Ухвала суду № 80797730, 26.03.2019, Токмацький районний суд Запорізької області

Справа № 328/882/19

26.03.2019

УХВАЛА

іменем України

26 березня 2019 року м. Токмак

Слідчий суддя Токмацького районного суду Запорізької області Гавілей М.М., за участю секретаря судового засідання Королькової К.М., прокурора Савран О.М., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши в приміщенні Токмацького районного суду Запорізької області клопотання слідчого Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3., за погодженням з прокурором Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий, повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Токмацького районного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3., за погодженням з прокурором Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст. 121 КК України.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що у слідчому відділенні Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП України в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080190001780 від 20 серпня 2016 року, за фактом хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та за фактом умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Досудовим розслідуванням встановлено, що близько 21 години 30 хвилин 19.08.2016 року група невстановлених осіб, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, знаходячись на території АЗС «WOG», розташованій за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. 40 років Перемоги, 16, вчинила хуліганські дії, поєднані з нанесенням тілесних ушкоджень ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

За даним фактом слідчим відділенням Василівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080190001780 від 20 серпня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.

Крім того, о 21 годині 30 хвилин 19.08.2016 року група невстановлених осіб, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, знаходячись на території АЗС «WOG», розташованій за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. 40 років Перемоги, 16, вчинили хуліганські дії, поєднані з нанесенням тілесних ушкоджень ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5. Згідно проведеної судово – медичної експертизи тілесні ушкодження, які отримав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

За даним фактом слідчим відділенням Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017080350001351 від 31 грудня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

02 січня 2018 року кримінальні провадження №12016080190001780 від 20.08.2016 року та №12017080350001351 від 31.12.2017 року були об’єднані в одне провадження під загальним №12016080190001780.

19.03.2019 року у об’єднаному кримінальному провадженні №12016080190001780 від 20 серпня 2016 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.121 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

1) протоколом огляду місця події – території АЗС «WOG» за адресою: Запорізька область, м. Василівка, вул. 40 років Перемоги, 16, в ході якого виявлено та вилучено два змиви речовини бурого кольору та контроль до них, 1 слід папілярного узору пальців рук та скляну банку 0,5л, верхня частина якої має пошкодження;

2) протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 24.08.2017 року;

3) протоколом впізнання з потерпілим ОСОБА_5 від 20.08.2016 року;

4) протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 08.12.2016 року;

5) протоколом впізнання з потерпілим ОСОБА_6 від 20.08.2016 року;

6) протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 24.08.2017 року;

7) протоколом впізнання з потерпілим ОСОБА_7 від 20.08.2016 року;

8) висновком судово-імунологічної експертизи №1717 від 01.09.2017 року;

9) висновком судово-товарознавчої експертизи №4 від 02.01.2018 року;

10) висновком додаткової судово-медичної експертизи Токмацького МРВ СМЕ №135 від 07.12.2017 року;

11) висновком додаткової судово-медичної експертизи Токмацького МРВ СМЕ №98 від 31.08.2017 року.

На теперішній час ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.121 КК України. Згідно вимог ст.12 КК України злочин передбачений, ч.1 ст.121 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Крім того, згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого пунктом 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, ОСОБА_2 може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Наявність вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого зухвалого злочину, вчиненого групою осіб у громадському місці з хуліганських мотивів. При цьому ОСОБА_2 свою провину не визнає, відмовився від дачі показань, не сприяє встановленню істини у кримінальному провадженні, що дає слідству підстави вважати, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що являється ризиком, передбаченим пунктом 1 ч.1 ст.177 КПК України.

Жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, передбаченому ст.177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов’язання та домашнього арешту підозрюваний зобов’язується не відлучатися із житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого зухвалого злочину, вчиненого групою осіб у громадському місці з хуліганських мотивів, при цьому ОСОБА_2 свою провину не визнає, відмовився від дачі показань, не сприяє встановленню істини у кримінальному провадженню, є ризик того, що він буде переховуватись від органу досудового слідства та суду.

- враховуючи те, що ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави не можливо.

Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаного ризику і застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_2

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та підтвердив обставини, викладені в ньому.

Підозрюваний та його захисник заперечували з приводу задоволення вказаного клопотання, зазначивши, шо ОСОБА_2 не ухиляється від органів досудового розслідування, має постійне місце проживання, на всі виклики до слідчого з’являвся, свою причетність до інкримінованих кримінальних правопорушень не визнає.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч. 1 ст. 121 КК України. Обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень повністю підтверджується наданими органом досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_5 від 24.08.2017 року; протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_5 від 20.08.2016 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 08.12.2016 року; протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_6 від 20.08.2016 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 24.08.2017 року; протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_7 від 20.08.2016 року; висновком судово-імунологічної експертизи №1717 від 01.09.2017 року; висновком судово-товарознавчої експертизи №4 від 02.01.2018 року; висновком судово-медичної експертизи №135 від 07.12.2017 року; висновком додаткової судово-медичної експертизи №98 від 31.08.2017 року.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom »). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та /або/ суду.

Згідно зі ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст. 296 КК України ( хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб) відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та санкцією статті передбачено покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Згідно зі ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння) відноситься до категорії тяжких злочинів та санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_2 злочинів свідчать про підвищену суспільну небезпеку.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, що узгоджується з висновками, викладеними у п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України».

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

При цьому слідчий суддя вважає, що у ході розгляду клопотання прокурором не доведено наявність доказів того, що до підозрюваного не може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Так, ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, де проживає з дружиною, яка є вагітною, позитивно характеризується, що свідчить про те, що підозрюваний має міцні соціальні звязки. При цьому в судовому засіданні встановлено, що підозрюваний офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів.

Та обставина, що підозрюваний згідно протоколу допиту від 22.03.2019 року відмовився давати показання, не може бути розцінена як перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженню, адже підозрюваний скористався правом на свободу від самовикриття.

За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан;наявність судимостей; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

А тому дійшовши висновку, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України, які належать до злочинів середньої тяжкості та тяжкого, відрізняється своєю зухвалістю та суспільною небезпечністю, та наявність ризику, що ОСОБА_2, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень та можливе покарання за вчинення злочинів, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, але не доведено що до підозрюваного не може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою для запобігання вказаному ризику, слідчий суддя доходить висновку що з метою забезпечення дієвості застосування запобіжного заходу по даному кримінальному провадженню, до ОСОБА_2 доцільно застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт в вечірній та нічний час, який забезпечить дотримання ним процесуальних обов'язків під час досудового слідства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.(ч. 4, ч. 5 ст. 181 КПК України)

Частиною 6 ст. 181 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Визначаючи адресу, за якою обирається домашній арешт, слідчий суддя виходить із того, що згідно з матеріалів клопотання та пояснень ОСОБА_2, останній зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

При обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_2 обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.176 - 178, 181, 193 - 194, 196, 369 - 372, 376, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання слідчого Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, за погодженням з прокурором Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - відмовити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді домашнього арешту з 20 години до 06 години наступного дня за місцем його проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, строком на 55 днів, тобто до 19 травня 2019 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов'язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого та прокурора;

- не залишати в період з 20 години до 06 години наступного дня житло за адресою: АДРЕСА_1, за винятком перебування на лікуванні в медичних закладах;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утриматись від спілкування з потерпілими та свідками в даному кримінальному проваджені, за винятком участі в процесуальних діях, що проводяться слідчим та в суді.

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 20 години до 06 години наступного дня, строком на 55 днів, тобто до 19 травня 2019 року.

Роз’яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з’являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього обов’язків, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_2 покласти на Дніпровське ВП ГУНП в Запорізькій області.

Копію ухвали для контролю за поведінкою ОСОБА_2 направити до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити ОСОБА_2 після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: