
25 березня 2019 року Справа № 373/239/18
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2019 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області, в складі:
головуючого – судді Реви О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Домантович О.П.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача – адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза» та товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» про визнання дій неправомірними та визнання експертного звіту неправомірним і його скасування, —
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з вказаною позовною заявою та просить визнати дії ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» неправомірними у зв’язку з порушенням пунктів 1.6, 1.10 ДБН А.2.2-1-2003, а саме: у зв’язку з відсутністю публікації «Заяви про наміри», відсутністю публікації про планову діяльність; у зв’язку з порушенням права позивача брати участь у процесі підготовки матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище; у зв’язку з порушенням права позивача на доступ до інформації та на участь у процесі прийняття екологічно значимого рішення на порушення права на безпечне життя та здорове довкілля; у приховуванні від відповідача (ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза») скасування містобудівних умов № 23-06-173 від 24.02.2016 та отримання інших містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки № 23-06-288 від 09 вересня 2016 року; у зв’язку з введенням позивача в оману шляхом публікації в газеті «Вісник Переяславщини» № 21 від 21 березня 2017 року «Будують не ТЕЦ, а деревообробне підприємство»; у зв’язку з порушенням п. 17 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення експертиз, затвердженого постановою КМУ від 11.05.2011 № 560; порушення п. 18 постанови КМУ від 11.07.2002 № 956; порушення пункту б) - гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей, пункту ж) - гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду, ст.ст. 3, 9, 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Також просить визнати дії відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза» неправомірними в зв’язку з порушенням пунктів 1.6, 1.10 ДБН А.2.2-1-2003, у зв’язку з використанням в експертному звіті неправдивої інформації стосовно публікації «Заяви про наміри» у місцевих засобах масової інформації: в газеті «Вісник Переяславщини» № 35 від 17 травня 2016 року та публікації про плановану діяльність в газеті «Вісник Переяславщини» № 37 від 24 травня 2016 року (стаття «Перспективи»); у зв’язку з використанням звіту оцінки впливу на навколишнє середовище без урахування інтересів позивача; просить визнати недійсним та скасувати експертний звіт від 02 серпня 2016 р. № 7-099-16ЕП/КО щодо розгляду проектної документації «Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5000кВт в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області»; у зв’язку з порушенням пунктів 6, 15 та 17 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення експертиз, затвердженого постановою КМУ від 11.05.2011 р. № 560; порушення пункту б) та пункту ж) статті 3, статей 9 та 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є мешканкою м. Переяслав-Хмельницького Київської області, в якому будують електростанцію на біомасі встановленою потужністю 5000кВт по вулиці Героїв Дніпра, 38-а/1. Як член громади міста вона виступає проти будівництва цього об’єкту, оскільки введення в експлуатацію ТЕС може вплинути на екологію міста та значно погіршити її стан здоров’я та стан здоров’я решти мешканців міста.
Позивач посилається на те, що відповідачами були порушені її права, які передбачені і гарантовані Орхуською конвенцією. Зокрема, в порушення ч. 2 ст. 6 зазначеної Конвенції, в порушення п. «б» та п. «є» ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», вона не отримала інформації, шляхом публічного повідомлення на початковому етапі процедури прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища про запропонований вид діяльності, її вводили в оману, що будують деревообробне підприємство, а не ТЕС; її позбавили участі надавати зауваження чи запитання; їй не була надана екологічна інформація, що стосується запропонованого виду діяльності.
Також вона оскаржує дії та бездіяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза» та товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс», що пов’язані з виконанням експертного звіту від 02.08.2016 № 7-099-16-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації «Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5000кВт в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області». Наслідком створення і узгодження експертного звіту, що містить неправдиві, перекручені та неповні відомості, без участі громадськості в процедурі обговорення екологічних наслідків, стало порушення її інтересів та прав.
Зазначає, що експертний звіт містить відомості про інформування зацікавленої громадськості згідно з вимогами пунктами 1.6, 1.10 ДБН А.2.2-1-2003 шляхом публікацій «Заяви про наміри» у місцевих засобах масової інформації, а саме: в газеті «Вісник Переяславщини» № 35 від 17.05.2016 та публікації про планову діяльність в газеті «Вісник Переяславщини» № 37 від 24.05.2016.
Проте, зазначене не відповідає фактичним обставинам. Заява про наміри, яка відповідно до додатку ДБН має обов’язкову форму такої заяви, та публікація про планову діяльність опубліковані не були. В порушення п. 1.9 вищевказаних ДБН не було здійснено інформування населення про проведення обговорення планової діяльності та громадське обговорення проекту. Після чого замовник (відповідач ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс») повинен був здійснити коригування матеріалів оцінки впливу навколишнього середовища (далі – ОВНС) за результатами громадського обговорення з урахуванням громадських інтересів та подати на узгодження і проходження відповідних експертиз.
Остаточний звіт ОВНС, в порушення п. 1.10 вищевказаних ДБН, не містить доказів врахування громадських інтересів; перелік матеріалів, наданих замовником і виконавцем ОВНС на розгляд місцевого населення та громадських організацій, перелік питань і зауважень громадян, обґрунтовані відповіді; узагальнені рішення про враховану частину громадських пропозицій та обґрунтування, що стосуються їхньої неврахованої частини.
Зазначає, що практична реалізація права громадськості брати участь у розробленні ОВНС товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» не забезпечувалася, інформація про будівництво екологічно небезпечного об’єкту приховувалась, громадськість вводили в оману.
Стверджує, що відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» приховав, що 30.06.2016 були скасовані містобудівні умови і обмеження, видані для будівництва ТЕС, а також, що 09.09.2016 він отримав містобудівні умови № 23-06-288 на будівництво деревообробного комплексу на земельній ділянці по вулиці Героїв Дніпра, 38а/1. З оцінкою впливу на навколишнє середовище вона була ознайомлена лише під час розгляду в Господарському суді Київської області справи за позовом Переяслав-Хмельницької міської ради до ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її в попередній стан, де вона була представником міської ради.
Під час ознайомлення з копіями матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище нею було виявлено, що всі кліматичні характеристики та фонові концентрації взяті для Яготинського району, а не м. Переяслав-Хмельницького. Врахування при оцінці впливів ТЕС на навколишнє середовище і житлові квартали в м. Переяслав-Хмельницькому на підставі кліматичної характеристики та фонової концентрації для м. Яготина не є фактичним і достовірним, а тому є незаконним. ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза» зобов’язане було вимагати надання для експертної оцінки достовірні для м. Переяслав-Хмельницького кліматичну характеристику і фонову концентрацію.
Окрім того зазначає, що ТЕС є екологічно небезпечним об’єктом, який має викиди та відходи, які будуть утилізувати шляхом вивозу стоків автотранспортом згідно угоди з фірмою «Викачка каналізаційних ям», проте в загальнодоступних державних реєстрах реєстрація такої фірми відсутня.
Також зазначає, що було порушено вимоги Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, що затверджені наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173, відповідно до яких розмір санітарно-захисної зони від об’єктів енергетики встановлюється розрахунковим методом, але не менше 300 м. Проте, проектанти та відповідач умисно не помітили, що найближча житлова забудова знаходиться на відстані 118 м та 143 м.
Звертає увагу, що в експертному звіті зазначено, що згідно з висновком Головного управління Держпраці у Київській області від 16.06.2016 № 54/4204 проектована електростанція на біомасі не відноситься до об’єктів підвищеної небезпеки та не підлягає державній реєстрації у Держреєстрі ОПН. Проте, зазначене не відповідає дійсності, бо зазначений об’єкт ніхто не перевіряв.
18.09.2018 товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» було направлено відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що з позовних вимог не вбачається які саме права, свободи чи законні інтереси саме позивача порушено господарськими відносинами між ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза» та ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» і їх результатом - Експертним звітом від 02.08.2016 № 7-099-16-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації «Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5 мВТ в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області». Предметом спору в даному випадку є експертний звіт. Все інше не стосується предмету розгляду.
Вказує на те, що позивач стверджує, що будівництво ТЕС ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» ведеться з грубими порушеннями чинного законодавства щодо проведення встановлених чинним законодавством процедур для отримання дозволів на розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під будівництво енергогенеруючого підприємства, щодо укладення договору на оренду земельної ділянки від 28.12.2015, щодо надання дозволу на початок виконання будівельних робіт від 10.10.2016, щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 23-06-173 від 24.02.2016. Однак, позивачем до матеріалів позовної заяви жодного належного та допустимого доказу про зазначені порушення встановлених чинним законодавством процедур для отримання дозволів не додано.
Зазначає, що вище перелічені питання були предметами розгляду у 2016 – 2018 роках справ за позовами Переяслав-Хмельницької міської ради в різних судових інстанціях. Однак, жодного рішення (постанови), що набрали законної сили, які б свідчили про порушення ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» чинного законодавства не ухвалено.
Стверджує, що відповідачами жодним чином не порушено особисте право позивача ОСОБА_1 і громади міста Переяслав-Хмельницький на безпечне і здорове життя, екологічне й чисте довкілля. Позивачу відомо про проведення і результати державної екологічної експертизи від 15.12.2017 № 06.2-04/5929 по матеріалам проекту «Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5 мВт в м. Переяслав-Хмельницький» Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, яким жодних загроз безпечному і здоровому життю, екологічному й чистому довкіллю не встановлено.
Указує на те, що пункти 1.6, 1.9 та 1.10 ДБН А.2.2.-1-2003, на які посилається позивач, втратили свою юридичну силу в зв’язку з прийняттям 17.11.2011 № 3038-VІ Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Так, пунктом 2 Розділу V Прикінцевих положень якого встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти прийняті до набрання чинності цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Окрім того, ДБН – нормативно-правовий акт, що затверджений центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури і є підзаконним актом і його норми не були приведені у відповідність із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VІ від 17.11.2011, що має вищу юридичну силу, ніж ДБН А.2.2-1-2003.
Представником відповідача ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» також зазначено, що позивачем при зверненні до суду із позовом про визнання дій неправомірними та скасування експертного звіту порушено процесуальне законодавство, оскільки вона фактично намагається реалізувати повноваження органів державної влади, як суб’єкта владних повноважень, які мають здійснювати контроль за дотриманням суб’єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства. Тому, з огляду на публічно-правовий характер спірних відносин, такий спір має розглядатися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, а тому даний позов необхідно залишити без розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги, що викладені нею в позові, підтримала у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс»– адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав поданий відзив на позов та уточнив, що просить закрити провадження в справі, оскільки спір має розглядатися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, бо позивач взяла на себе повноваження суб’єкта владних повноважень.
Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза»в судове засідання не з’явився. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза»суд приходить до висновку, що він належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, йому відомо про розгляд даної справи в суді, заяву про причини неявки в судове засідання та розгляд справи без його участі представник відповідача до суду не направив. Окрім того, представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза» не направив до суду відзив на позов.
Суд, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, встановив наступне.
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання дій неправомірними та визнання експертного звіту від 02.08.2016 № 7-099-16-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації «Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5000кВт в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області» неправомірним і його скасування.
Обґрунтовуючи право на звернення до суду з даним позовом позивач посилається на норми Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Законом України від 06.07.1999 № 832-ХІV (далі - Орхуська конвенція), Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», які за її твердженнями наділяють її правом представляти свої інтереси у суді у справах, пов’язаних з порушенням екологічних чи інших прав людини і громадянина або з порушенням екологічного законодавства.
Позивач зазначила, що звертаючись до суду із позовом вона намагається реалізувати гарантоване національними і міжнародними нормами право на судовий захист права на безпечне для життя і здоров’я довкілля, права отримувати достовірну інформацію про довкілля, приймати участь в обговоренні планування будівництва екологічно-небезпечних об’єктів у своєму місті, розраховуючи на можливість ефективного використання судової процедури.
Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі ст. 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів ст. 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
Міжнародним документом, який закріпив зобов’язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція, яка ратифікована Законом України № 832-ХІV від 06.07.1999. Тому, положення зазначеної Конвенції відповідно до ст. 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізм судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.
Для забезпечення належної реалізації екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.
Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладаються зобов’язання забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства. При цьому, відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, яка забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
Обґрунтовуючи позов позивач вказує на такі порушення відповідачами вимог законодавства як: порушення п.п. 1.6, 1.10 ДБН А.2.2-1-2003, тобто відсутність публікації «Заяви про наміри», відсутність публікації про планову діяльність; порушення права позивача брати участь у процесі підготовки матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище; порушення права позивача на доступ до інформації та на участь у процесі прийняття екологічно значимого рішення на порушення права на безпечне життя та здорове довкілля; приховування від відповідача (ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза») скасування містобудівних умов № 23-06-173 від 24.02.2016 та отримання інших містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки № 23-06-288 від 09 вересня 2016 року; введення позивача в оману шляхом публікації в газеті «Вісник Переяславщини» № 21 від 21 березня 2017 року «Будують не ТЕЦ, а деревообробне підприємство»; порушення п. 17 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення експертиз, затвердженого постановою КМУ від 11.05.2011 № 560; порушення п. 18 постанови КМУ від 11.07.2002 № 956; порушення п. б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей, п. ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду ст.ст. 3, 9, 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; порушення вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, що затверджені наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173.
Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦК України діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Водночас з екологічним законодавством припиненню в судовому порядку підлягає не лише діяльність, яка завдає шкоди довкіллю, а й діяльність, що здійснюється з порушенням його вимог.
З’ясувавши природу та зміст позовних вимог суд приходить до висновку, що фактично позивач, через призму права на судове оскарження певної діяльності господарюючих суб’єктів в галузі охорони навколишнього природного середовища, оспорює правомірність будівництва ТЕС. Всі її доводи, зібрані нею письмові докази свідчать про наявність певного інтересу та зацікавленості в припиненні діяльності ТЕС, оскільки, вона, на її думку, як об’єкт збудована незаконно. Право на встановлення підстав для припинення діяльності такого об’єкту в адміністративному чи судовому порядку належить відповідним державним органам, як суб’єктам владних повноважень в межах їх компетенції.
На думку суду, у цій справі публічний характер позовних вимог обумовлений не стільки твердженням позивача про порушення вимог ст. 293 ЦК України, скільки твердженням позивача про порушення відповідачами норм конституційного та екологічного права, якими гарантовано право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право вільного доступу до інформації про стан довкілля (ст. 50 Конституції України), а також похідним від нього правом кожного на участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктив, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань (ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров’я і життя людей (ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Позивач, звертаючись із позовом до суду про визнання дій неправомірними та визнання експертного звіту від 02.08.2016 № 7-099-16-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації «Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5000кВт в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області» неправомірним і його скасування, фактично реалізує повноваження органів державної влади, які мають здійснювати контроль за дотриманням суб’єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.
Орхуська конвенція встановлює, що забезпечення дотримання екологічного законодавства – це не лише обов’язок природоохоронних органів, але й громадськості, яка також покликана відігравати цілком визначену роль. Згідно з Орхуською конвенцією сторони повинні гарантувати, щоб представники громадськості могли безпосередньо забезпечити дотримання закону в разі дій або бездіяльності як з боку приватних осіб, так і з боку державних органів. Крім того, представники громадськості можуть оскаржувати дії або бездіяльність державних органів, які порушують національне природоохоронне законодавство. Під бездіяльністю в цьому випадку розуміється нездатність здійснити чи забезпечити дотримання природоохоронного законодавства іншими державними органами або приватними суб’єктами діяльності.
Відповідно до Керівних принципів щодо забезпечення доступу до екологічної інформації та участі громадськості в процесі ухвалення рішень в галузі охорони навколишнього середовища (ОСОБА_2, 23-25 жовтня 1995 року) (Софійські принципи) громадськість повинна мати доступ у міру необхідності до адміністративних і судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і державних органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 32, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки є Міністерство екології та природних ресурсів України. Одними з основних завдань Міністерства екології та природних ресурсів України є забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів реалізує Державна екологічна інспекція України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів, що врегульовано Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275.
Отже, як зазначено вище, позивач у цьому спорі фактично реалізує повноваження органу державної влади (як суб’єкта владних повноважень) щодо здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства, а тому з огляду на публічно-правовий характер спірних відносин такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Такий правовий висновок викладений у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 11.12.2018 по справі № 910/8122/17 (провадження № 12-186гс18) у подібних правовідносинах.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про закриття провадження в даній, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що врегульовано п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
З’ясувавши зміст вимог, керуючись ст.ст. 9, 41, 50, 66 Конституції України, ст.ст. 5, 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 9 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля ратифікованої законом України від 06.07.1999 № 832-ХІV (Орхуська конвенція), Положенням про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 32, Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, ст. 293 ЦК України, згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд, —
УХВАЛИВ:
Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельно-технічна експертиза» та товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» про визнання дій неправомірними та визнання експертного звіту неправомірним і його скасування, закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (03.10.2017) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст ухвали виготовлено 29.03.2019.
Суддя О. І. Рева
Судове рішення № 80808194, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області) було прийнято 25.03.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 373/239/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: