Рішення № 80805586, 27.02.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2808/18

Провадження № 2/344/941/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 13 307, 71 грн. та витрат по оплаті судового збору, –

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» (надалі – «Позивач») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі – «Відповідач»), ОСОБА_3 (надалі – «Відповідач»), про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 13 307,71 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» (р/р 26034302682252 у філії Івано-Франківське ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 336503, ЄДРПОУ 38162272).

Представником Позивача подано заяву про розгляд справи у відсутності представника, просила позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилась, про місце і час розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернувся на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, ОСОБА_4 встановлено наступне.

З позовної заяви вбачається, що Позивач надає послуги з централізованого опалення споживачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, що є співвласниками квартири № 53, що знаходиться в м. Івано-Франківськ, вул. С Бандери, 8А. Станом на час звернення до суду Відповідачем спожито послуг з централізованого опалення на суму 13 307,71 грн., однак всупереч вимогам чинного законодавства України не оплачено вказаної вартості цих послуг, у зв’язку з чим у Відповідачів утворилася заборгованість перед Позивачем в сумі 13 307,71 грн.

Відповідачами подано до суду відзив на позов, в якому вони просять відмовити у задоволені позовних вимог ТзОВ "СТЕК", оскільки позовні вимоги є незаконними і необгрунтованими, оскільки відповідачі у вказаній квартирі не зареєстровані і не проживають, що підтверджено довідкою КП "МІУК" №02-02/12/1276 від 03.04.2018 року та копією Будинкової книги для прописки громадян, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідач зазначив, що зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 де постійно проживає з сім"єю, що підтверджено довідкою КП "МІУК" 0202/1297 від 05.04.2018 року. Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 де до виїзду за кордон постійно проживала зі своєю сім"єю. Відповідач неодноразово звертався до ТзОВ "СТЕК" з заявами про від"єднання вказаної квартири від централізованого опалення.

ТзОВ "СТЕК" подано відповідь на відзив, де зазначено що Позивач не погоджується з відзивом, вважає його безпідставним, оскільки Відповідач ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 та відповідно до ст. 322 ЦК України зобов"язаний утримувати майно, що йому належить, просить його відхилити в повному обсязі, а позов задоволити.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як підтверджується матеріалами справи, Відповідачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.08.2013 року являються співвласниками квартири АДРЕСА_2. ( а.с. 12-13).

ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для населення, яке обслуговується від котельні по вул. Індустріальна, 34.

Відтак, ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» надає послуги з централізованого опалення споживачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є співвласниками квартири АДРЕСА_3, яка обслуговується від вказаної котельні.

Отже, відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Відповідач є споживачем послуг, оскільки їх отримує.

Факт надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води щодо будинку, в якому знаходиться квартира, власником якої є Відповідач, представником Відповідача не спростовано.

В той же час, як встановлено ОСОБА_4, отримуючи від ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» послуги з централізованого опалення, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як співвласниками квартири № 53 по вул. С. Бандери в м. Івано-Франківську, не здійснюється оплата вартості вказаних послуг.

У зв’язку з цим, як вбачається з Довідки про розрахунок за надані комунальні послуги протягом періоду травень 2016 р. – січень 2018 р., заборгованість ОСОБА_2, ОСОБА_3 становить 13 307,71 грн. (а.с. 10).

Доказів, які б спростовували проведений Позивачем розрахунок заборгованості Відповідачів за надані послуги, Відповідачами ОСОБА_4 не надано, а ОСОБА_4 таких доказів не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 суми заборгованості за послуги з централізованого опалення в сумі 13 307,71 грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

ОСОБА_4 встановлено, що Договір між Позивачем чи балансоутримувачем і Відповідачем не укладався. Саме на це і наголошував Відповідач, як на обставину безпідставності позовних вимог ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія».

При цьому, відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відтак, системний аналіз положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг з конкретним споживачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного ОСОБА_4 України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, яка прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов’язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов’язань.

За вимогою частини 3 статті 815 ЦК України наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення, є зобов’язанням, у якому, серед інших прав і обов’язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов’язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) – вимагати сплату коштів за надані послуги. При наполяганні Відповідача укласти безпосередньо договір між споживачем та надавачем послуг, такий договір може бути укладено за згодою сторін, однак як зазначила представник Позивача, Відповідач щодо укладення такого договору не звертався.

Заперечуючи проти позову, Відповідач ОСОБА_2В покликався на те, що Відповідачі не користуються відповідними послугами у квартирі АДРЕСА_4, а також на факт відсутності підписаного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

В контексті зазначеного Суд звертає увагу на те, що сам по собі факт не проживання в даній квартирі не може бути підставою для звільнення Відповідачів від обов’язку щодо сплати вартості послуг з централізованого опалення за умови, що такі послуги фактично надавалися їхній квартирі.

Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов’язує, а згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення статті 322 ЦК України встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей, оплати житлово-комунальних послуг тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Крім того, виходячи зі змісту чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, Суд приходить до висновку про те, що позиція Відповідачів про відсутність підстав для виконання зобов'язань за оплату житлово-комунальних послуг за відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, та не може слугувати підставою для звільнення Відповідачів від обов'язку оплачувати надані та отримані послуги.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Відповідачі у встановленому чинним законодавством порядку отримали дозвіл на відключення належної їм на праві власності квартири АДРЕСА_5 від системи централізованого опалення (що могло б слугувати підставою для відсутності обов’язку оплачувати відповідні послуги), або що вони зверталися до Позивача з відповідною заявою про зменшення обсягу надаваних послуг з централізованого опалення у зв’язку з фактичним не проживанням в даній квартирі.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість Відповідачів перед Позивачем за надані послуги з централізованого опалення є підставною та обґрунтованою, а обов’язок Відповідачів оплачувати дані послуги випливає з вимог закону.

Суд повторно звертає увагу на те, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання послуг з централізованого опалення щодо квартири Відповідачів, як і доказів невірності здійсненого Позивачем розрахунку заборгованості Відповідачів, Відповідачами не надано, а ОСОБА_4 таких обставин не встановлено. Сам факт не проживання в даній квартирі та не перебування у договірних відносинах з Позивачем не звільняє Відповідачів від обов’язку оплачувати послуги з централізованого опалення за умови їх надання та отримання квартирою Відповідачів.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а стягненню з Відповідачів на користь Позивача підлягає сума заборгованості за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 13 307,71 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідачів також підлягає судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 509, 526, 815, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 1, 21, 22, 23, 24, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 ІПН НОМЕР_2 заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 13 307, 71 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» (р/р 26034302682252 у філії Івано-Франківське ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 336503, ЄДРПОУ 38162272).

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7, ІПН НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» 1762,00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Домбровська Г.В.