Ухвала суду № 80810107, 29.03.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 541/2610/18

Провадження № 1-кп/553/155/2019

У Х В А Л А

Іменем України

29.03.2019 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Бідній Л.В.,

з участю прокурора - Гомлі О.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

захисників адвокатів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12018170260000461 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 393, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 393, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 393, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 309 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 таЛащенка Я.Л.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, посилаючись на те, що він є суспільно-небезпечною особою, схильною до вчинення кримінальних правопорушень, інкриміновані злочини вчинив, перебуваючи під вартою, проживає за межами Полтавської області, тривалий час переховувався від правоохоронних органів, просить врахувати ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень та ступінь участі у їх вчиненні, перебування на розгляді в Миргородському міськрайонному суді Полтавської області іншого кримінального провадження відносно нього. Вказує на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в тому числі можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також інших обвинувачених з метою зміни ними покарань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 з приводу вирішення клопотання поклався на розсуд суду. Його захисник адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечувала, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали позицію обвинуваченого ОСОБА_1, адвокати ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили в задоволенні клопотання відмовити.

Крім того, прокурор звернулася до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2, посилаючись на те, що вона не має постійного джерела доходу, проживає за межами Полтавської області, в області, що межує з непідконтрольною Україні територією, обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, вчинених в складі організованої групи, в тому числі за ч. 3 ст. 369 КК України й кримінальне законодавство прямо забороняє застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання за вказаною категорією злочинів. Вказує на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для його обрання та продовження, не зникли, обвинувачена може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також інших обвинувачених з метою зміни ними покарань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду.

Обвинувачена ОСОБА_2 проти задоволення клопотання заперечувала. Її захисник адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечувала, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність, недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказував на можливість забезпечення належної процесуальної поведінки до обвинуваченої за умови застосування більш м'якого запобіжного заходу, з огляду на наявність на утримання малолітньої дитини, а у випадку залишення без змін теперішнього запобіжного заходу просив зменшити розмір застави.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3, адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_6 просили в задоволенні клопотання відмовити, застосувавши до ОСОБА_2 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.

Крім того, прокурор звернулася до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, посилаючись на те, що він не має постійного джерела доходу, проживає за межами Полтавської області, в області, що межує з непідконтрольною Україні територією, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину в складі організованої групи. Вказує на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для його обрання та продовження, не зникли, обвинувачена може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також інших обвинувачених з метою зміни ними покарань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_7 зазначив, що проти задоволення клопотання прокурора заперечує з огляду на його безпідставність та недоведеність, звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно його підзахисного на більш м'який у виді домашнього арешту або застави, з урахуванням даних про особу ОСОБА_3, який має постійне місце проживання, до затримання навчався в університеті та має незадовільний стан здоров'я, у зв'язку з чим потребує лікування.

ОСОБА_8 проти задоволення клопотання заперечував, просив задовольнити клопотання його захисника.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили в задоволенні клопотання прокурора відмовити, змінитиЛащенку Я.Л. запобіжний захід на більш м'який.

При вирішенні клопотань прокурора та захисника суд виходить з наступного.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 03.07.2018 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого продовжувався ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23.06.2018 року, від 16.10.2018 року та сплинув 17.10.2018 року.

В даний час обвинуваченийСуржана В.О. утримується під вартою у зв'язку з розглядом Миргородським міськрайонним судом Полтавської області іншого кримінального провадження відносно нього, пояснив суду, що судовий розгляд цієї справи вже майже завершився, останнє судове засідання має відбутись 08.04.2019 року.

Ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 29.06.2018 року відносно обвинуваченої ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого продовжувався ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 23.06.2018 року, 23.08.2018 року, від 16.10.2018 року, а також ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01.02.2019 року на строк до 01.04.2019 року.

Відповідно до ч.1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 не працює та не має стабільного джерела доходу, не має міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання в м. Полтаві та Полтавській області, раніше неодноразово судимий, в даний час притягується до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні. З огляду на вищенаведене, а також ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та ступінь участі у їх вчиненні, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, вік, міцність соціальних зв’язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан,суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

З огляду на вищенаведене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків у даному кримінальному провадженні, задля забезпечення оперативного, повного та об'єктивного розгляду справи у розумні строки, суд приходить до висновку про необхідність обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_2 та щодо обвинуваченого ОСОБА_3, суд враховує той факт, що відносно вказаних осіб запобіжний захід вже обраний й термін його застосування не сплинув, відтак підстав для обрання запобіжного заходу суд не вбачає. Разом з тим, враховуючи конкретні обставини справи та оцінюючи наведені прокурором доводи вважає за доцільне вирішити питання щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу вказаним обвинуваченим та продовження строку його застосування.

Так, встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 не працює та не має стабільного джерела доходу, не має міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання в м. Полтаві та Полтавській області, обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, які згідно положень ст. 12 КК України віднесені до категорії тяжких злочинів, що вчинені нею в складі організованої групи. З огляду на вищенаведене, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі доведення винуватості, її вік, репутацію, майновий стан,суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що вона може ухилитись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Як вбачається зі змістуухвали Миргородського міськрайоного суду Полтавської області від 01.02.2019 року, продовжено на 60 днів строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2 та визначено заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 576300 грн., встановлено обов'язки, які мають бути покладені на ОСОБА_2 у разі внесення застави.

Обвинувачена ОСОБА_2 та її захисник адвокат ОСОБА_5 вказували про те, що розмір застави, визначеної судом, є явно непомірним для обвинуваченої та її рідних, що суперечить вимогам КПК, просили суд зменшити її розмір, встановивши в межах від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

За змістом положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленніухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Обставини справи безперечно свідчать про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_2 застосований ще під час досудового розслідування, неодноразово продовжувався та не сплинув на час проведення даного судового засідання. Таким чином, Ленінським районним судом м. Полтави фактично вирішується питання щодо наявності підстав для його зміни, скасування або продовження застосування на інший термін. При цьому, застава при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою є додатковим засобом забезпечення прав особи, щодо якої вона застосована, у разі незгоди з її розміром обвинувачена мала право оскаржувати відповідне процесуальне рішення, на підставі якого застава була застосована. Питання щодо зміни ухвали, на підставі якої визначено розмір застави обвинуваченій ОСОБА_9, виходить за межі повноважень даного складу суду, відповідно, підстав для зменшення розміру застави суд не вбачає.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 не працює та не має стабільного джерела доходу, не має міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання в м. Полтаві та Полтавській області, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, які згідно положень ст. 12 КК України віднесені до категорії тяжких злочинів, що вчинені нею в складі організованої групи. З огляду на вищенаведене, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі доведення винуватості, його вік, репутацію, майновий стан,суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

При цьому, аналізуючи доводи адвоката, наведені в обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу, суд враховує той факт, що ним не доведено існування обставин, які у відповідності до положень ч. 2 ст. 200 КПК України є підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який.

Даних про те, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 перешкоджаєможливості подальшого утримання під вартою, учасниками справи суду не надано.

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу, доводи прокурора про наявність підстав для продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 та щодо ОСОБА_3, а також те, що, на переконання суду, застосування до них іншого більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі домашнього арешту чи застави, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особи обвинувачених, зміст пред'явленого обвинувачення та інші конкретні обставини, не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 331 КПК України, та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов’язків, а також повного, всебічного та об’єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів.

А тому суд приходить до висновку, що клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а клопотання прокурора підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченогоЛАЩЕНКА ОСОБА_10 – відмовити.

Клопотання прокурора – задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі "Полтавська установа виконання покарань № 23" строком на 60 днів, починаючи з 13 год. 15 хв. 29 березня 2019 року по 13 год. 15 хв. 27 травня 2019 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на 60 днів з 13 год. 15 хв. 29 березня 2019 року по 13 год. 15 хв. 27 травня 2019 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на 60 днів з 13 год. 15 хв. 29 березня 2019 року по 13 год. 15 хв. 27 травня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_11