Ухвала суду № 80811752, 29.03.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

29.03.2019

Справа № 642/2082/19

Провадження №2/642/995/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року суддя Ленінського районного суду м.Харкова Грінчук О.П., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

До Ленінського районного суду м.Харкова звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що її слід залишити без руху, виходячи з наступного.

В порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем невірно зазначена ціна позову та не обгрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Так з тексту позовної заяви та копії боргової розписки вбачається, що ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір позики від 01.11.2018 року у сумі 30 000,00 доларів США.

Відповідно до статті 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Відповідно до ч. 1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, ч. 2 ст.524та ч. 2 ст.533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Однак, в позовній заяві не зроблено розрахунок заборгованості в гривневому еквіваленті, не наведений розрахунок такої заборгованості та не надано суду довідку про курс НБУ національної валюти до долара США на дату розрахунку (день подачі позову до суду).

Вказана сума заборгованості відповідно до позовної заяви становить ціну позову, тому відсутність доказів на її підтвердження в гривневому еквіваленті позбавляє суд можливості перевірки розміру судового збору, який підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду із зазначеною позовною вимогою, який становить згідно ЗУ «Про судовий збір» - 1 відсоток ціни позову, при цьому ціна позову повинна визначатись у гривні.

В позовній заяві позивач зазначає, що понесені нею витрати складають 1780 грн. судового збору та 15 грн. – комісія банку, при цьому в матеріалах справи наявна квитанція №ПН 339591 від 26.03.2019 на суму 768,40 грн., а також №ПН339591К на суму 10 грн. як комісія банку, тому наявні суперечності між цими даними.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору не відповідає вимогам ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, тому позивачу необхідно доплатити судовий збір, який відповідає 1% ціни позову, зазначеної в гривневому еквіваленті.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач вказує, що відповідач не виконав зобов’язання з повернення коштів, отриманих за договором позики у вигляді розписки, посилаючись на кінцевий термін повернення таких коштів – 20.11.2018, при цьому, дослідивши вказану розписку, встановлено, що в ній відсутній кінцевий строк повернення позичених коштів, а тому не вбачаю порушення відповідачем прав позивача.

Крім того, за правилами ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.2 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ч.ч.4,5,6 ст.95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Однак, в порушення вказаних вимог позивач, посилаючись на письмовий доказ - "розписка", додала до позовної заяви лише її копію без зазначення наявності у неї чи іншої особи оригіналу та без засвідчення її належним чином.

На підставі вищевикладеного, позивачу необхідно усунути вищевказані недоліки.

Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п’яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз’яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - залишити без руху, надати позивачу строк протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Роз’яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя