Рішення № 80798612, 30.10.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3453/17 Провадження № 2/450/735/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2018 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

з участю: відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом:

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» до ОСОБА_1,

про (предмет спору): стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 24175269, банк: столична філія ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», р/р 26505056200813, МФО 380269) залишок боргу в розмірі 25 551,02 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят одна грн. 02 коп.); стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 24175269, банк: столична філія ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», р/р 26505056200813, МФО 380269) судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн.,

суд постановив

підстава позову (позиція позивача): 11.06.2014 р. між ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/03-01-004081 за яким був застрахований автомобіль НОМЕР_1. 26.11. 2014 рок. в м. Львів сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля Mazda 6 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1. Сума не покритого матеріального збитку, яка гне перерахована страховиком відповідача складає 25 551,02 грн.

Позиція відповідачів: вартість матеріально збитку завданого автомобілю НОМЕР_1 становить 74 980,00 грн. Згідно Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №042.0620554.113 від 21.07.2014 року та Полісу №А1/1031696 від 21.07.2014 року моя цивільно-правова відповідальність була застрахована в межах ліміту 100 тис. грн. та 50 тис. грн., а відтак розмір завданого збитку не перевищує ліміту моєї відповідальності. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ПрАТ «СК»Альфа Страхування», страхова компанія на випадок виникнення деліктного зобов'язання взяла на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, тобто мене, який завдав шкоду. А тому, ПрАТ «УСК» КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2», яка виплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування №06/03-01-004081 від 11.06.2014 р. потерпілому, має реалізувати право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до ПрАТ «СК»Альфа Страхування», в якої відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

14.12.2017 року ухвала суду про відкриття провадження. 31.05.2018 року клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі. 29.08.2018 року клопотання відповідача про доручення доказів; 31.05.2018 року клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

11.06.2014 р. між ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_4» та ОСОБА_3 було укладено Комплексний договір № 06/03-01-004081 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від випадків (НВ), за яким був застрахований автомобіль НОМЕР_3 (А.С. 5). 26.12.2014 р. в м. ЛЬВІВ сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля Mazda 6 та автомобіля Mitsubishi Lancer в C3067EH під керуванням ОСОБА_1. Відповідно до постанови суду від 31.01. 2015 року винним у вчиненні ДТП є ОСОБА_1. Згідно акту виконаних робіт і товарного чеку від 30.01.14 р. ФОП ОСОБА_5 вартість матеріального збитку завданого автомобілю Mazda 6 становить 74 980 грн. (а.с. 12-13, 16). 12.02.2015р. ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» виплатило страхувальнику страхове шкодування в розмірі 74 980 грн. (а.с. 18). Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в сумі фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України). На момент ДТП (26.12.2014 р.) цивільна правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «Альфа ахування» за полісом страхування № АІ/1031696 (а.с. 45). Розмір страхової виплати за шкоду заподіяну майну складає 50 000 грн.; заподіяну здоров’ю 100 000, 00 грн.

ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» звернулось до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» з претензією про відшкодування 74 980 грн., на підставі чого ПрАТ «СК «Альфа Страхування» у відповідності до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було сплачено ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_2» 49 428.98 грн.

Залишок не сплаченого матеріального збитку складає 25 551.02 грн.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. П. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. З Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 вище зазначеного Закону передбачено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню.

Покликання відповідача на ту обставину, що він не є належним відповідачем, а різницю між фактичним збитком та здійсненою страховою виплатою має сплачувати ПтАТ «СК» «Альфа страхування» не обґрунтоване, такий висновок суду слідує з правового висновку ВСУ у справі № 6-954цс16:

відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV). Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV). Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого. За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22–31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов’язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Такий правовий висновок Верховний Суд України висловив у постанові від 20 січня 2016 року, наданій заявником для порівняння.

У справі, яка переглядається, установивши, що позивач звернувся до суду з позовом до особи, яка завдала шкоди, й просив стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування шкоди, завданої ДТП, суди не забезпечили реалізації абсолютного права позивача на відшкодування цієї шкоди безпосередньо особою, яка завдала шкоди, – відповідачем, на підставах, передбачених законом (статтею 1192 ЦК України).

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2», - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (26.06. ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Пустомити, вул. Коновальця, 6, РНОКПП3085807955) на користь ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 24175269, банк: столична філія ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», р/р 26505056200813, МФО 380269) залишок боргу в розмірі 25 551,02 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят одна грн. 02 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 (26.06. ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Пустомити, вул. Коновальця, 6, РНОКПП3085807955) на користь ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 24175269, банк: столична філія ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», р/р 26505056200813, МФО 380269) судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» (код ЄДРПОУ 24175269, банк: столична філія ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», р/р 26505056200813, МФО 380269, 04450, м. Київ, вул. Глибочинська, 44).

ОСОБА_1 (26.06. ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Пустомити, вул. Коновальця, 6, РНОКПП НОМЕР_4).

Повне рішення складено 09.11.2018 р.

СуддяОСОБА_6