Ухвала суду № 80812236, 26.03.2019, Сахновщинський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2019 рокуСправа № 634/43/19 Провадження № 1-кп/634/119/19

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

Головуючого судді – Єрьоміної О.В.,

при секретарі - Лісняк С.П.,

за участю прокурора – КорінниогоР.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сахновщина Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,-

встановив:

До Сахновщинського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018220420000401 від 17.11.2018 року, у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши надані суду матеріали, вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступного.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Відповідно до п. 5, ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З обвинувального акту вбачається, що у кінці вересня 2018 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_2 отримав від старшого охоронця ПАТ «Племінний завод ім. 20-річчя Жовтня» ОСОБА_3, за проходження стажування на посаду охоронця ПАТ «Племінний завод ім. 20-річчя Жовтня», грошові кошти у сумі 2000 гривень, що належать ОСОБА_1, та які ОСОБА_2 зобов’язався передати останньому, але реалізуючи раптовий умисел на незаконне заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, маючи мету на заволодіння чужим майном, умисно, протиправно, повторно, шляхом обману, заволодів коштами ОСОБА_1, тим самим заподіявши останньому матеріальні збитки на суму 2000 гривень.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленомуКПК України.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Частиною 1 ст.91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Так, в обвинувальному акту прокурором вказано, що «у кінці вересня 2018 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_2 отримав від старшого охоронця ПАТ «Племінний завод ім. 20-річчя Жовтня» ОСОБА_3, за проходження стажування на посаду охоронця ПАТ «Племінний завод ім. 20-річчя Жовтня», грошові кошти у сумі 2000 гривень», однак конкретне місце вчинення злочину не вказано.

А отже, прокурором не дотримано вимоги процесуального законодавства щодо встановлення місця скоєння злочину.

Такий недолік обвинувального акту виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі.

У п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 30.05.2008 року «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції», з наступними змінами, зазначено, що істотними порушеннями при складанні обвинувального висновку необхідно вважати такі порушення вимог, які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі. Такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному висновку містяться положення, які суперечать один одному, звинувачення, викладене в обвинувальному висновку, є неконкретним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Таким чином, дослідивши всі представлені до суду дані можливості призначення справи до судового розгляду на підставі обвинувального акту та надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, встановленим нормами ст.291 КПК України, а тому у відповідності до п.3 ч.3ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд, -

ухвалив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018220420000401 від 17.11.2018 року, у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, повернути прокурору.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Сахновщинський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текс ухвали складено та оголошено 29. 03. 2019 року о 12 год. 30 хв.

Суддя :