Ухвала суду № 80806669, 28.03.2019, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

(про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою)

Справа № 348/677/19

Провадження № 1-кс/348/384/19

28 березня 2019 року м. Надвірна

Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Міськевич О.Я., за участю секретаря судового засідання Нагорняк Г.М., прокурора Надвірнянської місцевої прокуратури ОСОБА_1, слідчого СВ Надвірнянського ВП ГУНП ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши клопотання слідчого СВ Надвірнянського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, розлученого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого по тимчасових заробітках, раніше судимого: вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13.08.2018 р. за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком 2 роки, громадянина України, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Клопотання надійшло до суду 28.03.2019 р.

Суд перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090200000229 від 26.03.2019 року щодо кримінального провадження, у межах якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора Лозінського Б.В., слідчого Синяка Я.В., підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Надвірнянського ВП ГУПН України в Івано-Франківській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_2 звернувся в суд з клопотанням, погодженим з прокурором Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3

В обгрунтування своїх вимог слідчий посилається на те, що слідчим відділенням Надвірнянського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019090200000229 від 26.03.2019 року р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив, а знову вчинив умисний злочин при наступних обставинах.

Так, 24.03.2019 року близько 21:00 год. ОСОБА_5 разом із ОСОБА_3 на легковому автомобілі марки «Ford» моделі «Sierrа», реєстраційний номер 48256ІВ, 1986 року випуску, голубого кольору, номер кузова НОМЕР_1, який перебуває у користуванні ОСОБА_5, приїхали до території господарства ОСОБА_3 за адресою: с. Фитьків, вул. Заріки 61, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.

В ході бесіди ОСОБА_3 запросив ОСОБА_5 пройти в будинок, що на території господарства за вище зазначеною адресою, та залишитися там переночувати, на що останній погодився.

Перебуваючи в приміщенні свого будинку у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Ford» моделі «Sierrа», реєстраційний номер 48256ІВ, 1986 року випуску, голубого кольору, номер кузова НОМЕР_1, який знаходився на ґрунтовій дорозі неподалік території господарства.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 у період часу з 00:00 год. по 04:30 год. 25.03.2019 року, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, скориставшись зручними обставинами, а саме тим, що його товариш ОСОБА_5 спить у приміщенні будинку, направився до вище вказаного автомобіля, де діючи повторно, з прямим умислом, шляхом вільного доступу, відчинив двері та проник до салону автомобіля, де ключем, який ОСОБА_3 витягнув із кишені светра ОСОБА_5 під час того, як той спав, запустив двигун автомобіля, після чого, незаконно, всупереч волі останнього, заволодів транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Ford» моделі «Sierrа», реєстраційний номер 48256ІВ, 1986 року випуску, голубого кольору, номер кузова НОМЕР_1, вартістю 35000 гривень, що перебуває у користуванні ОСОБА_5, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

У подальшому ОСОБА_3 на викраденому автомобілі з місця скоєння правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними діями, які виразилися у незаконному заволодінні транспортним засобом, тобто в умисному, з будь-якою метою протиправному вилученні будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі, вчиненим повторно, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

26.03.2019 року о 20 год. 00 хв. год. ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

27.03.2019 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Обгрунтована підозра у вчиненні злочину підозрюваним ОСОБА_3 підтверджується: протоколом допиту потерпілого, протоколом огляду місця події, протоколами допиту свідків, та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

В клопотанні слідчого зазначено, що на даний час існують ризики, які дають достатньо підстав вважати, що відносно підозрюваного ОСОБА_3 неможливо застосувати жоден із більш м'яких запобіжних заходів, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків по кримінальному провадженні, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.

Враховуючи викладене, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вище вказаним ризикам, не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_3, можуть призвести до продовження його злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також негативно вплинуть на об'єктивне розслідування кримінального провадження, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали дане клопотання та просили його задоволити.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечив щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки він не має жодного наміру ухилятись від слідства та суду, впливати на потерпілого та свідків, а також вчиняти інші злочини. Також вказав, що він щиро розкаюється у вчиному, та зазначив, потерпілий є його другом, він часто користувався його автомобілем, тому автомобіль потерпілого не викрадав та не мав жодного наміру його викрадати, а просто взяв покататись. Крім того ствердив, що він має постійне місце проживання, працює по тимчасових заробітках по сільськогосподарських роботах та проводить євроремонти, проживає з матір’ю, яка хворіє та потребує постійного догляду, а також матеріально допомагає своїм двом малолітнім дітям. Просить застосувати до нього інший, більш м’який запобіжних захід, у виді домашнього арешту.

Захисник в судовому засіданні також заперечив проти застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведені належними доказами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, слідством не доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки як вбачається з пояснень ОСОБА_3, вони з потерпілим друзі, він часто користувався автомобілем потерпілого, тому він жодного умислу на угон автомобіля не мав, а взяв його покататись, маючи намір повернути. Тому в його діях немає складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Окрім цього ОСОБА_3 має постійне місце проживання, працює по тимчасових заробітках, проживає з батьками, допомагає їм по господарству, матеріально утримує малолітніх дітей, тобто має міцні соціальні зв’язки. Просить застосувати до підозрюваного інший, більш м’який запобіжних захід, у виді домашнього арешту.

Заслухавши думку сторін, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до такого висновку.

Згідно із положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_3 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, відповідальність за який передбачена виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Обґрунтованість підозри на даній стадії підтверджується протоколом допиту потерпілого, протоколом огляду місця події, протоколами допиту свідків, та іншими матеріалами і їх сукупності.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Приймаючи рішення про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд приймає до уваги, що відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Преценденте право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:

-ризик, що особа, якій пред’явлено обвинувачення не з’явиться на суді /дело Stogmuller против Austria/;

-ризик, що особа, якій пред’явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання віправленню правосуддя /дело Stogmuller против Austria/;

-ризик, що особа, якій пред’явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /дело Matznetter против Austria/;

-ризик, що особа порушить громадський порядок /дело Letellier против France/.

Тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невиновності, переважують правило поваги особистої свободи /дело W. против Switzerland, судебное решение от 26 января 1993 года § 30/.

Так, під час судового розгляду слідчим суддею встановлено наявність ризику переховування, оскільки ОСОБА_3, підозрюючись у вчиненні тяжкого умисного злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду, і наявність утриманців не зменшують такий ризик. При цьому слідчий суддя бере до уваги особу підозрюваного, а саме що він розлучений, не має постійного місця праці та постійного джерела доходів, що в свою чергу свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв’язків.

Ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків по кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, а перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни показів, оскільки йому відомі їх особи, та з потерпілим, який дає відносно нього обвинувальні покази, він знайомий безпосередньо. Також про існування даного ризику свідчить процесуальна поведінка підозрюваного, який відмовляється надавати органам слідства будь-які пояснення стосовно фактичних обставин повідомленої йому підозри для об’єктивного з’ясування всіх обставин події, в зв’язку з чим може здійснювати вплив на потерпілого та свідків.

Наявність обґрунтованих ризиків вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_3, будучи раніше судимим за вчинення корисливого злочину, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та в період іспитового строку повторно вчинив новий умисний корисливий злочин, і таким чином становить небезпеку для суспільства. Крім того підозрюваним не надано доказів щодо офіційного працевлаштування, що може в подальшому спонукати вчиняти корисливі злочини.

Таким чином, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілого та свідків по кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд не бере до уваги посилання сторони захисту про недоведеність обгрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочину, так як підозрюваний і потерпілий є друзями та потерпілий сам дав йому автомобіль, оскільки дані обставини спростовуються письмовими показами самого потерпілого, який зазначив, що автомобіль ОСОБА_3 добровільно не давав.

Також суд не бере до уваги посилання сторони захисту про наявність в підозрюваного міцних соціальних зв’язків, зокрема постійного місця проживання, джерела доходу, наявність на утриманні хворої матері та малолітніх дітей, оскільки вказані обставини жодними належними доказами не підтверджені. Крім того, як вбачається з матеріалів клопотання, а також пояснень підозрюваного, малолітні діти проживають зі своїми матерями.

Крім того, оцінюючи доводи захисника та підозрюваного про неправильну кваліфікацію дій підозрюваного ОСОБА_3, суперечливість доказів, нез’ясування слідчими органами, на думку сторони захисту, певних обставин справи, слідчий суддя приходить до висновку, що при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою вони не можуть бути підставами для визнання відсутності наявності ризиків, зазначених у клопотання слідчого, що об’єктивно знайшли своє підтвердження в судовому засіданні при розгляді клопотання слідчого, та не впливають на обгрунтованість підозри, бо в ході подальшого досудового розслідування такі обставини можуть бути з’ясовані.

Зважаючи на те, що на даний час, фактично досудове розслідування тільки розпочалося, не проведено всіх необхідних слідчих (розшукових) дій, слідчий суддя вважає, що незастосування запобіжного заходу до підозрюваного на такому етапі буде негативно впливати на повноту досудового розслідування, та встановлення об’єктивної істини по кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість жодного із більш м'яких запобіжних заходів забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, тому застосування тримання під вартою, на даному етапі є виправданим. Таким чином, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню. В задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід відмовити.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 183 КПК України). Розмір застави, у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:

-прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України і в’їзд в Україну, зобов’язавши Управління ДМС України в Івано-Франківській області прийняти відповідний паспорт на зберігання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Виходячи з викладеного, на підставі ст. ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст. ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України слідча суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Надвірнянського ВП ГУПН України в Івано-Франківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, погоджене з прокурором Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 – задовільнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України – запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів з моменту затримання, тобто до 20 год. 00 хв. 24 травня 2019 року.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 здійснювати в ДП «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Розмір застави визначити в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень 00 коп., яка може бути внесена підозрюваним чи іншою особою на р/р 37312032002265 ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код 26289647, банк одержувача ДКСУ м.Київ, МФО 820172.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 наступні обов’язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України і в’їзд в Україну, зобов’язавши Управління ДМС України в Івано-Франківській області прийняти відповідний паспорт на зберігання.

Порушення вище викладених умов запобіжного заходу у вигляді застави має наслідком звернення застави в дохід держави та зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя/ суд вирішуватиме питання про застосування до підозрюваного/обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Якщо підозрюваний/обвинувачений виконає всі покладені на нього цією ухвалою зобов’язання, застава повертається підозрюваному/обвинуваченому/заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

В задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід відмовити.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Міськевич О.Я.