Рішення № 80799141, 19.03.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/2933/17

2/465/765/19

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2019 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

Головуючого судді Мартинишин М.О.

з участю секретаря Стасишин А.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_2, з участю третьої особи - Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» про відшкодування витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, -

в с т а н о в и в:

заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №3 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради про відшкодування витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 14.02.2017 року близько 08 год. 40 хв., ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Субару Аутбек», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Ст. Бандери у м. Львові в напрямку вулиці Коперніка, в районі будинку № 33, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не відреагував на її зміну, своєчасно не зменшив швидкість аж до повної зупинки автомобіля, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди - наїзду керованим автомобілем на пішохода ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину дороги по пішохідному переходу, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому першого поперекового хребця, які згідно з висновком експерта № 58/2017 від 22.02.2017, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України.ОСОБА_3 з 14.02.2017р. по 27.03.2017р. перебувала на стаціонарному лікуванні в 1-му травматологічному відділенні Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Загальна сума затрачених коштів на лікування потерпілої ОСОБА_3 становить 9 357,52 грн., що підтверджується довідкою № 43 від 03.04.2017, які відповідачем ОСОБА_2 не відшкодовані.

В судовому засіданні представник позивача - Львівської міської ради позов підтримав, просив його задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» в судове засідання не з’явились, не повідомили про причини неявки, хоч належно повідомлені про час та місце слухання справи. Тому суд вважає за можливе справу слухати у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З ухвали Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2017 року вбачається, що 14.02.2017 року близько 08 год. 40 хв., ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Субару Аутбек», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Ст. Бандери у м. Львові в напрямку вулиці Коперніка, в районі будинку № 33, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не відреагував на її зміну, своєчасно не зменшив швидкість аж до повної зупинки автомобіля, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди - наїзду керованим автомобілем на пішохода ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину дороги по пішохідному переходу, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому першого поперекового хребця, які згідно з висновком експерта № 58/2017 від 22.02.2017, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України.

Згідно ст. 82 ч.6 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 3, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями. Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 ( 545-93-п ) від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обгрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебуває на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування.

Як вбачається з листа Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 05.04.2017 року № 05-06 вих-1082 ОСОБА_3 з 14.02.2017р. по 27.03.2017р. перебувала на стаціонарному лікуванні в 1-му травматологічному відділенні.

Відповідно до довідки № 43 від 03 квітня 2017 року загальна сума затрачених коштів на лікування потерпілої ОСОБА_3 становить 9 357,52 грн.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради обґрунтований та підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути 1 600 грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Львівської міської ради до місцевого бюджету м. Львова, понесені Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3 в розмірі 9 377 (дев’ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_1 1 600 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 29.03.2019 року.

Суддя Мартинишин М.О.