Рішення № 8081614, 04.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2009 р.Справа № 20/108-09-3297 За позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 22 033,50 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: Гришин Д.М., діючий за довіреністю № 301-13/14973 від 26.12.2008 року;

Від відповідача: ОСОБА_3, згідно паспорту.

СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить розірвати договір оренди №324/203 від 09.01.2002р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 з нежилого приміщення першого поверху, загальною площею 50,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на користь Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради та стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість по орендній платі в сумі 17374, 62 грн. та пені в сумі 2434, 58 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 306 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 312, 50 грн.

У судовому засіданні 04.12.2009 року представник позивача надав суду розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість по орендній платі станом 04.12.2009року складає 14374, 62 грн., але позовні вимоги в цій частині не уточнив.

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, у судове засідання зявилась, відзив на позов та витребувані судом документи не надала, але у судовому засіданні 04.12.2009 року пояснила, що проти розірвання договору оренди №324/203 від 09.01.2002р. та виселення з нежилого приміщення першого поверху, загальною площею 50, 0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, заперечує, оскільки, у спірному приміщенні за власні кошти був зроблений капітальний ремонт, приміщення використовується та сплачується орендна плата.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

09.01.2002р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди нежитлового приміщення №324/203, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 50, 1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на підставі розпорядження міського голови №26-01р від 09.01.2002року, під розміщення перукарні.

Строк дії договору відповідно до п. 1.2 зазначеного договору був встановлений до 09.01.2007 року.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди від 09.01.2002р. №324/203, орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та рішення сесії Одеської міської ради від 31.10.2000 року № 1665-XXIII „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси”.

Відповідно до умов укладеного договору №324/203 від 09.01.2002р., а саме п.п. 2.2., 2.4., за орендоване приміщення орендар зобовязується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший місяць після підписання договору оренди 145,38 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15-го числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно до умов п. 4.1 договору №324/203 від 09.01.2002р., вказане у п. 1.1. приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під перукарню.

Згідно з п. 4.7 договору №324/203 від 09.01.2002р., після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобовязаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати обєкта оренди.

Відповідно до п. 4.10 зазначеного договору, у випадку припинення дії цього договору у звязку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання передачі приміщення.

У відповідності до п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору оренди №324/203 від 09.01.2002р. за невиконання або неналежне виконання обовязків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. За несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суми простроченого платежу за кожен день прострочки. У разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.

Згідно з п. 5.6. договору оренди №324/203 від 09.01.2002р. за невиконання або неналежне виконання орендарем обовязків за чим договором, орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності із чинним законодавством.

П. 7.9 вищезазначеного договору передбачено, що дія договору оренди припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду (суду).

28.12.2007року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №324/203 від 09.01.2002р., відповідно до умов якого, строк дії договору оренди №324/203 від 09.01.2002р., нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, продовжено до 28.12.2010року, змінено площу приміщення з 50,1 кв.м. на 50,0 кв.м. на підставі технічного паспорту від 31.08.2006р., а також у звязку з прийняттям Постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2006р. №1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна” за договором оренди №324/203 від 09.01.2002р., визначено, що орендна плата з 28.12.2007року складає всього за перший місяць, з урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції, 1775, 44грн.

Враховуючи несплату орендарем плати за користування приміщенням, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось на адресу Орендаря з пропозицією від 22.01.2009р. за №01-15/45, в якій пропонувало орендарю у строк до 10.02.2009 року у добровільному порядку розірвати договір оренди №324/203 від 09.01.2002р., оплатити заборгованість з орендної плати в сумі 16306, 88 грн. та пеню в сумі 2145, 12 г, а також передати нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 50, 1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та ключі від нього по акту приймання передачі співробітникам Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Приймаючи до уваги, що зазначене повідомлення не було отримано орендарем, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди №324/203 від 09.01.2002р., виселення та стягнення заборгованості по орендній платі та пені у судовому порядку.

На виконання вимог суду 24.07.2009 року співробітниками Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було складено та підписано акт обстеження орендованого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, з якого вбачається, що приміщення використовується у відповідності до профілю, технічний стан приміщення задовільний, орендарем з дозволу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було зроблено капітальний ремонт приміщення, приміщення має всі інженерні комунікації.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Частиною 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобовязань.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі, наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі, наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі, наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Як свідчать матеріали справи, підставою для розірвання договору оренди позивач вважає несплату в повному обсязі орендної плати.

При цьому, як свідчить зміст ст. 782 Цивільного кодексу України, у разі несплати наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі. Згідно до ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано сторонами, вищезазначеним правом, незважаючи на наявність підстав для цього протягом періоду з липня по жовтень 2008року, позивач не скористався.

Таким чином, надаючи оцінку правовідносинам, які склалися на сьогоднішній момент, суд зазначає, що орендні відносини тривають на підставі договору від 9.01.2002р. із змінами, внесеними додатковим погодженням від 27.12.2007р., орендна плата сплачується відповідачем у розмірі, що перебільшує нарахований у кожному місяці, тобто здійснюється погашення заборгованості за попередній період.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутній факт істотного порушення відповідачем умов договору, а також підстави для застосування ст. 783 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в частині розірвання договору оренди №324/203 від 09.01.2002р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та, відповідно, виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з нежилого приміщення першого поверху, загальною площею 50,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на користь Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради.

Щодо вимог позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості по орендній платі в сумі 17374, 62 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заявою від 24.11.2009року №01-13/10468 Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради були уточнені позовні вимоги, у звязку з чим суд розглядає позов в редакції зазначеної заяви.

Згідно із вказаною заявою, позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради просить стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість станом на 17.11.2009 року у розмірі 17374, 62 грн.

Разом з тим, із наданого у судовому засіданні 04.12.2009року розрахунку вбачається, що станом на день прийняття рішення заборгованість з орендної плати складає 14374 62 грн.

Крім того, дослідивши докази, що підтверджують часткову сплату орендної плати, - платіжні квитанції, копії яких залучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні 4.12.2009р., суд вказує наступне. Як вбачається із квитанції №85 від 16.01.2007року, відповідачем по вказаній квитанції сплачено 650 грн. орендної плати, разом з тим, при наявності нульового сальдо на 01.01.2007року, позивачем у розрахунку відображена сума сплати за січень 2007р. у розмірі 190,87грн., що, як пояснив позивач, було здійснено помилково.

Враховуючи викладене, судом здійснено власний розрахунок заборгованості за 2007 рік, відповідно до якого вона дорівнює 499, 98 грн. (4225, 98 грн. (нарахована орендна плата за січень 2007р. по грудень 2007р.) - 3756, 00 грн. (перерахована орендна плата за січень 2007р. по грудень 2007р.).

В іншій частині розрахунок позивача відповідає обставинам справи та є обґрунтованим.

Таким чином, сума заборгованості по орендній платі станом на 04.12.2009р. складає 13915, 50 грн. Доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, суду не надано.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення орендної плати в сумі 17374, 62 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 13915, 50 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 пені в сумі 2434, 58 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. (із змінами та доп.) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди нежитлового приміщення №№324/203 від 09.01.2002р., за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що орендна плата розуміє під собою періодичні платежі, тобто, згідно із п. 2.4 договору грошове зобовязання по кожному платежу виникає 15 числа поточного місяця, а пеня це грошова сума, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення, яка повинна бути нарахована відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України протягом шести місяців.

Як вбачається із наявного у справі розрахунку, пеня нарахована позивачем повністю на суми орендної плати, починаючи з грудня 2008р. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем у кожному місяці сплачується орендна плата у сумі, що перебільшує нараховану у кожному місяці, при цьому, у графі призначення платежу зазначено, що платежі перераховуються саме за поточний період. У зв"язку з цим, ухвалами господарського суду Одеської області від 12.10.2009року та 04.11.2009року позивача було зобовязано надати обґрунтований розрахунок пені станом на день розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, в порушення вимог суду та ст. 33 ГПК України, не виконано вимоги ухвал суду, тобто, не надано обґрунтованого розрахунку пені, з урахуванням часткової сплати заборгованості.

Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду в частині надання обґрунтованого розрахунку пені станом на день розгляду справи, позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в частині стягнення пені в сумі 2434, 58 грн. слід залишити без розгляду, відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення", у формі рішення виносяться ті постанови суду першої інстанції, якими справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, зокрема з питання про припинення провадження у справі щодо частини позовних вимог. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал, які виносяться у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлюватися одночасно з рішенням.

З урахуванням чого, стосовно вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 пені в сумі 2434, 58 грн., судом одночасно із рішенням постановляється відповідна ухвала.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65113, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської Ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ідентифікаційний код 26302595) 13 915 /тринадцять тисяч девятсот пятнадцять/ грн. 50 коп. заборгованості по орендній платі, 139 /сто тридцять девять/ грн. 16 коп. витрат по сплаті державного мита та 109 /сто девять/ грн. 69 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 09.12.2009року.