Рішення № 80804842, 19.03.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Справа № 915/767/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з’явився;

представника відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗААТБАУ УКРАЇНА”

(02132, м.Київ, вул.Дніпровська набережна, буд.26Ж, офіс24, код ЄДРПОУ 38833613);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПЕРІЯ-АГРО”

(03150, м.Київ, вул.Ділова, буд.14-Б, код ЄДРПОУ 35472893;

поштова адреса: 25011, Кіровоградська обл., м.Кропивницький,

вул.Генерала Родимцева, буд.89);

про: стягнення заборгованості у розмірі 14077476,17 грн.

Згідно заяви вх.№13794/18 від 23.10.2018: стягнення заборгованості у розмірі 15186522,16 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗААТБАУ УКРАЇНА” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПЕРІЯ-АГРО” про стягнення заборгованості у розмірі 14077476,17 грн, з яких: 10230680,29 грн основного боргу, 2321804,68 грн пені, 790243,87 грн - 10% річних та 734747,33 грн збитків від інфляції, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за укладеними між ними Договорами купівлі-продажу насіння №П29/2016 від 13.07.2016 та №П07/2017 від 25.01.2017 щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договорами купівлі-продажу насіння №П29/2016 від 13.07.2016 та №П07/2017 від 25.01.2017, а саме зобов’язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку ТОВ “ЗААТБАУ УКРАЇНА” здійснено нарахування пені та 10% річних, на підставі п.п.6.5. Договорів та збитки від інфляції на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Ухвалою суду від 27.07.2018 (суддя Смородінова О.Г.) даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, – десять днів з дня вручення цієї ухвали.

На підставі розпорядження В.о. керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №238 від 20.08.2018 проведено повторний автоматизований розподіл справи №915/767/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ковалю Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2018 (суддя Коваль Ю.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.10.2018.

01.10.2018 суд ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 24.10.2018.

Ухвалою від 01.10.2018 суд повернув без розгляду заяву ТОВ “ЗААТБАУ УКРАЇНА”, зареєстровану в Господарському суді Миколаївської області 26.09.2018 за №12459/18, про зміну предмета позову в частині вимог про стягнення з ТОВ “ІМПЕРІЯ-АГРО” сум основного боргу та на них нарахувань пені, 10% річних й індексу інфляції за Договорами купівлі-продажу №П17/2015 від 20.07.2015 та №П07/2016 від 19.11.2015.

23.10.2018 від позивача на адресу суду надійшла заява б/н від 17.10.2018 (вх.№13794/18 від 23.10.2018) про усунення недоліків позовної заяви та збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі у розмірі 15186522,16 грн, з яких:

1) за Договором №П29/2016 від 13.07.2016: 642767,98 грн основного боргу; 209454,31 грн пені; 102314,57 грн - 10% річних; 99511,26 грн збитків від інфляції;

2) за Договором №П07/2017 від 25.01.2017: 9587912,31 грн основного боргу; 2858109,71 грн пені; 916917,62 грн - 10% річних; 769534,40 грн збитків від інфляції.

До того ж, у вказаній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму судового збору, що становить 227797,83 грн.

Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, судом позовні вимоги викладені у заяві позивача б/н від 17.10.2018 (вх.№13794/18 від 23.10.2018) були прийняті до розгляду.

В зв’язку із звільненням у відставку головуючого судді у даній справі ОСОБА_1, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №38 від 21.01.2019 проведено повторний автоматизований розподіл справи №915/767/18.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019, - справу №915/767/18 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 24.01.2019 (суддя Мавродієва М.В.) прийнято до свого провадження справу №915/767/18, визначено розгляд справи почати спочатку. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.02.2019.

20.02.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.03.2019.

Під час розгляду справи, представник позивача, підтримував доводи, викладенні у позові з урахуванням заяви б/н від 17.10.2018 (вх.№13794/18 від 23.10.2018).

Представник позивача у судове засідання 19.03.2019 не з’явився.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, відзив на позов не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання ухвал суду від 24.01.2019 та 20.02.2019. В матеріалах справи містяться докази отримання зазначених вище ухвал відповідачем.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 19.03.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗААТБАУ УКРАЇНА” (далі - продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІМПЕРІЯ-АГРО” (далі – покупець, відповідач у справі) було укладено Договір купівлі-продажу насіння №П29/2016 від 13.07.2016 (далі - Договір №П29/2016) та Договір купівлі-продажу насіння №П07/2017 від 25.01.2017 (далі - Договір №П07/2017) (надалі - Договори) (т.1 а.с.67-71, 77-81).

Відповідно до п.1.1. Договорів продавець зобов’язується передати у власність покупця насіння (далі - товар), а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах визначених цими договорами.

Згідно п.1.2. Договорів найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість товару, строк та базис (в тому числі адреса місця) поставки товару, рік врожаю, а також за необхідності інші умови, визначаються сторонами у відповідному Додатку (Специфікації), що є невід’ємними частинами цих договорів.

У відповідності до п.3.5. Договорів право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару покупцем, що підтверджується підписаною з боку представника покупця видатковою накладною та належним чином оформленою довіреністю встановленого зразка.

Проте, відповідач в повному обсязі не виконав обов’язок з оплати придбаного товару, що призвело до утворення заборгованості на загальну суму 10230680,29 грн (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Позивач зазначає, що факт поставки товару відповідно до п.3.5. Договорів підтверджується:

- підписаними відповідачем видатковими накладними: №174 від 27.03.2017; №113 від 25.03.2016; №252 від 14.07.2016; №9 від 25.01.2017; №93 від 06.03.2017; №153 від 22.03.2017; №287 від 07.04.2017; №95 від 06.03.2017; №362 від 18.04.2017; №291 від 11.04.2017; №347 від 13.04.2017; №222 від 31.03.2017; №364 від 18.04.2017; №443 від 28.04.2017; №424 від 03.05.2017; №428 від 03.05.2017; №444 від 28.04.2017; №422 від 27.04.2017; №429 від 03.05.2017; №499 від 22.05.2017; №547 від 01.08.2017; №513 від 08.06.2017; №512 від 07.06.2017; №541 від 03.08.2017; №537 від 10.08.2017; №542 від 10.08.2017; №538 від 10.08.2017; №550 від 15.08.2017; №551 від 16.08.2017; №556 від 18.08.2017; №613 від 13.09.2017; №570 від 31.08.2017; №586 від 07.09.2017; №657 від 28.09.2017; №712 від 03.11.2017; №689 від 03.11.2017; №695 від 09.11.2017; №707 від 15.11.2017; №734 від 04.12.2017; №768 від 21.12.2017 (т.1 а.с.156, 159-195).

№137 від 20.03.2017; №138 від 20.03.2017; №322 від 14.04.2017; №109 від 11.03.2017; №134 від 17.03.2017; №291 від 11.04.2017; №442 від 29.04.2017; №423 від 27.04.2017; №427 від 03.05.2017; №530 від 09.08.2017; №535 від 03.08.2017; №733 від 30.11.2017 (т.1 а.с.244-255);

- підписаними відповідачем ОСОБА_2 до Договорів: №21 від 25.11.2016; №2 від 25.01.2017; №4 від 09.02.2017; №11 від 09.03.2017; №24 від 11.04.2017; №26 від 13.04.2017; №5 від 09.02.2017; №27 від 18.04.2017; №29 від 20.04.2017; №31 від 25.04.2017; №33 від 27.04.2017; №35 від 03.05.2017; №43 від 22.05.2017; №49 від 01.08.2017; №46 від 08.06.2017; №45 від 07.06.2017; №47 від 18.07.2017; №49а від 10.08.2017; №50 від 14.08.2017; №51 від 15.08.2017; №56а від 17.08.2017; №57 від 23.08.2017; №60 від 20.09.2017; №61а від 03.11.2017; №62 від 03.11.2017; №63 від 08.11.2017; №65 від 14.11.2017; №67 від 28.11.2017; №70 від 20.12.2017 (т.1 а.с.83, 86-113);

- підписаними сторонами Актами звірки взаєморозрахунків до Договорів (т.1 а.с.149-151, 154) та виданими відповідачем довіреностями на отримання товару від позивача: №998 від 27.03.2017; №271 від 25.01.2017; №559 від 06.03.2017; №920 від 22.03.2017; №1500 від 07.04.2017; №637 від 06.03.2017; №2080 від 11.04.2017; №1136 від 30.03.2017; №1570 від 18.04.2017; №1820 від 28.04.2017; №1851 від 03.05.2017; №1855 від 03.05.2017; №2185 від 22.05.2017; №3063 від 01.08.2017; №2379 від 07.06.2017; №2925 від 02.08.2017; №3071 від 10.08.2017; №3023 від 10.08.2017; №3084 від 10.08.2017; №3077 від 14.08.2017; №3161 від 16.08.2017; №3134 від 18.08.2017; №3412 від 11.09.2017; №3280 від 30.08.2017; №3368 від 06.09.2017; №3599 від 25.09.2017; №3952 від 03.11.2017; №3902 від 03.11.2017; №3937 від 08.11.2017; №3962 від 15.11.2017; №4072 від 04.12.2017; №4199 від 21.12.2017 (т.1 а.с.115, 118-148).

Факт отримання товару на вище зазначену суму відповідачем не заперечується. Претензій щодо якості поставлених товарів на адресу позивача від відповідача не надходило.

На виконання умов Договорів позивачем були виставленні відповідачу відповідні рахунки на оплату, а саме:

- рахунок на оплату №319 від 25.11.2016 на суму 4035500,00 грн;

- рахунок на оплату №109 від 06.03.2017 на суму 795500,00 грн;

- рахунок на оплату №51 від 09.02.2017 на суму 76524,00 грн;

- рахунок на оплату №235 від 25.04.2017 на суму 600500,00 грн;

- рахунок на оплату №250 від 27.04.2017 на суму 132885,36 грн;

- рахунок на оплату №296 від 18.07.2017 на суму 1547352,00 грн;

- рахунок на оплату №509 від 03.11.2017 на суму 2158746,97 грн;

- рахунок на оплату №533 від 28.11.2017 на суму 159361,99 грн;

- рахунок на оплату №203 від 11.04.2017 на суму 327750,00 грн;

- рахунок на оплату №319 від 01.08.2017 на суму 1426688,35 грн.

Позивач у заяві б/н від 17.10.2018 (вх.№13794/18 від 23.10.2018) наводить детальний опис здійснених часткових оплат товару відповідачем, наводить та додає перелік документів, що підтверджують такі оплати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов’язання з оплати придбаного ним товару за Договорами купівлі-продажу насіння №П29/2016 від 13.07.2016, №П07/2017 від 25.01.2017 виконав частково, що призвело до утворення заборгованості на загальну суму 10230680,29 грн (з урахуванням збільшення позовних вимог).

На підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати товару позивач надав засвідчені копії банківських виписок, а також відповідні ним засвідчені копії виставлених відповідачу рахунків, а саме:

- виписка за 23.02.2018, рахунок №319 від 25.11.2016 - до Договору №П29/2016;

- виписка за 07.11.2017, рахунок №109 від 06.03.2017 - до Договору №П07/2017;

- виписка за 01.09.2017, рахунок №51 від 09.02.2017 - до Договору №П07/2017;

- виписка за 10.11.2017, рахунок №235 від 25.04.2017 - до Договору №П07/2017;

- виписка за 19.10.2017, рахунок №250 від 27.04.2017 - до Договору №П07/2017;

- виписка за 02.08.2017, рахунок №296 від 18.07.2017 - до Договору №П07/2017;

- виписка за 13.12.2017, 15.12.2017, 18.12.2017, рахунок №509 від 03.11.2017 - до Договору №П07/2017;

- виписка за 05.12.2017, рахунок №533 від 28.11.2017 - до Договору №П07/2017.

За видатковими накладними до Договору №П29/2016 - №291 від 11.04.2017 та №541 від 03.08.2017 мало місце часткове повернення товару, що підтверджується засвідченими копіями накладної повернення №34 від 03.11.2017 та рахунку №203 від 11.04.2017 (видаткова накладна №291 від 11.04.2017); засвідченою копією накладної повернення №41 від 21.12.2017 та рахунку №319 від 01.08.2018 (видаткова накладна №541 від 03.08.2017).

За деякими видатковими накладними, за якими мали місце часткова оплата/часткове повернення товару, платежі (повернення) здійснювались на більшу суму. Такими платежами одночасно оплачувались рахунки за декількома видатковими накладними, а саме:

- за рахунком №319 платіж від 23.02.2018 на суму 1000000,00 грн йшов в оплату видаткової накладної №174 від 27.03.2017, а також наступних видаткових накладних: №137 від 20.03.2017, №138 від 20.03.2017, №322 від 14.04.2017;

- за рахунком №109 платіж від 07.11.2017 на суму 400000,00 грн йшов в оплату видаткової накладної №95 від 06.03.2017, а також наступних видаткових накладних: №109 від 11.03.2017, №134 від 17.03.2017;

- за рахунком №203 повернення товару від 03.11.2017 на суму 34500,00 грн стосувався видаткової накладної №291 від 11.04.2017;

- за рахунком №235 платіж від 10.11.2017 на суму 200000,00 грн йшов в оплату видаткової накладної №444 від 28.04.2017 та видаткової накладної №442 від 29.04.2017;

- за рахунком №250 платіж від 27.04.2017 на суму 36332,40 грн йшов в оплату видаткової накладної №422 від 27.04.2017, а також наступних видаткових накладних: №423 від 27.04.2017, №427 від 03.05.2017;

- за рахунком №296 платежі від 02.08.2017 на суму 200000,00 грн йшли в оплату видаткової накладної №542 від 10.08.2017, а також наступних видаткових накладних: №530 від 09.08.2017, №535 від 03.08.2017;

- за рахунком №533 платіж від 05.12.2017 на суму 50000,00 грн йшов в оплату видаткової накладної №734 від 04.12.2017 та видаткової накладної №733 від 30.11.2017.

Листом відповідача на запит аудиторів позивача (ТОВ “АФ “Рьодль Аудит“) щодо стану розрахунків відповідача з позивачем станом на 31.12.2017, яким відповідач підтверджує заборгованість у сумі 12419599,49 грн (т.1 а.с.197).

27.02.2018 відповідач своїм листом №290 щодо підтвердження заборгованості у розмірі 10385932,00 грн перед позивачем та зобов’язання погасити заборгованість відповідно до графіку (т.1 а.с.196).

З метою досудового врегулювання спору, 24.05.2018 позивач направив на адресу відповідача вимогу №1/2105 від 21.05.2018 (т.1 а.с.53-55), в якій вимагає виконати грошове зобов’язання зі сплати грошових коштів за Договорами купівлі-продажу насіння у сумі 11758855,55 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у строк до 01.06.2018 включно. В матеріалах справи містяться докази направлення вказаної вимоги відповідачу (т.1 а.с.60-61).

Зазначення вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало причиною для звернення позивача до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у період з березня по грудень 2017 року (27.03.2017 по 21.12.2017) поставлено відповідачу товар належної якості та в обумовленій кількості на загальну суму 11619222,49 грн.

В свою чергу відповідач здійснив часткову оплату за отриманий ним товар по Договорам у загальному розмірі 1388542,20 грн, що підтверджується банківськими виписками за 23.02.2018, 07.11.2017, 01.09.2017, 10.11.2017, 19.10.2017, 02.08.2017, 13.12.2017, 05.12.2017 (т.1 а.с.224, 226, 230, 232, 234, 236, 238).

Отже, загальна сума прострочення відповідачем оплати за поставлений йому товар за Договорами купівлі-продажу насіння №П29/2016 від 13.07.2016, №П07/2017 від 25.01.2017 склала 10230680,29 грн, що стало підставою звернення позивача до суду.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за поставлений йому товар на загальну суму 10230680,29 грн.

На підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов’язання за спірними договорами щодо повної та своєчасної оплати за поставлений йому товар, останній, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, з урахуванням заяви б/н від 17.10.2018 (вх.№13794/18 від 23.10.2018) про усунення недоліків позовної заяви та збільшення розміру позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10230680,29 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов’язання. Так, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п.6.5. Договорів у випадку порушення стороною своєчасного виконання грошового зобов’язання (таких як: термінів (строків) оплати покупцем за товар, обумовлених у договорах/ термінів (строків) повернення продавцем грошових коштів/компенсацій витрат, на умовах передбачених даними договорами), винна сторона сплачує іншій стороні по даним договорам неустойку вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів, від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов’язання, за кожний день прострочення виконання зобов’язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми.

Посилаючись на несвоєчасну оплату відповідачем за товар по Договору купівлі-продажу насіння №П29/2016 від 13.07.2016, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 16.10.2017 по 17.10.2018 в розмірі 209454,31 грн та по Договору купівлі-продажу насіння №П07/2017 від 25.01.2017, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 16.10.2017 по 17.10.2018 в розмірі 2858109,71 грн.

Окрім пені, позивач просить суд стягнути з відповідача 10% річних та збитки від інфляції.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п.6.5. Договорів та приписів ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача за Договором купівлі-продажу насіння №П29/2016 від 13.07.2016 - 10% річних за період з 16.03.2017 по 17.10.2018 в розмірі 102314,57 грн, збитки від інфляції за період з квітня 2017 року по вересень 2018 року в розмірі 99511,26 грн та за Договором купівлі-продажу насіння №П07/2017 від 25.01.2017 - 10% річних за період з 01.03.2017 по 17.10.2018 в розмірі 916917,62 грн, збитки від інфляції за період з березня 2017 року по вересень 2018 року в розмірі 769534,40 грн.

Розрахунок пені, річних та збитків від інфляції судом перевірено, відповідачем не заперечено.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині суд вважає їх також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За вказаних обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПЕРІЯ-АГРО” (03150, м.Київ, вул.Ділова, буд.14-Б; поштова адреса: 25011, Кіровоградська обл., м.Кропивницький, вул.Генерала Родимцева, буд.89, код ЄДРПОУ 35472893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗААТБАУ УКРАЇНА” (02132, м.Київ, вул.Дніпровська набережна, буд.26Ж, офіс24, код ЄДРПОУ 38833613) 10230680,29 грн (десять мільйонів двісті тридцять тисяч шістсот вісімдесят грн 29 коп) основного боргу, 3067564,02 грн (три мільйони шістдесят сім тисяч п’ятсот шістдесят чотири грн 02 коп) пені, 1019232,19 грн (один мільйон дев’ятнадцять тисяч двісті тридцять дві грн 19 коп) - 10% річних, 869045,66 грн (вісімсот шістдесят дев’ять тисяч сорок п’ять грн 66 коп) збитків від інфляції та 227797,83 грн (двісті двадцять сім тисяч сімсот дев’яносто сім грн 83 коп) судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 29.03.2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва