Ухвала суду № 80812119, 29.03.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

29.03.2019

Справа № 644/ 1950 /19

н/п 2/644/ 1246 /19

У Х В А Л А

іменем України

про повернення позовної заяви

29 березня 2019 року м. Харків

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Харкова - Сітало А.К., розглянувши цивільну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 діючого в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, визнання спадщини відумерлою та передачу спадкового майна у власність територіальної громади,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради в якій просить: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 79 від 27.02.2018 року, розташованої за адресою: м. Харків, вул. С. Грицевця, 15-А, посвідченого 27.02.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 375; 2) скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 № 25035702 від 27.02.2018 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1; 3) визнати недійсним іпотечний договір від 27.02.2018 року, посвідчений 27.02.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстрованим № 387; 4) скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 27.02.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 39901666; 5) визнати спадщину, яка відкрилась 29.01.2018 року після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою та визнати право власності на вказану квартиру за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради; 6) витребувати квартиру АДРЕСА_1 від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради; 7) стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений прокуратурою Харківської області за подання позовної заяви.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про повернення заяви з наступних підстав.

Після отримання позовної заяви, суд перед відкриттям провадження у справі з’ясовує, чи є підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, передбачені ст. ст. 185, 186 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

З позовом до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся Прокурор, який просить визнати договори укладені відповідачами недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Звернення з даним позовом до суду прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо переходу майна, яке становить відумерлу спадщину, у власність територіальної громади м. Харкова.

Пред’являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблеми суспільного значення, існування якої виправдовує застосування механізму визнання спірного договору купівлі-продажу квартири, іпотечного договору недійними скасування записів про їх державну реєстрацію, визнання спадщини відумерлою та переходу вказаної квартири у власність територіальної громади м. Харкова.

Вказане вище, на думку прокурора є підставою для звернення до суду з позовом саме в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності.

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_7 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У поданому позові, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, законності укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, іпотечного договору та тим, що після скасування записів про їх державну реєстрацію, і визнання спадщини відумерлою вказана квартира перейде у власність територіальної громади м. Харкова. Таким чином прокурор вважає, що зволікання з визнання спадщини відумерлою та набуття права комунальної власності на спірну квартиру обмежує можливості виконання Харківською міською радою завдань, пов’язаних з реалізацією державної політики в сфері забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Наведене на думку прокурора, вказує на необхідність прокурорського втручання з метою захисту інтересів держави в особі Харківської міської ради, які випливають із встановленого ст. 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави

Підстави представництва Прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Положеннями ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

У разі якщо на об’єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 1277 ЦК України заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

З викладеного вище вбачається, що правом на звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою наділений орган місцевого самоврядування, яким в даному випадку є територіальна громада в особі Харківської міської ради.

З документів доданих до позову вбачається, що ОСОБА_6 помер 29.01.2018 року, тобто право на звернення до суду виникло у Харківської міської ради менше ніж за два місяці до подання позову прокурором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Харківська міська рада в разі наявності для того підстав, може самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав в інтересах територіальної громади.

Підстав для звернення Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської з даною позовною заявою судом не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ст. ст. 260-261, ст. 353 ЦПК України, п. 15 п. п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ст. 110 Сімейного кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 діючого в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, визнання спадщини відумерлою та передачу спадкового майна у власність територіальної громади - повернути позивачу.

Роз’яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Копію ухвали направити позивачу для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятнадцятиденний строк з дня вручення повного тексту ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 29.03.2019 року.

Суддя: А. К. Сітало