Рішення № 80798147, 21.03.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7740/18

Провадження №2/442/241/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Грицай М.М.,

з участю секретаря – Антоненко В.О.,

представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» про стягнення втрат від інфляції та 3% річних за невиконання грошових зобов’язань, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому просить стягнути з ПрАТ СК «Провідна» в його користь втрати від інфляції в сумі 14057,15 грн., 3% річних в сумі 3155,08 грн., а всього – 17212,23 грн.; судові витрати, в тому числі, витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.05.2016 його позов задоволено частково та стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» в його користь страхове відшкодування на суму 50 тис. грн., пеню в сумі 14431 грн. 98 коп., втрати від інфляції в сумі 2 тис. грн., 3% річних в сумі 1150 грн. 46 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24.10.2016 вказане рішення залишено без змін. 28.02.2018 Верховний Суд своєю постановою залишив касаційну скаргу ПрАТ «СК «Провідна» без задоволення, а судові рішення – без змін. Тому, з часу вступу ухвали Апеляційного суду Львівської області від 24.10.2016 у законну силу у відповідача виникло зобов’язання виплатити йому 50 тис. грн., пеню в сумі 14431 грн. 98 коп., втрати від інфляції в сумі 2 тис. грн., 3% річних в сумі 1150 грн. 46 коп., а також 1633,23 грн. судового збору, а всього – 68500,67 грн. На підставі виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду №442/6904/15-ц від 14.06.2016 Шевченківським РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві було відкрито виконавче провадження №51722594 перо стягнення з відповідача боргу в сумі 68215,67 грн. Фактично відповідачем виконано свої зобов’язання 15.05.2018 шляхом перерахування на його рахунок заборгованості в сумі 68500,67 грн.

Отже, на думку позивача, має місце невиконання відповідачем своїх грошових зобов’язань, а саме, несплата боргу з 25.10.2016 по 15.05.2018 в сумі 67582,44 грн. Тому, просить стягнути інфляційні збитки за вказаний період, що складають 14057,15 грн., і 3% річних з простроченої суми в розмірі 3155,08 грн.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задоволити.

Вислухавши представника позивача, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково з наступних підстав.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №442/6904/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна», залишено без змін рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.05.2016 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24.10.2016. Рішенням суду у даній справі частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ПрАТ СК «Провідна» на його користь страхове відшкодування на суму 50 тис. грн., пеню в сумі 14431 грн. 98 коп., втрати від інфляції в сумі 2 тис. грн., 3% річних в сумі 1150 грн. 46 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

З постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП №51722594) вбачається, що 22.07.2016 державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №442/6904/15-ц, виданим Дрогобицьким міськрайонним судом, про стягнення з ПрАТ СК «Провідна» в користь ОСОБА_2 боргу в сумі 68215,67 грн.

Вимогами ст. ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням ПрАТ СК «Провідна» грошового зобов’язання, що виникло на підставі судового рішення про стягнення з відповідача на його користь заборгованості. Вказане, на думку суду, є підставою для стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України.

Грошові зобов’язання охоплюють усі сфери суспільного життя і виникають насамперед у сфері приватноправових (цивільно-правових) відносин.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов’язанням.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до частини п’ятої якої у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов’язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов’язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов’язань.

Отже, у зв’язку зі стягненням на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2016 року з ПрАТ СК «Провідна» на користь ОСОБА_2 грошових коштів, між сторонами виникли грошові зобов’язання.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов’язання виникають наслідки, передбачені цієї статтею.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №459/3560/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак відповідач несе відповідальність, передбачену ст.625 ЦК України. Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов’язання та способом захисту, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів через інфляційні процеси та отриманні компенсації за користування грошовими коштами, належними до сплати позивачу.

Поряд з тим, позивач зазначає, що фактично відповідачем виконано зобов’язання 15.05.2018 шляхом перерахування на рахунок ОСОБА_2 заборгованості в сумі 68500,67 грн. А тому, на переконання позивача, зобов’язання відповідачем не виконувалось починаючи з 25.10.2016 по 15.05.2018, у зв’язку з чим просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних за вказаний період.

Проте, з платіжного доручення №0016639 вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 «СК «Провідна» 06.04.2018 сплачено 68500,67 грн. на рахунок Шевченківського РВ ДВС м.Києва ГТУЮ; призначення платежу: оплата страхового відшкодування, сплата боргу в добровільному порядку по ВП №53239384 від 13.01.2017. Отже, відповідач фактично 16.04.2018 виконав своє зобов’язання, яке виникло відповідно до рішення суду від 11.05.2016.

Таким чином, з відповідача слід стягнути в користь позивача втрати від інфляції та 3% річних за період невиконання зобов’язання - з 25.10.2016 по 06.04.2018. Виходячи із суми грошового зобов’язання за рішенням суду від 11.05.2016, що становить 67582,44 грн. (50000 грн. + 14431 грн. 98 коп. + 2000 грн. + 1150 грн. 46 коп.), інфляційні збитки становлять 13381,32 грн. (сукупний індекс інфляції з листопада 2016 року по березень 2018 року – 119,8 %; 67582,44 грн. х 119,8% = 80963,76 грн.; 80963,76 грн. - 67582,44 грн. = 13381,32 грн.) та 3% річних в сумі 2938,45 грн. (67582,44 грн. х 3% річних : 365 х 529 днів = 2938,45 грн.).

Крім цього, позивач просить стягнути в його користь витрати, пов’язані з правничою допомогою, в розмірі 10000 грн. На підтвердження вказаних вимог представником позивача надано додаток до договору про представництво інтересів та надання правової допомоги від 06.08.2018, акт виконання робіт та квитанцію від 07.03.2019 про переведення коштів.

Положеннями статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз’яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб’єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу — це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб’єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз’яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат, який просить стягнути позивач, розрахований від кількості витраченого адвокатом часу, що становить 22 год, та вартості за надані послуги.

Проте, щодо співмірності такого розміру з (визначеними у ч.4 ст.137 ЦПК України) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України до малозначних справ відносяться справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зважаючи на положення ч.4 ст.274 ЦПК України, дана справа, не зважаючи на її розгляд в порядку загального провадження, не входить до числа таких, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Відтак, дана справа є незначної складності.

На вказане, в свою чергу, звертається увага і відповідача, як на доведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку про недотримання у повному обсязі стороною позивача вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, що є наслідком застосування положень ч.5 ст.137 цього Кодексу щодо зменшення розмір витрат на правничу допомогу. А тому, на переконання суду, заяву позивача слід задоволити частково, стягнувши з відповідача судові витрати за правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 77-82, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» в користь ОСОБА_2 13381 (тринадцять тисяч триста вісімдесят одну) грн. 32 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 2938 (дві тисячі дев’ятсот тридцять вісім) 45 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» в користь ОСОБА_2 704 грн. 80 коп. судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п’ять тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.03.2019.

Суддя Грицай М.М.