Ухвала суду № 80813423, 29.03.2019, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/1375/19

Номер провадження 1-кп/725/71/19

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

29.03.2019 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці

в складі:

головуючого судді - Нестеренко Є. В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Балинської Н.В.,

учасників судового провадження -

прокурора – Медиченко К. І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисників обвинуваченого – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці кримінальне провадження № 42018140400000072від 02.04.2018 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, військовозобов’язаного, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 «А», кв. 212, за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

11.03.2019року до Першотравневого районного суду м. Чернівці з Військової прокуратури Західного регіону України надійшов обвинувальний акт з додатками стосовно обвинуваченого ОСОБА_1. В. за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 263 КК України.

В підготовче судове засідання, з'явилися учасники зазначені в ухвалі про його призначення від 13.03.2019 року.

Прокурор вважав, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття справи, внесення подання про визначення підсудності немає, просив призначити справу до судового розгляду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.01.2019 року, його скарга була задоволена частково, та зобов’язано уповноважену особу військової прокуратури Західного регіону України, за участю сторони захисту, допитати у кримінальному провадженні свідка ОСОБА_4, з винесенням відповідного процесуального рішення. Уповноважені особи військової прокуратури Західного регіону України ігноруючи вимоги Конституції України, ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» , достовірно знаючи про те, що рішенням суду їх зобов’язано на досудовому розслідуванні за участю сторони захисту провести допит основного свідка, порушуючи право на захист ОСОБА_1 , безпідставно склали та затвердили, не вручивши підозрюваному обвинувальний акт, якій скерували для розгляду в Першотравневий районний суд м. Чернівці. Ухвалою суду від 31.01.2019 року обвинувальний акт був повернутий прокурору. Захисник вважає, що невиконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 09.01.2019 року, якою зобов’язано уповноважену особу військової прокуратури Західного регіону України, за участю сторони захисту, допитати у кримінальному провадженні свідка ОСОБА_4, з винесенням відповідного процесуального рішення порушує право на захист підозрюваного. Також реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомостей про процесуальну дію, зокрема ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.01.2019 року, а також ухвал вказаного суду щодо роз’яснення цього рішення та виправлення в ньому описок. Також в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про обвинувальний акт, що був складений слідчим і з яким не погодився прокурор. Допущені порушення заважають сформулювати обвинувачення, а допит свідка може стати підставою для закриття кримінального провадження, а тому захисник просить повернути прокурору обвинувальний акт.

Обвинувачений та захисник ОСОБА_3 підтримали клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Прокурор вважав, що відсутні передбачені законом підстави для повернення обвинувального акту.

Розглядаючи заявлене клопотання суд виходить з наступного:

Вичерпні вимоги до обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування викладені в ст. 291 КПК України. Зокрема, частиною 2 статті 291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті. Наряду з іншими відомостями, які передбачені ч. 2 вказаної статті, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42018140400000072, він в цілому відповідає вимогам статті 291 КПК України, оскільки в ньому викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які щодо обвинуваченого прокурор вважає встановленими, а також зазначена правова кваліфікація цих правопорушень з посиланням на положення КК України. В обвинувальному акті сформульовано обвинувачення, зазначено фактичні обставини щодо часу та місця скоєння кожного кримінального правопорушення, спосіб їх вчинення, виконано інші вимоги, встановлені статтею 291 КПК України. До обвинувального акту додано реєстр матеріалів досудового розслідування, в якому відображено дані про проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії, про прийняті процесуальні рішення, а також відомості про заходи забезпечення кримінального провадження застосовані в ході досудового розслідування.

Щодо не зазначення в реєстр матеріалів досудового розслідування реквізитів всіх прийнятих процесуальнихрішень, то зазначена обставина не є підставою для повернення обвинувального акту. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Таким чином КПУ України не передбачено право суду повернути обвинувальний акт прокурору, навіть якщо доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам цього Кодексу.

Щодо не проведення допиту у кримінальному провадженні свідка ОСОБА_4, то зазначена обставина не може вважатись істотним порушенням, допущеним при складанні обвинувального акту. Свідок ОСОБА_4 може бути допитаний під час судового розгляду кримінального провадження, та таке клопотання заявлено прокурором.

Виходячи з викладеного, з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, судом не встановлено істотних порушень, допущених при складанні обвинувального акту, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до розгляду.

Захисником ОСОБА_3 подана скарга, відповідно до якої він вважає постанову заступника військового прокурора Західного регіону України від 02.04.2018 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні та постанову заступника військового прокурора Західного регіону України від 02.04.2018 року про доручення здійснення досудового розслідування органу досудового розслідування противоправними. Скарга обґрунтована тим, що в супереч вимогам п. 1 Перехідних положень КПК України та в порушення правил підслідності визначених ч. 2 ст. 216 КПК України проведення досудового розслідування доручено здійснювати не слідчим органам прокуратури, а слідчим підрозділом УСБУ у Львівській області. Також порушено вимоги ст. 218 КПК України, щодо місця проведення досудового розслідування. Слідство проведено слідчим підрозділом територіальна юрисдикція якого поширюється на Львівську область, а кримінальне правопорушення вчинено на території Чернівецької області. Постанова про визначення групи прокурорів на думку захисника є противоправною, так як згідно із ЗУ «Про прокуратуру» та наказу ГПУ України від 29.08.2014 року № 12нг «Про особливості діяльності військових прокуратур» здійснювати функції прокуратури, в тому числі з процесуального керівництва у кримінальному провадженні, щодо службової особи правоохоронного органу не передбачено.

Розглядаючи зазначену скаргу, суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 1 розділу ХІ Перехідних положень КПК до дня введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом щодо злочинів, передбачених частиною четвертою статті 216 цього Кодексу.

Ч. 4 ст. 216 КПК України передбачено, що слідчі органи державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів вчинених працівником правоохоронного органу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу X Прикінцевих положень КПК частини четверта статті 216 цього Кодексу вводиться в дію з дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не пізніше п’яти років з дня набрання чинності цим Кодексом.

Діяльність Державного бюро розслідувань згідно офіційного повідомлення було розпочато 27.11.2018 року.

Таким чином, до 27.11.2018 року повноваження щодо досудового розслідування злочинів вчинених працівником правоохоронного органу здійснюють слідчі органів прокуратури.

Однак, відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.

Мотиви прийняття постанови заступником військового прокурора Західного регіону України від 02.04.2018 року про доручення здійснення досудового розслідування слідчому відділенню УСБУ у Львівській області не суперечать зазначеним вище нормам КПК України.

У зв’язку із вище викладеним суд вважає не обґрунтованим посилання захисника на порушення вимог ст. 218 КПК України щодо місця проведення досудового розслідування.

Щодо оскарження постанови прокурора Західного регіону України від 02.04.2018 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні суд оцінюючи правомірність зазначеної постанови керується наступним.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про прокуратуру» систему прокуратури України становлять:

1) Генеральна прокуратура України;

2) регіональні прокуратури;

3) місцеві прокуратури;

4) військові прокуратури;

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 ЗУ «Про прокуратуру» єдність системи прокуратури України забезпечується єдиним статусом прокурорів;

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідування, уповноважений:

1)починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Таким чином КПК України не заборонено прокурору військові прокуратури здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідування, всі прокурори мають єдиний статус.

На підставі викладено, суд приходить до висновку про необґрунтованість скарги захисника ОСОБА_3, а тому зазначена скарга задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 та звернення застави в дохід держави. Прокурор посилається на те, що 09.06.2018 року ОСОБА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 05 серпня 2018 року включно, з можливістю внесення застави у розмірі 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 105 720 (сто п’ять тисяч сімсот двадцять) гривень. Згідно із повідомленням начальника ІТТ № 5 ГУ НП у Львівській області, ОСОБА_1 був звільнений 11.06.2018 року у зв’язку із сплатою суми застави у розмірі 105 720 (сто п’ять тисяч сімсот двадцять) гривень. Того ж дня, ОСОБА_1 у службовому кабінеті № 113 слідчого відділу УСБ України у Львівській області було оголошено ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2018 року та роз’яснено, що у разі внесення застави на нього покладаються обов’язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту (м. Чернівці), в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду, повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні; до 20.06.2018 року здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордом, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

26.06.2018 року підозрюваний ОСОБА_1 на виклик для забезпечення його участі у допиті не прибув, на адресу слідчого відділу УСБ України у Львівській області не з’являвся та жодних поважних причин неприбуття на виклик, передбачених ст. 138 КПК України, не навів.

Окрім цього, 27.06.2018 року на адресу слідчого відділу УСБ України у Львівській області надійшов лист через службу доставки «Нова Пошта», із заявою ОСОБА_1, в якому останній пояснює причину своєї відсутності 26.06.2018 року статтею 63 Конституції України та неможливістю прибуття його захисника через участь у інших судових засіданнях.

Прокурор вважає, що ОСОБА_1, звільнений з-під варти внаслідок внесення застави, будучи належним чином повідомленим про місце і час проведення слідчої дії, в узгоджений та зручний для нього та його захисника час, умисно, без пояснення поважних причин неприбуття на виклик, не повідомивши завчасно орган досудового розслідування та прокурора, та маючи реальну можливість, не виконав покладені на нього ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2018 року обов’язки та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого.

У подальшому, 12.10.2018 обвинувачений ОСОБА_1, в порушення ч. 7 ст. 42 КПК України, повторно, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення слідчої дії – пред’явленні для впізнання, не прибув на вказану слідчу дію та скерував на адресу слідчого заяву, в які зазначив, що від проведення даної слідчої дії відмовляється на підставі ст. 63 Конституції України, внаслідок чого вказана слідча дії з участю обвинуваченого ОСОБА_1 проведена не була.

Прокурор зазначає, що обвинуваченим ОСОБА_1, безпідставно, допущено зволікання із ознайомленням з матеріалами даного кримінального провадження, в порядку ст. 290 КПК України, як наслідок 28.12.2018 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова стороні захисту, в тому числі обвинуваченому ОСОБА_1 визначено термін ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 03.01.2019. Також, обвинувачену ОСОБА_1 вручено запит в порядку ст. 290 КПК України, однак останній (ОСОБА_1В.), в порушення ч. 6 ст. 290 КПК України жодної відповіді на вказаний запит прокурору не надав, чим також ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 7 ст. 42 КПК України.

На підставі ч. 8 ст. 182 КПК України прокурор просить звернути заставу у розмірі 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 105 720 (сто п’ять тисяч сімсот двадцять) гривень, внесену у кримінальному провадженні № 42018140400000072 від 02.04.2018р., за обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2018 року, в дохід держави, та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Окрім цього посилаючись на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, ризики, які виникли внаслідок дій ОСОБА_1, а також враховуючи що жоден інший більш м’який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного ОСОБА_1, щодо виконання ним процесуальних рішень та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти зазначеним ризикам, прокурор просить змінити запобіжний захід – застава, який застосований щодо обвинуваченого на запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави з утриманням його у Чернівецькій установі виконання покарань №33 відділу Державної пенітенціарної служби України у Чернівецькій області.

Вирішуючи заявлене клопотання суд виходить з наступного:

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.06.2018 року про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 роз’яснено, що у разі внесення застави на нього покладаються обов’язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту (м. Чернівці), в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду, повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні; до 20.06.2018 року здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордом, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

26.06.2018 року підозрюваний ОСОБА_1 за викликом для забезпечення його участі у допиті не прибув.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04.07.2018 року встановлено, що підозрюваний та захисник своєчасно оповістили слідчого про неможливість та недоцільність проведення слідчої дії, вжили належних заходів щодо своєчасного повідомлення слідчого. Ухвала суду набрала законної сили.

Суд не може перевіряти законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04.07.2018 року, суд не наділений повноваженнями надавати повторну оцінку встановленим судом обставинам.

Щодо неявки ОСОБА_1 В.12.10.2018 року для проведення слідчої дії – пред’явленні для впізнання та направлення ним на адресу слідчого заяви, в які зазначив, що він від проведення даної слідчої дії відмовляється на підставі ст. 63 Конституції України, внаслідок чого вказана слідча дії з участю обвинуваченого ОСОБА_1 проведена не була, то суд не вбачає в діях ОСОБА_1 умислу на порушення встановлених щодо нього обов’язків.

Щодо терміну ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та не надання відповіді на вказаний запит прокурору то такі обов’язки на ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді не покладались.

На підставі викладеного суд не вбачає передбачених законом підстав для звернення застави, яка внесена у кримінальному провадженні № 42018140400000072 від 02.04.2018р., за обвинуваченого ОСОБА_1, в дохід держави, та зарахування її до спеціального фонду Державного бюджету України.

Розглядаючи клопотання прокурора в частині зміни запобіжного заходу – застави на тримання під вартою, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Прокурор у клопотанні взагалі не навів жодного ризику передбаченого ст. 177 КПК України, а лише обмежився зазначенням того що ризики виникли внаслідок дій ОСОБА_1

Таким чином прокурором не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Заслухавши думку учасників судового провадження з приводу можливості призначити справу до судового розгляду, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Дане кримінальне провадження підсудне Першотравневому районному суду м. Чернівці.

Підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні не встановлено.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

В підготовчому судовому засіданні, відповідно до положень ч. 2 ст.318, п. п. 19, 25, 26 ч. 1 ст.3 КПК України, визначено коло осіб з боку обвинувачення та захисту, які братимуть участь у судовому розгляді та розглянуто клопотання учасників судового провадження.

Крім того, зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2ст. 27 КПК України, відсутні.

При визначенні строку проведення судового розгляду суд враховує положення ст. 28 КПК України в частині того, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строк.

Керуючись ст. ст.3,27,314,315,318 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 про повернення обвинувального акту – відмовити.

У задоволенні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про визнання постанови заступника військового прокурора Західного регіону України від 02.04.2018 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні та постанови заступника військового прокурора Західного регіону України від 02.04.2018 року про доручення здійснення досудового розслідування органу досудового розслідування противоправними – відмовити.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 42018140400000072 від 02.04.2018 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 263 КК України, в приміщенні Першотравневого районного суду м. Чернівці на 10 годину 20 хвилин 09 квітня 2019 року.

У задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 – відмовити.

Роз'яснити учасникам провадження про їх право ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на підставі їх клопотання.

В судове засідання, відповідно до положень ч. 2 ст.318, п. п. 19, 25, 26 ч. 1 ст.3 КПК України, викликати учасників судового провадження, свідків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці ОСОБА_5 В.