Рішення № 80811239, 22.03.2019, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 638/13529/14-ц

Пр. № 2/621/400/19

РІШЕННЯ

Іменем України

22 березня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Вельможної І.В.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному порядку цивільну справу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

04.08.2014 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернулося Публічне Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

23.11.2018 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова вказана справа передана до Зміївського районного суду Харківської області за підсудністю.

20.12.2018 року справа надійшла до Зміївського районного суду Харківської області та 20.12.2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Зміївського районного суду Харківської області Вельможну І.В.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 24.11.2012 року відповідач отримав кредит в сумі 15000 грн. у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок, однак в порушення зобов’язання кошти не повернув, заборгованість станом на 30.05.2014 року становить 20440,14 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 14999,64 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 3540,97 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 450,00 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн., штраф (процентна складова) в сумі 949,53 грн.

Оскільки позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, в свою чергу відповідач не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати відповідно до умов договору. Просили позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_3, заборгованість у сумі 20440, 14 грн., та судові витрати.

Представник позивача, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Пояснив, що 24.11.2012 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 15000 грн., у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Факт отримання грошових коштів саме у розмірі 15000 грн., підтверджується розрахунками заборгованості, які містяться у матеріалах справи. Оскільки ОСОБА_3 належним чином не виконав зобов’язання за договором, вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_3, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, категорично заперечуючи факт отримання грошових коштів від ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 15000 грн. Вказуючи, що дійсно 24.11.2012 року звернувся до банку за отримання послуг по відкриттю та веденню банківського рахунку, отримавши картку з відповідною сумою коштів, що складає 2500 грн., яка була сплачена ним на користь банку. Більше ніяких коштів від позивача не отримував, про збільшення кредитного ліміту йому не повідомлялось, вказаними коштами він не користувався. Не спростовував, що 24.11.2012 року ним була підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг». Проте інформації, що це є укладенням кредитного договору, він не отримував.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, об`єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів,дійшов наступного:

24.11.2012 року між сторонами укладено договір №б/н, що підтверджується копією анкети-заяви відповідача від 24.11.2012 року, Умовами та правилами надання банківських послуг, та тарифами банку, довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду. (а.с.6,7,8,9-32)

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 30.05.2014 року, заборгованість ОСОБА_3, за договором б/н від 24.11.2012 року становить 20440 грн. 14 коп., з яких заборгованість по кредиту в сумі 14999,64 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 3540,97 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 450,00 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн., штраф (процентна складова) в сумі 949,53 грн.( а.с.4-5)

В ході розгляду справи позивачем на розсуд суду надавались додаткові розрахунки заборгованості ОСОБА_3, перед установою банку, однак заяв про збільшення позовних вимог від позивача не надходило. ( а.с.74-75, 76-79, 165-171)

Виходячи з наведеного, висновки суду наступні:

Так, між сторонами склалися правовідносини по договору позики, які регулюються параграфом 1 Позика, параграфом 2 Кредит Цивільного кодексу України, умовами договору №б/н від 24.11.2012 року, який складається з анкети-заяви відповідача від 24.11.2012 року, Умов та правил надання банківських послуг, та тарифів банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що підставою виникнення прав та обов`язків сторін є договір №б/н від 24.11.2012 року, укладений між сторонами, який складається з анкети-заяви відповідача від 24.11.2012 року, Умов та правил надання банківських послуг та тарифами банку.

В позові позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 24.11.2012 року відповідач отрималав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Судом при встановленні обставин та перевірки їх дослідженими судом доказами, наданими позивачем, не встановлено прав та обов`язків сторін по договору надання кредиту, а саме на яких умовах надавався кредит відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування по даній цивільній справі є права і обов`язки сторін, які передбачені умовами договору №б/н від 24.11.2012 року, який складається з анкети-заяви відповідача від 24.11.2012 року, Умов та правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті, та тарифів банку, та умови їх виконання сторонами.

