Рішення № 80808011, 19.03.2019, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 374/57/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:

головуючої судді -Козіної С.М.,

за участі:

секретаря - Маламан Я.О.,

представника позивача - ОСОБА_2 (не з'явилась),

відповідача - ОСОБА_3 (не з'явився),

представника відповідача - ОСОБА_4 (не з'явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, подавши у березні 2018 року позовну заяву у новій редакції. Позивач мотивував свої вимоги тим, що 21 жовтня 2008 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - змінена назва на АТ КБ "ПРИВАТБАНК") та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення - лютий 2020 року, що відповідає строку дії картки. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4. Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та позивачем ОСОБА_6, що підтверджується підписом у заяві. Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 366/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Одночасно п. 1.1.3.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору.

Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 23 січня 2018 року має заборгованість 44 115 грн 08 коп.

Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 жовтня 2008 року у розмірі 44 115 грн 08 коп., яка складається з наступного: 20 323 грн 23 коп - тіло кредиту; 8 823 грн 64 коп., - відсотки за користування кредитом; 12 629 грн 40 коп. - нараховано пені, штрафи: 250 грн. - фіксована частина; 2 088 грн 81 коп. - процентна складова, а також стягнути судові витрати в розмірі 1 762 грн.

21 лютого 2019 року відповідач подав письмові пояснення на позовну заяву, де вказував, що він не визнає позовні вимоги банку, згідно наступного. АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не надано до суду доказів оформлення та укладення між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Умов та правил надання банківських послуг, тарифів і пам'ятки клієнта, щоб в сукупності із заявою-анкетою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Відповідач, посилаючись на ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, вказував, що не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи Анкету-заяву позичальника. Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник АТ КБ "ПРИВАТБАНК" зазначає, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету. Доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, останній разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису відповідача, таким чином, позивачем не доведено, що під час підписання заяви-анкети позичальник був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. З огляду на викладене вище, сторонами не було укладено у належній формі кредитного договору.

Крім того, відповідно до розділу 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 254, банки зобов'язані складати виписки з рахунків клієнтів у паперовій та/або електронній формі. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій та призначені для видачі або надсилання клієнтові. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів визначаються договором банківського рахунка, що укладається між банком та клієнтом при відкритті рахунка. При цьому обов'язкові реквізити виписки банку встановлені у п. 5.5 цього Положення і повинні містити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первині документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, квитанції про сплату передбачених кредитним договором платежів тощо). Однак, такі документи у відповідача відсутні, що свідчить про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, 27 листопада 2018 року представник відповідача заявив клопотання про витребування матеріалів кредитної справи (в оригіналі) для огляду їх у судовому засіданні. Вказане клопотання було задоволено, про що зазначено в ухвалі суду від 27 листопада 2018 року. Однак, станом на 19 березня 2019 року матеріали кредитної справи позивачем надані не були.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, заявивши клопотання у позовній заяві та у новій редакції позовної заяви про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 4, 48 (зворот)).

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, представник відповідача подав заяву про розгляд справи без участі представника та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

21 жовтня 2008 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі-змінена назва АТ КБ "ПРИВАТБАНК") та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення - лютий 2020 року, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов укладеного договору, ОСОБА_6 складається з заяви про оформлення на своє ім'я кредиту, якою позичальник погодився про те, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг а також тарифами складає між особою та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 9). Вказане підтверджується підписом у заяві. На боргові зобов'язання за кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що передбачено п. 2.1.1.12.6 Умов та правил.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_6 є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 21 жовтня 2008 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3 встановлено, що станом на 23 січня 2018 року загальний розмір заборгованості складає 44 115 грн 08 коп., яка складається з наступного: 20 323 грн 23 коп - тіло кредиту; 8 823 грн 64 коп., - відсотки за користування кредитом; 12 629 грн 40 коп. - нараховано пені, штрафи: 250 грн. - фіксована частина; 2 088 грн 81 коп. - процентна складова (а.с. 7-8).

Відповідно до довідки, наданої банком, встановлено, що ОСОБА_3 на підставі укладеного кредитного договору № б/н від 21 жовтня 2008 року було надано кредитні картки: 5577212900121495,- термін дії 12/11, 5211537310277467, - термін дії 02/16, 5211537337521814, - термін дії 11/16, 5168755631570948, - термін дії 02/20 (а.с. 49).

З виписки з карткового рахунку, - основна карта 5577 **** **** 1495 за період з 21 жовтня 2008 року по 21 січня 2018 року та за іншими картками встановлено, що боржник ОСОБА_3 користувався коштами кредитної картки, останній раз - 12 листопада 2017 року (а.с. 50-54).

Матеріали справи доводять, що відповідач не заперечував факту отримання у 2008 році у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" кредитної картки із кредитним лімітом 500 грн на картковий рахунок.

Разом із цим, відповідно до п.1.1.7.31 витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) складає 50 років.

Суд критично оцінює обґрунтування позовних вимог позивачем щодо того, що відповідач, підписавши заяву про надання кредиту 21 жовтня 2008 року, приєднався до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, витяг з яких долучений до позовної заяви.

ОСОБА_6 про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови та Правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ятдесят років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови та Правила не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та правила розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що Умови та Правила містили збільшений строк позовної давності в момент підписання вказаної заяви позичальником, або в подальшому такі Умови та Правила, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Крім того, у заяві про надання кредиту позичальника, домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. У зв'язку із цим доводи відповідача про не ознайомлення його з Умовами та правилами надання банківських послуг є обґрунтованими.

Крім того, загальні положення витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку містять наступну інформацію. Банк: ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", що діє на підставі ліцензії Національного банку України № 22 від 29 липня 2009 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг.

Тобто, долучений до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, містить редакцію, що складена після підписання заяви позичальником (21 жовтня 2008 року), а тому документи, долучені до позовної заяви, не містять редакції Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку станом на дату укладення договору між сторонами.

Суд звертає увагу на те, що 21 жовтня 2008 року ОСОБА_3 складена та підписана заява про надання кредиту, підписавши яку позичальник приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку з оформлення картки з бажаним кредитним лімітом. Однак, в заяві не вказано номер картки, з якої здійснюється погашення заборгованості, вид кредитної картки заповнений не в усіх розділах, не вказано бажаний кредитний ліміт, не зроблено відмітку про те, що позичальник отримав пам'ятку клієнта, яка містить в тому числі Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування та ознайомився з її змістом під підпис.

Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві ОСОБА_3, останній висловив свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Аналізуючи норми вказаної вище частини статті, зважаючи на те, що позивачем не надано до суду витребовуваних документів (оригіналу кредитної справи відповідача), тому суд не може визнати обставину належного укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з вимогами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ОСОБА_6 укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до заяви ОСОБА_3 про бажання оформити на своє ім'я кредит, копія якої долучена позивачем до матеріалів позовної заяви, визначено, що ця заява разом з Пам`яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить укладений ОСОБА_6 про надання банківських послуг.

В той же час, позивачем АТ "ПРИВАТБАНК" не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та, відповідно, отримання позичальником Пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів, що в сукупності із заявою, свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

Крім того, долучений до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, містить редакцію, що складена після підписання заяви позичальником (21 жовтня 2008 року). Отже, документи, долучені до позовної заяви, не містять редакції Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку станом на дату укладення договору між сторонами.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи банку не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови та правила та Тарифи не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та правила розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, останній разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами обслуговування кредитних карт "Універсальна" складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучені позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не містить підпису позичальника, витягу з Тарифів банку та пам'ятки клієнта до позовної заяви не долучено, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач ОСОБА_3 був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами.

Крім того, долучений до матеріалів справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить відомостей про дату їх прийняття/затвердження. Д

Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у справі № 6-16цс15, безпосередньо пов'язується зі спором щодо права сторін збільшити строк позовної давності, однак остання можлива до застосування в межах розгляду даної справи, оскільки визначає умови та порядок укладання між сторонами договору. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 червня 2015 року у справі № 6-698цс15, від 01 липня 2015 року у справі №6-757цс15.

Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 року у справі № 6-32цс13).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За змістом ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що позивачем не доведено та не подано до суду належних та допустимих доказів про те, що під час підписання заяви позичальника відповідач ОСОБА_3 був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Отже, у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості слід відмовити.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. 207, 253, 256, 259, 261, 267, 526, 629, 1054 ЦК України, та ст. ст. 2, 4, 12, 81, 82, 141, 223, 265, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,- відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до Київського апеляційного суду через Ржищівський міський суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя