Рішення № 80797882, 18.03.2019, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/365/17

Провадження № 2-а/438/1/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 березня 2019 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого судді Слиша А.Т.

при секретарі Наминанік О.С..,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Бориславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради, головного архітектора міста ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради м.Борислава Львівської області про визнання протиправними та про визнання нечинним рішення ОСОБА_4 селищної ради, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради, головного архітектора міста ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 селищної ради м.Борислава Львівської області, у якому просить ухвалити рішення, яким визнати дії головного архітектора міста ОСОБА_2 ОСОБА_3 щодо видачі вихідних даних на проектування детального плану забудови території площею 0,163 га на будівництво колективних (боксових) гаражів площею 0,07 га по вул.Золота Баня в смт.Східниця – незаконними; визнати недійсним рішення ОСОБА_4 селищної ради №172 від 20.10.2016 «Про затвердження детального плану забудови на вул.Золота Баня в смт.Східниця.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що йому на праві власності належить частина домоволодіння за адресою: Львівська область, смт.Східниця вул.З.Баня, 23, а саме: нежитлова будівля складу літера “Б-1”, загальною площею 54,2 кв.м та нежитлова будівля складу літера ”А’-1 ”, загальною площею 11,3 кв.м. Домоволодіння № 23 складається з нежитлового приміщення магазину площею 134 м.кв, що належить ОСОБА_5АДРЕСА_1 площею 79,9 м.кв, що належить ОСОБА_6 та приміщень складу літ. “Б-1” та літ. ”А’-1”, що належать позивачу. 19 грудня 1980 року за землекористувачем домоволодіння № 23, а саме Бориславською міською ОСОБА_5 народних депутатів, було зареєстровано присадибну земельну ділянку площею 1142 кв.м. Позивач та вищезгадані особи набули право власності на домоволодіння № 23, тому до них перейшло право безстрокового (постійного) користування вказаною земельною ділянкою.

Архітектором ОСОБА_7 згідно вихідних даних на проектування (містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва), виданих головним архітектором міста ОСОБА_2 ОСОБА_3 у порушення вимог законодавства у 2006 році, запроектовано Детальний план забудови території площею 0,163 га на будівництво колективних (боксових ) гаражів площею 0,07 га на земельній ділянці площею 0,1142 га. Проте, не враховано, що земельна ділянка площею 0,1142 га перебуває в користуванні власників домоволодіння на вулиці Золота Баня, 23 в смт.Східниці. Натомість ОСОБА_4 селищна рада в порушення прав та інтересу власників будівель та споруд, що оточують місце будівництва, рішенням №172 від 20.10.2016 затвердила вказаний детальний план забудови. З діями відповідачів позивач не згідний та вважає їх протиправними. Архітектор ОСОБА_7 при розробленні у 2016 році детального плану забудови території порушив вимоги законодавства в частині проектування конкретних об’єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм правил; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва. При проектуванні допущено порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та вимоги ДБН 360-92 містобудування «Планування і забудова міських і сільських поселень», оскільки в порушення пункту 3.24 та 5.28 зазначених правил запроектував індивідуальні гаражі (боксові) для постійного зберігання особистих автомобілів місткістю до 300 легкових автомобілів у районі садибної забудови на земельній ділянці на вул. З. Баня, 23 смт.Східниця Львівської області, що розташована в зоні планувальних обмежень охоронної зони ЛЕП-35 кВт. Водночас допустив порушення п. 3.13 будівельних норм, оскільки протипожежна відстань між боксовими гаражами та будівлею нежитлової будівлі складу літ. ”Б’-1”, приналежної позивачу, становить близько трьох метрів, тобто не відповідає протипожежним вимогам. Крім того, при проектуванні було порушено вимоги п.3.22 зазначених будівельних норм, так як у районі садибної забудови на вул.З.Баня, 23 смт.Східниця, що в зоні планувальних обмежень охоронної зони ЛЕП-35 кВт, запроектовано мережу внутрішньо квартальних проїздів до боксів на відстані ближче 5 метрів від стіни вищезгаданої нежитлової будівлі складу літ. ”Б-1“. Будь-хто із власників будинку та споруд на вул.З.Баня, 23 смт.Східниця, що оточують спірну земельну ділянку, не дивлячись на їхній активний протест проти можливого будівництва, не залучались до обговорення у підготовці матеріалів щодо розміщення об'єкту містобудування. Проектант ОСОБА_7 при проектуванні не врахував також що проектована земельна ділянка перебуває в сельбищній зоні, закріплена за домоволодінням 23 на вул.З.Баня, та є забудованою будівлями, які перебувають у приватній власності позивача та інших співвласників. Разом з тим проектант безпідставно дійшов висновку, що в проектування є лише 2 приміщення колишніх складів та кіоск, всі ці будівлі не мають фундаментів. Зокрема не враховано приміщення складу літера «А’-1», що поєднаний із будівлею магазину спільною стіною.

Ухвалою суду від 23.01.2018 за заявою позивача ОСОБА_1 на підставі п.п.10 п.1 розділу \/ІІ «Перехідні положення» КАС України було призначено підготовче судове засідання.

Проведення підготовчого судового засідання неодноразово відкладалось за заявами позивача, постановленням ухвал про витребуванням документів та інформації.

Ухвалою суду від 04.06.2018 підготовче засідання закрито та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та дав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідач головний архітектор м. Борислав ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, подав до суду письмове заперечення, з якого випливає, що питання забудови території в 2006 році регулювалось Законом України «Про планування і забудову територій», який передбачав що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови території, вибору, вилучення та надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймається за погодженням зі спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури. Вихідними даними на проектування були: архітектурно-планувальне завдання, завдання на проектування, технічні умови. Проте цей закон втратив чинність у 2011 році і набрав чинності ОСОБА_8 України «Про регулювання містобудівної діяльності». Головний архітектор м. Борислав ОСОБА_3 посилався на положення ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та зазначив, що для розробки детального плану території надання містобудівних умов та обмежень чинним законодавством не передбачено. Відділом архітектури та містобудування не надавались містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для розробленого вказаного детального плану території.

Представник відповідача управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради у судове засідання не прибув. Начальник управління – ОСОБА_9 направила до суду заяву, у якій просить розглянути справу у відсутності представника, а також зазначила, що позиція відповідача, викладена у запереченні, є повною та вичерпною.

Представник відповідача ОСОБА_4 селищної ради м.Борислав Львівської області у судове засідання не прибув, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву (заперечення) на позов не подав.

Суд, заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали цивільної справи №2-64/11, провадження № 2/438/8/2016, дослідивши письмові докази у справі, вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 статті 2 КАС України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником об’єктів нерухомості за адресою: Львівська область, смт.Східниця, вул.З.Баня, 23. Зокрема, позивачу на праві власності належать дві нежитлові будівлі за вказаною адресою: нежитлова будівля складу літера “Б-1”, загальною площею 54,2 кв.м та нежитлова будівля складу літера «А-1», загальною площею 11,3 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_2, що стверджується копіями витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданих Дрогобицьким ДКМБТІ та ЕО від 15.02.2007 №13582407 та від 19.02.2007 №13623946.

Обставини щодо підстав набуття вказаного нерухомого майна позивачем встановлено також рішенням Бориславського міського суду від 17.10.2016 у справі № 2-64/11, яке було залишено без змін постановою Верховного суду від 17 травня 2018 року (провадження №61-18194св18) та яким було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 селищної ради, ОСОБА_8, ТзОВ фірма «Траверс», треті особи Управління Держгеокадастру у Дрогобицькому районі, ОСОБА_6, ОСОБА_5

Зокрема, вказаним рішенням суду визнано незаконним та скасовано рішення ОСОБА_4 селищної ради від 06.03.2009 №425 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для обслуговування двох нежитлових будівель», в якому ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,25 га на вул.Золота Баня, 23 в смт.Східниця Львівської області для обслуговування двох нежитлових будівель. В решті позову відмовлено.

Судом встановлено також, що право власності на вказані об’єкти нерухомості перейшло до позивача від первісного власника - Бориславської міської ради народних депутатів на підставі цивільно-правових угод, що стверджується копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 15.02.2005 щодо будівлі складу 1А загальною площею 11,3 кв.м, та щодо будівлі складу 1Б загальною площею 54,2 кв.м, копіями витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.03.2005 витяги № 6797276 та №6797033.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради народних депутатів від 19.12.1980 № 74 «Про результати обміру земель забудованого кварталу № 18» за будинковолодінням №23 (магазин) на вул.Леніна, тепер вул.Золота Баня зареєстровано за землекористувачем 1142 кв.м. земельної ділянки, що підтверджується копією архівного витягу міського Державного архіву Бориславської міської ради Львівської області № 07-02/128 від 05.09.2017.

Таким чином, первісному володільцеві домоволодіння № 23 на вул.Золота Баня у смт.Східниця було передано в безстрокове користування земельну ділянку площею 1142 кв.м. Відтак, особам, які набули право власності на домоволодіння № 23, з огляду на вимоги ст. 120 Земельного Кодексу України та ст. 377 ЦК України, від первісного користувача перейшло право безстрокового (постійного) користування земельною ділянкою площею 1142 кв.м.

Таким чином, набуте позивачем право власності на вищевказане нерухоме майно –нежитлові будівлі складів, надає позивачу право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані вказані нежитлові будівлі, позначені за планом як літера “Б-1” та літера «А-1» - та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їхнього обслуговування.

Однак, з матеріалів справи випливає, що відповідач ОСОБА_4 селищна рада м.Борислав Львівської області винесла оспорюване позивачем рішення №172 від 20.10.2016, яким затверджено детальний план забудови території площею 0,163 га на вул.Золота Баня в смт.Східниця на будівництво гаражів, що на земельній ділянці площею 1142 кв.м., яка закріплена за домоволодінням № 23 на вул.Золота Баня у смт.Східниця.

Доказів про те, що земельна ділянка площею 1142 кв.м, яка закріплена за домоволодінням № 23 на вул.Золота Баня у смт.Східниця рішенням виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради народних депутатів від 19.12.1980 № 74, згодом була вилучена, у матеріалах справи немає та відповідачами не спростовано.

Прийняте відповідачем ОСОБА_4 селищною радою оспорюване рішення порушує права позивача як користувача земельною ділянкою, призначеною для обслуговування двох нежитлових будівель на вул.Золота Баня, 23 у смт.Східниця, що належать позивачу на праві власності.

Зокрема, рішенням ОСОБА_4 селищної ради м.Борислав Львівської області №172 від 20.10.2016 «Про затвердження детального плану забудови на вул.Золота Баня в смт.Східниця» було затверджено детальний план забудови на вул.Золота Баня в смт.Східниця, виготовлений ФОП ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_4 селищної ради та на підставі вихідних даних на проектування детального плану забудови території 0,163 га на будівництво колективних (боксових) гаражів площею 0,07 га на вул.Золота Баня у смт.Східниця, виданих у 2006 році як зазначено у позовній заяві, головним архітектором м. Борислав ОСОБА_3

Так, згідно з абзацом 2-4 пункту 5 оскаржуваного Детального плану території, затвердженого рішенням ОСОБА_4 селищної ради від 20.10.2016 №172, вбачається, що територія проектування знаходиться в центральній частині смт.Східниця в межах утворення «Ц» згідно генерального плану смт.Східниця. Територія опрацювання практично освоєна. Наявна лише ділянка площею 0,16 га, яка вільна від житлової забудови, але вона частково потрапляє в зону С33 від ЛЕП-35 кВт. (0,07 га). В межах цієї частини ділянки є наявні, приміщення колишніх складів та кіоск, всі ці будівлі не мають фундаментів. Даним проектом згідно п.5,12 «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів ( ДСП 173-96). пропонується використати частину ділянки (0,07 га), що потрапляє в межі С-33 від ЛЕП-35 кВт. для розміщення боксових гаражів. На даній ділянці можливо розмістити 8 боксових гаражів з забезпеченням 10-метрового розриву до найближчих житлових будинків згідно табл.7,5 ДБН 360-92**.

Судом встановлено, що не зважаючи на право власності позивача у будинковолодінні № 23 на вул.Золота Баня у смт.Східниця оскаржуваним детальним планом забудови запроектовано забудову колективних боксових гаражів на земельній ділянці площею 0,1142 га, яка перебуває у постійному (безстроковому) користуванні власників будівель на вул.Золота Баня, 23 у смт.Східниця, зокрема, позивача ОСОБА_1

Крім цього, відповідачі як суб’єкти владних повноважень не надали суду доказів на спростування тверджень позивача про те, що при складенні та затвердженні оскаржуваного детального плану забудови не було дотримано будівельних норм щодо пожежної безпеки, зокрема щодо дотримання протипожежної відстані між боксовими гаражами та складською будівлею нежитлової будівлі складу літ. ”Б’-1”, належною позивачеві ОСОБА_1 (таблиця 4 і додаток Д ДБН В. 1.1 -7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва", таблиця 1 додаток 3.1 ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень»). Також відповідачі як суб’єкти владних повноважень не надали суду доказів на спростування тверджень позивача про те, що не дотримано вимог ДБН 360-92 містобудування «Планування і забудова міських і сільських поселень», оскільки в порушення пункту 3.24 та 5.28 зазначених правил, запроектовано індивідуальні (боксові) гаражі у районі садибної забудови на земельній ділянці на вул. З. Баня, 23 смт.Східниця Львівської області, що розташована в зоні планувальних обмежень охоронної зони ЛЕП-35 кВт.

З матеріалів справи встановлено, що під час винесення відповідачем оскаржуваного позивачем рішення не було дотримано положень ст.5 Закону України «Про основи містобудування». Вказаною статтею передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Відповідачами не було спростовано тверджень позивача про те, що при плануванні забудови спірної території не було враховано громадський інтерес, не враховано думку власників будівель та споруд, що оточують місце будівництва, оскільки такі особи не залучались до обговорення у підготовці матеріалів щодо розміщення об'єкту містобудування.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту у порядку, передбаченому ст.152 ЗК України, згідно з яким захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що кореспондується з вимогами ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За правилами частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. При цьому, суд перевіряє законність рішення суб'єкта владних повноважень і надає йому оцінку лише в межах, визначених частиною другою статті 2 КАС України, та з дотриманням принципів адміністративного судочинства, встановлених частиною третьою статті 2 КАС України.

Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладені на них обов'язки доказування правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, не виконали, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положення чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі не довели правомірності оспорюваного рішення; положення рішення від 20 жовтня 2016 року «Про затвердження детального плану забудови на вул.Золота Баня в смт.Східниця» не ґрунтується на підставах, передбачених законом, що має своїм наслідком протиправність відповідного рішення та визнання протиправними дій головного архітектора міста ОСОБА_2 ОСОБА_3 щодо видачі вихідних даних на проектування детального плану забудови території 0,163 га на будівництво колективних (боксових) гаражів площею 0,07 га на вул.Золота Баня у смт.Східниця.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити.

Позивачем при зверненні до суду з позовом оплачено судовий збір у розмірі 1280 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, на підставі ч.1 ст.139 КАС України позивачу підлягає поверненню сума оплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у справі Управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради та ОСОБА_4 селищної ради м.Борислав Львівської області.

Керуючись статтями 2, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії головного архітектора міста ОСОБА_2 ОСОБА_3 щодо видачі вихідних даних на проектування детального плану забудови території 0,163 га на будівництво колективних (боксових) гаражів площею 0,07 га по вул.Золота Баня у смт.Східниця.

Визнати протиправним рішення ОСОБА_4 селищної ради м.Борислава Львівської області від 20 жовтня 2016 року «Про затвердження детального плану забудови на вул.Золота Баня в смт.Східниця.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради, ОСОБА_4 селищної ради м.Борислава Львівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1280 гривень 00 копійок, по 640 гривень 00 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Бориславський міський суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28 березня 2019 року.

Головуючий суддя А.Т.Слиш