Аналіз наданих суду позивачем доказів, щодо такої обставини як встановлення кредитного ліміту, його зміни під час дії договору, свідчить про те, що такий доказ суду не наданий.

Позивач вказує, що згідно наданої суду копії анкети заяви від 24.11.2012 року вбачається, що відповідач висловив згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна». Однак, заява-анкета відповідача від 24.11.2012 року у графі бажаний кредитний ліміт не містить інформації щодо його розміру.

У судовому засіданні, представник позивача посилався на те, що отримання ОСОБА_3, грошових коштів саме у сумі 15000 грн., підтверджується розрахунком заборгованості, однак в якому саме розрахунку, що міститься у матеріалах справи наявні дані про встановлення та зарахування на карткових рахунок відповідача визначеної суми не пояснив.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов’язання відповідач згідно Умов.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» надав Умови і правила надання банківських послуг, вірність яких оригіналу засвідчена печаткою банку, проте вони не містять підпису ОСОБА_3, а заява-анкета про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, яку останній підписав 24.11.2012 року, не містить посилання про те, що він був ознайомлений та йому були надані саме вказані вище умови. Крім того «Умови та правила про надання банківських послуг» що були актуальні на час підписання анкети-заяви та з якими нібито був ознайомлений відповідач в письмовій формі , на офіційному сайті позивача взагалі відсутній.

Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року по справі № 6-2320цс16, розглядаючи спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначив, що Умови та тарифи банку повинні містити підпис позичальника.

Позов не містить посилання на доказ, який підтверджує ту обставину, що відповідач порушив обов`язок повернення кредиту, сплати процентів за його користування, комісії та неустойки у виді пені та штрафів, а саме не виконував або неналежним чином виконував умови договору №б/н від 24.11.2012 року.

Позивач не надав суду доказів тієї обставини, що відповідач отримав кредит саме у розмірі 15000 грн.

Так, належним доказом цієї обставини є документ, який підтверджує зарахування кредитного ліміту на картковий рахунок відповідача та зняття останньою цих кредитних коштів.

На запит суду позивачем представлена виписка про кредитному рахунку клієнта – ОСОБА_3, в якому міститься інформація про рух коштів, однак, даних про факт зарахування на картковий рахунок ОСОБА_3, суми 15000 грн., у вказаному документі не має. ( а.с. 185)

Не представлено на розсуд суду факту відеофіксації зняття ОСОБА_3, коштів, на чому наполягав відповідач в ході розгляду справи, проте надана відповідь, що 09.10.2013 року, 03.10.2013 року, 08.09.2013 року зняття коштів не відбувалось. (а.с.185)

Більш того, позов взагалі не містить посилання на дату порушення ОСОБА_3, зобов’язань за договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 п.8 ст.16 ЦК України способу захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків або інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів обставини, які свідчать про порушення відповідачем його майнового права за кредитним договором. Оскільки в судовому засіданні не доведено, що відповідачу надавався кредит саме в розмірі 15000,00 грн.

Крім того, на розсуд суду, відсутні підстави для стягнення складових заборгованості, що визначені у позовних вимогах.

Така позиція ґрунтується з огляду на наступне:

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року по справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга – це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо відмови у задоволенні позову в зв`язку з не доведенням обставин, які свідчать про порушення відповідачем його майнового права за кредитним договором, так як судом не встановлено, що майнове право позивача за кредитним договором порушене відповідачем.

А тому позов не підлягає задоволенню, як такий, що не грунтується на встановлених судом обставинах, перевірених наданими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так як рішення ухвалено на користь відповідача, то понесені позивачем і документально підтверджені витрати на сплату судового збору не підлягають стягненню відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача.

Керуючисьст.ст. ст.ст. 11, 1,16, 22, 257,258, 261, 267, 526, 546, 549, 550, 610, 612, 625, 629, 1048-1055 ЦК України, 12, 18, 77-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 29 березня 2019 року.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач – ОСОБА_3, місце проживання зареєстроване за адресою: 63460, Харківська область, м. Зміїв, пров. Ватутіна, б.9, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Головуючий: