Ухвала суду № 80801780, 29.03.2019, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Деражнянський районний суд Хмельницької області

вул.Миру,43 м.Деражня, Деражнянський р-н, Хмельницька обл., Україна ін.32200

Справа № 673/1959/18

Провадження № 1-кс/673/119/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 р.м.Деражня

Слідчий суддя Деражнянського районного суду

Хмельницької області ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Демчишиній Н.Г.

з участю слідчого Повха В.Д., прокурора Ковальчук Н.В., підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Деражнянського ВП Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №12018240130000149, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.06.2018 року за ч. 5 ст. 191 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2019 року слідчий СВ Деражнянського ВП Летичівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області капітан поліції ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, погодженим із прокурором Деражнянського відділу Хмельницької місцевої прокуратури ОСОБА_5, про арешт належного ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) майна, яким є:

- домоволодіння розташоване по вул. Пісочна, 11 в м. Деражня Деражнянського району Хмельницької області, яке належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер ВВС №285840 р.№1060 від 16.04.2004 посвідчений приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_6

Крім того, слідчий просив суд також накласти арешт на майно належне ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_2), яким є:

- цілісний майновий комплекс, об’єкт житлової нерухомості загальною площею 564 м2 (у тому числі м’ясний павільйон, об’єкт Б - загальною площею 264,3 м2, молочний магазин, об’єкт В - загальною площею 148,1 м2, магазин «Фермер», об’єкт Г - загальною площею 90,9 м2, туалет, об’єкт Д загальною площею - 12,9 м2 та кафе «Зустріч», об’єкт Е - загальною площею 47,8 м2) розташований по вул. Слобода, 38/2 в м. Деражня, Хмельницької області,

який належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 845 виданий 25.10.2016 приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_8;

- нежитлова будівля, об’єкт житлової нерухомості загальною площею 133,8 м2, «Магазин» розташований по вул. Слобода, 38/4 в м. Деражня, Хмельницької області, яка належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 846 виданий 25.10.2016 приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_8;

- домоволодіння розташоване по вул. Центральна, 33 в с. Волоське Деражнянського району Хмельницької області, яке належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер ВСК №816725 р.№312 від 14.02.2006 посвідчений приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_6

- земельні ділянки: площею 0,3543 га, із кадастровим номером 6821581200:01:014:0010, цільове призначення якої ведення особистого підсобного господарства та площею 0,2500 га, із кадастровим номером 6821510100:01:014:0011, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, які розташовані в с. Волоське, вул. Центральна, 33, Деражнянського району, Хмельницької області.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали вказане клопотання з викладених у ньому підстав, вказавши при цьому, що цивільного позову у даному кримінальному провадженні досі не подано.

Підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник проти задоволення клопотання заперечили, зокрема, вказавши на недоцільність арешту майна належного дружині підозрюваного ОСОБА_7

Заслухавши сторони захисту та обвинувачення, дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як вбачається із клопотання та доданих до нього документів, ОСОБА_2, в період з 15 червня 2017 року по 13 червня 2018 року реалізуючи свій злочинний намір на розтрату чужого майна, яке перебувало в його віданні, як начальника складом, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, маючи в силу своїх службових обов'язків право відання та розпорядження ввіреними йому ТМЦ, що зберігались на складі №19 відокремленого структурного підрозділу ПрАТ «Галнафтохім», що знаходиться за адресою: м. Деражня, вул. Пісочна, 42/5, зловживаючи своїм службовим становищем на власну користь, вчинив незаконне відчуження (розтрату) товарно-матеральних цінностей, а саме: карбаміду в біг-бегах (укрК), вагою 1 тонна, вартістю 9696 грн/т, карбаміду в мішках (ЗЕД) в кількості 5 тонн, вартістю 10200 грн/т, загальною вартістю 51000 грн., нітроамофоски (азоф) NPK 16:16:16 в мішках (ЗЕД), в кількості 41 тонна, вартістю 10200 грн/т, загальною вартістю 418200 грн., селітри аміачної в мішках

(укрК), в кількості 6,450 тонн, вартістю 84000 грн/т., загальною вартістю 54180 грн/т, а всього ТМЦ загальною вартістю 533076 грн., що належать ПрАТ «Галнафтохім», реалізувавши їх невстановленим особам із вказаного складу без оформлення будь-яких документів, а кошти отримані за реалізацію вказаних товарів використав на власний розсуд, чим спричинив потерпілому шкоду на вище вказану суму.

Проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження №12018240130000149, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.06.2018 року за ч. 5 ст. 191 КК України, доручено СВ Деражнянського ВП Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області.

18.03.2019 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є - доказом злочину, - підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, - для забезпечення цивільного позову, - можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Вказаний злочин дійсно є особливо тяжким, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльність на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

В свою чергу, згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

В свою чергу, визначення поняття «Спеціальна конфіскація» та «Випадки застосування спеціальної конфіскації» визначені в ст.ст. 96-1 та 96-2 КК України.

Разом з тим, всупереч вказаним нормам, органами досудового слідства не надано жодних належних та допустимих доказів того, що до майна належного ОСОБА_2 та, особливо, його дружині ОСОБА_7 може бути застосована спеціальна конфіскація, оскільки в матеріалах даної справи, наразі, відсутні данні щодо одержання ними доходів внаслідок вчинення злочину, їх майно призначалося (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, було предметом, засобами чи знаряддям злочину, чи тим більше, що здобуті ними незаконні кошти були повністю чи частково перетворені в інше майно і у зв’язку з цим підлягають спеціальній конфіскації, як і підлягає спец конфіскації повністю або частково перетворене майно (ч.1 та 2 ст. 96-2 ККУ).

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 96-2 ККУ та ч. 10 ст. 170 КПК України, спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, проте доказів наявності у нерухомого майна ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_7 ознак, передбачених ст. 98 КПК України, суду не надано.

Таким чином, на думку суду, органами досудового розслідування не доведено перед судом можливості спеціальної конфіскації зазначеного в клопотанні нерухомого майна належного підозрюваному ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_7, статус добросовісного набувача щодо якої слідством не спростовано, як підстави для задоволення даного клопотання про його арешт.

Водночас, суд звертає увагу на те, що хоча потерпілим від вчиненого кримінального правопорушення є Приватне акціонерне товариство “Галнафтохім", (юридична адресам. Львів, вул. Пасічна, 167,(код ЄДРПОУ: 23958622), інтереси якого відповідно до довіреності №10/01-25 від 10.01.2018 виданої генеральним директором ОСОБА_9, представляє ОСОБА_10, на час розгляду даного клопотання цивільного позову заявлено не було та інформація в матеріалах справи про це відсутня.

Крім того, відповідно до довідки виданої виконкомом Деражнянського міської ради №959 від 13.03.2019 року, дружиною ОСОБА_2 дійсно являється ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка, разом з тим, в кримінальному провадженні №№12018240130000149 від 14.06.2018 року, юридичного процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи не має, доказів того, що вона набула спірне майно безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, слідством не надано, тому вимога про арешт її майна, на переконання суду, являється неправомірної також і з наведеної підстави (ч. 4 ст. 170 КПК України абзац перший та другий).

Вивчення клопотання та доданих до нього документів, також було встановлено, що ініціатором клопотання, всупереч вимогам ч. 8 ст. 170 КПК України, не було визначено вартість майна, яке належить арештувати, яка повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, що позбавляє суд взагалі прийняти відповідне законне та обґрунтоване рішення щодо цього майна.

У відповідності до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя – суддя суду першої інстанції до повноважень якого належить не формальне обов"язкове узаконення будь-яких рішень органів досудового слідства, а здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому ст. 247 КПК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як було зазначено вище, у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, вказано, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Водночас, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Як вбачається з тексту даного клопотання, його доцільність обґрунтовується виключно тим, що «на даний час в ході досудового розслідування виникла потреба у накладенні арешту на майно належне ОСОБА_2 та майно належне його дружині ОСОБА_2І.» та «з метою забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна», а також у зв’язку з тим, що «існує реальна загроза продажу їх, або вжиття інших заходів, які зашкодять досудовому розслідуванню кримінального провадження», проте жодного належного та допустимого доказу про наявність таких ризиків, стороною обвинувачення не було надано.

Враховуючи викладене, а також визначений законодавцем необхідний правовий зв'язок між необхідністю арешту майна та наявністю зазначених вище ризиків, як умови задоволення клопотання (ч. 2 ст. 173 КПК України), зазначення в клопотанні самої лише підстави у вигляді можливої конфіскації майна, суд визнає явно недостатнім для задоволення клопотання лише з цієї підстави, при об’єктивній відсутності решти правових підстав, таких як наявність підозри що майно є доказом злочину, що майно підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, та що арешт на майно необхідний для забезпечення цивільного позову.

З огляду на викладене, у слідчого судді є достатні підстави вважати, що дане клопотання є вкрай непідготовленим, подане без додержання вимог ст. 171 КПК України,а його погодження прокурором було проведено без належного вивчення матеріалів справи та перевірки його нормативного обгрунтування, тому підстави для його задоволення відсутні.

На підставі досліджених матеріалі та керуючись ст.ст. 170, 173, 175 та 370-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Деражнянського ВП Летичівського ВП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №12018240130000149, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.06.2018 року за ч. 5 ст. 191 КК України, про арешт майна – відмовити.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1