСОБА_4 Касаційного цивільного суду, яка вважає, що є підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі №6-144цс14, згідно з якою Умови надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт) існували при укладенні договору й у заяві позичальника, яку він власноручно підписав, зазначено, що він ознайомлений з такими Умовами та згодний з ними.

Крім того, в суді встановлено, що позивачем змінювалось нарахування процентів в односторонньому порядку без згоди відповідача, як позичальника, який відповідні зміни не підписував, що суперечить вище наведеним правовим нормам.

Також суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та комісії є необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до положень ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Така правова позиція висловлена і у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.10.2015 №6-2003цс15.

Розрахунки заборгованості за договором №б/н від 05.02.2016 не є доказом наявності або відсутності договірних зобов’язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.

Крім того, із наданих розрахунків не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Ніяких роз’яснень та доказів щодо принципу складення даних розрахунків справа не містить. Крім того, самі розрахунки не містять підпису відповідальних осіб та не скріплені печаткою банку, а відтак не можуть бути належним та допустимим доказом у справі.

З матеріалів справи не вбачається за можливе взагалі визначити, який кредитний ліміт був встановлений при відкритті карткового рахунку.

Відповідно до копії анкети-заяви про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку», з якої вбачається, що ОСОБА_2 05.02.2016 ознайомилася з Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка, але не зазначено, яку ж вона просить оформити на своє ім’я платіжну картку, та який бажаний кредитний ліміт по платіжній картці «Універсальна».

Матеріали справи не містять посилань на згоду відповідача на отримання кредитного ліміту.

Також з наданих суду доказів не вбачається можливим визначити момент виникнення заборгованості за «тілом кредиту» саме у сумі 2628,16 грн. для належного обрахунку відсоткової ставки. До того ж незрозумілим є те, що вказана у позові сума заборгованості по «тілу кредиту» є більшою за зазначений у позовній заяві розмір отриманого відповідачем «кредиту» - 2000,00 грн.

Належних, допустимих та достатніх доказів у контексті вище перелічених норм законодавства щодо виникнення між позивачем та відповідачем зобов’язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, суду не надано. Надані позивачем «ОСОБА_1 з тарифів обслуговування кредитних карт» а також «Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку» не є частиною договору, докази згоди відповідача на встановлення кредитного ліміту відстуні.

За таких обставин суд констатує недоведеність позивачем факту укладення із відповідачем договору №б/н від 05.02.2016 на умовах, зазначених позивачем.

У зв’язку з наведеним, суд доходить висновку про недоведеність порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, й відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - місцезнаходження: вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570;

ОСОБА_2 - місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Суддя Д. В. Свояк