Ухвала суду № 80812218, 29.03.2019, Сахновщинський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2019 рокуСправа № 634/410/19 Провадження № 1-кс/634/208/19

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

слідчого судді - Єрьоміної О.В.,

при секретарі - Лісняк С.П.,

за участю прокурора – Зливки С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Сахновщина Харківської області клопотання заступника начальника СВ Сахновщинського ВП ГУНП у Харківській області капітана поліції ОСОБА_1, погоджене начальником Сахновщинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2, про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220420000123 від 28.03.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,-

в с т а н о в и в:

Слідчий СВ Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, погоджене начальником Сахновщинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2, про арешт майна по кримінальному провадженню №12019220420000123 від 28.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що 28.03.2019 до Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області надійшла письмова заява від ОСОБА_3, що невідома особа, шахрайськими діями незаконно заволоділа його грошовими котами в сумі 1830000 грн., які він перерахував за придбання мінеральних добрив, по якій внесені відомості до ЄРДР №12019220420000123 від 28.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Допитаним в якості потерпілого ОСОБА_3 повідомив, що за допомогою інтернету він знайшов сайт на якому здійснювався продаж мінеральних добрив «ОСОБА_1 марка Б». В подальшому, за допомогою мобільного телефону, який був у оголошенні, а саме НОМЕР_1, ОСОБА_3 зв’язався з представником ТОВ «ОСОБА_4 МІКС», юридична адреса: 01004, Київська область, м. Київ, Крутий Узвіз, буд. 6/2А та домовився про придбання та поставку 150 т. добрив «ОСОБА_1 марка Б». Цього ж дня зі свого розрахункового рахунку, який відкритий в «Ощадбанку» №260003012465 перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «ОСОБА_4 МІКС», який відкритий у АТ «ОТП Банк» №26004455063377 грошові кошти в сумі 1830000 грн. Після чого ОСОБА_3 знову зателефонував представнику «ОСОБА_4 МІКС», який повідомив йому, що протягом 7-12 робочих днів йому на підприємство доставлять вищевказані добрива, відповідно до договору поставки від 11.03.2019 до 23.03.2019 повинні виконатись договірні умови. Виконавши всі домовленості зазначені в договорі, ОСОБА_3 так і не надійшли добрива. Номер мобільного телефону представника ТОВ «ОСОБА_4 МІКС» НОМЕР_1 з яким ОСОБА_3 тримав зв'язок не відповідає.

У ході проведення досудового розслідування виникла необхідність накладення арешту на грошові кошти, які були перераховані ОСОБА_3 на рахунок ТОВ «ОСОБА_4 МІКС, який відкритий в АТ «ОТП Банк» №26004455063377 та здійснити вилучення коштів шляхом перерахування на розрахунковий рахунок власника – ОСОБА_3 відкритий у АТ «Ощадбанк» №260003012465.

У судовому засіданні прокурор підтримав надане клопотання, просив суд задовольнити його.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників клопотання, вивчивши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Так, до матеріалів клопотання додано Специфікацію № 1 до Договору поставки №1587 від 11.03.2019 року, відповідно до якого строки поставки становлять 7-12 робочих днів з дня моменту оплати на поточний рахунок (п. 1.3 ).

Із платіжного доручення №637 від 11.03.2019 року вбачається, що платником СФГ «Белік» здійснено перерахунок грошових коштів у сумі 1830000, 00 грн. на рахунок отримувача ТОВ «ОСОБА_4 МІКС».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.09.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ст.131, ч.1 ст.170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, 3-1) можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України), 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, ні слідчим, ні прокурором не було обґрунтовано, яке відношення ТОВ «ОСОБА_4 МІКС» має до кримінального провадження №12019220420000123 від 28.03.2019 року, у якому жодній посадовій особі вказаного товариства не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке розслідується у рамках зазначеного кримінального провадження.

Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що з метою забезпечення збереження речового доказу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вище зазначеної норми закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Однак, у клопотанні відсутні відомості щодо визнання грошових коштів речовими доказами по справі, а також щодо наявності заявленого цивільного позову у рамках кримінального провадження, забезпечення якого гарантував би арешт грошових коштів.

Також, п.5 ч.2 ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Між тим, у клопотанні взагалі не обґрунтовано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При вирішенні вказаного клопотання, слідчий суддя враховує приписи, наведені у ч.3 ст.132 КПК України, відповідно до яких застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно з ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Сахновщинського ВП ГУНП у Харківській області капітана поліції ОСОБА_1, погоджене начальником Сахновщинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2, про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220420000123 від 28.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: