Рішення № 80813426, 25.03.2019, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/3074/18

Провадження №2/718/119/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2019 року м. Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді Мізюка В.М., секретаря Безушко М.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що відповідач отримала у позику від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1000000 грн., які зобов’язалася повернути позивачу. 01.11.2018 року у відповідності до договору про переуступку боргу третя особа на стороні позивача переступила борг ОСОБА_1

У строк вказаний в договорі позики відповідач на порушення своїх зобов'язань позику не повернув. На його прохання в добровільному порядку сплатити заборгованість ніяким чином не прореагував та в усній формі відмовився сплатити кошти, а тому просив задовольнити позов.

Позивач в судове засідання не з’явився, однак 06.03.2019 року подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, хоча завчасно та належним чином була повідомлена про час і місце слухання справи, причини неявки суду не повідомила. Клопотань та заяв про відкладення розгляду справи від неї ненадходило. Через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України викликалася як відповідач в даній справі на 25.03.2019 року, що підтверджується матеріалами справи.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча завчасно та належним чином був повідомлений про час і місце слухання справи, причини неявки суду не повідомив. Клопотань та заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що при дослідженні матеріалів справи, а саме на аркуші № 2 зазначена боргова розписка, друкованим шрифтом, відповідно до якої ОСОБА_2 надає розписку ОСОБА_3 в підтвердження боргового зобов’язання перед останнім в сумі 1 000000 грн. та зобов’язується повернути борг до 01.10.2018 року. Не заперечує щодо переуступки її боргу в сумі 1000000 грн. перед ОСОБА_3 Фактом погашення боргу є повернення цієї розписки. Кошти в сумі 1 000000 грн. отримані нею від ОСОБА_3 власноручно 25.08.2017 року.

Також, на арк. справи № 3 зазначено договір про переуступку боргу за борговою розпискою від 01.10.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 переуступає борг ОСОБА_2 в сумі 1 000000 грн. за борговою розпискою ОСОБА_1 від 25.08.2017 року.

Відповідності до вимог ч.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст. 1049 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту отримання та факту не повернення боргу, оскільки, як вбачається з тексту боргової розписки (а.с.2) фактом погашення боргу є повернення цієї розписки, тобто суд позбавлений можливості перевірити, чи повернув відповідач кошти в сумі 1000000 грн. позивачу чи ні, оскільки є сумніви щодо оригіналу розписки.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи вище викладені обставини та досліджені матеріали справи, суд не може надати оцінку належному по справі як доказу – борговій розписці від 25.08.2017 року та договору про переуступку боргу за борговою розпискою від 01.10.2018 року, а тому вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики є безпідставними, позов не обґрунтований та не підтверджений належними доказами, а тому не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 509, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 223, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.М.Мізюк