Ухвала суду № 80797345, 26.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 26.03.2019

Справа № 320/407/19

Провадження № 1-кс/320/1626/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Міщенко Т.М., за участі секретаря – Макаренко В.В., розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_1 за погодженням із заступником Прокурора військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який має вищу освіту, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

по матеріалам кримінального провадження за реєстраційним номером 42018080000000213 від 31.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – Ромащенка М.О.,

підозрюваного – ОСОБА_3,

захисника – адвоката ОСОБА_4,

встановив:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області звернувся слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_1 за погодженням із заступником Прокурора військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_3.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018080000000213, відомості про яке внесено до ЄРДР 31.05.2018 за заявою ОСОБА_5, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з 25 травня 2015 року ОСОБА_3 проходить військову службу в Національній гвардії України. Наказом командира військової частини 3033 Національної гвардії України № 9 о/с від 13 травня 2016 року старшого солдата ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця 2-го відділення 3-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону в/ч 3033.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 20 Закону України «Про НГУ», військовослужбовець Національної гвардії України під час виконання покладених на нього службових обов’язків є представником влади і перебуває під захистом держави.

Таким чином, старший солдат ОСОБА_3, займаючи посаду стрільця 2-го відділення 3-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону в/ч 3033 Національної гвардії України постійно здійснював службові функції, та в силу ч. 3 ст. 18 КК України являвся службовою особою.

Крім того, з урахуванням ст.ст. 1, 20 Закону України «Про Національну гвардію» та ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 23 грудня 1993 року (закон в редакції станом на 06 квітня 2018 року), старший солдат ОСОБА_3, будучи стрільцем 2-го відділення 3-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону в/ч 3033 Національної гвардії України, являвся працівником правоохоронного органу.

Так, стрілець 2-го відділення 3-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону, старший солдат ОСОБА_3, 06 квітня 2018 року був призначений начальником автомобільного патруля на патрульному автомобілі «Renault Dokker» реєстраційний номер 77-47 Ф4 та направлений для несення служби по охороні громадського порядку у підпорядкування Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

У складі патруля, разом з ОСОБА_3 у цей день також несли службу старший солдат ОСОБА_6, солдат ОСОБА_7 Зазначений патруль разом з іншими нарядами в/ч 3033 прибув до Олександрівського ВП 06 квітня 2018 року о 16 год. 40 хв.

Того ж дня, о 17 год. 08 хв., на телефонну лінію «102» Олександрівського ВП надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 (м.т. НОМЕР_1) про те, що у нього стріляв невідомий чоловік біля гаражного кооперативу на вул. Фортечній у м. Запоріжжі. Черговим Олександрівського ВП на вказаний виклик був направлений автомобільний патруль Національної гвардії України, начальником якого був ОСОБА_3, при цьому враховуючи характер виклику, разом з патрулем ОСОБА_3 вирушив військовослужбовець з іншого патруля сержант ОСОБА_8 Прибувши на вказане місце та перевіривши повідомлення ОСОБА_5 було встановлено, що вказана подія не знайшла свого підтвердження. З метою отримання пояснень від заявника, ОСОБА_3 зі свого мобільного телефону зателефонував ОСОБА_5 та поцікавився у нього як проїхати до вказаного гаражного кооперативу де відбувалась стрільба, на що ОСОБА_5 спитав у ОСОБА_3 «Мені що прийти та за ручку вас провести?». Будучи незадоволеним такою поведінкою ОСОБА_5, ОСОБА_3 надав наказ водію ОСОБА_7 вирушати за місцем мешкання заявника. Прибувши за адресою мешкання потерпілого 06 квітня 2018 року, приблизно о 17 год. 20 хв., ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зайшли до під`їзду та піднялись на 8 поверх до квартир №101 та №102. Далі, ОСОБА_3 знаходячись у приквартирному коридорі квартир №101 та №102 будинку №25 по вул. Шкільній у м. Запоріжжі, подзвонив у двері квартири ОСОБА_5 та представився дільничним інспектором поліції. Відкривши двері ОСОБА_5 грубій формі із застосуванням ненормативної лексики, почав вимагати від військовослужбовців пояснень причин їх візиту до нього до дому, при цьому особисто звертався до військовослужбовця ОСОБА_3, який розташовувався найближче до дверей його квартири.

В цей час у військовослужбовця ОСОБА_3 виник умисел на перевищення службових повноважень, тобто на умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжуються насильством, застосуванням спецзасобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

При цьому ОСОБА_3, будучи працівником правоохоронного органу достовірно розуміючи, що його особистій безпеці та безпеці інших осіб нічого не загрожує, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вчинення дій, що ображають особисту гідність ОСОБА_5, а також застосування до останнього спецзасобів, не попереджаючи про намір їх використання та не висуваючи жодних вимог, почав застосовувати до потерпілого спеціальний засіб – кайданки, та застебнув частину спецзасобу на лівому зап`ясті потерпілого. В цей час потерпілий почав чинити опір зазначеним незаконним діям ОСОБА_3 та ухилятись від повноцінного застосування кайданок. Утворилась боротьба, в процесі якої ОСОБА_3, продовжуючи діяти за межами наданих йому повноважень, відверто ігноруючи право потерпілого на особисту недоторканність, наніс потерпілому не менше трьох ударів руками по тулубу та один удар в обличчя, чим спричинив потерпілому фізичний біль та страждання. Далі, подавивши спротив потерпілого шляхом нанесення останньому тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 повноцінно застосував до ОСОБА_5 спеціальний засіб - кайданки, міцно застібнувши їх на зап`ястках потерпілого, чим спричинив останньому в момент застосування сильний біль, без ознак катування.

Після чого, ОСОБА_3, продовжуючи свій злочинний умисел направлений на вчинення дій, що ображають особисту гідність ОСОБА_5, вивів потерпілого (що був босий і вдягнений в шорти і футболку) на вулицю та разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на патрульному автомобілі доставив ОСОБА_5 до кабінету освідування на стан алкогольного сп`яніння КУ «ОКНД» ЗОР за адресою: м. Запоріжжя вул. Сєдова 31, де завів потерпілого до зазначеного кабінету.

Перебуваючи в кабінеті освідування на стан алкогольного сп`яніння, потерпілий знову в грубій формі, з застосуванням ненормативної лексики почав вимагати від ОСОБА_3 пояснень причин, у зв`язку з якими відбулось його затримання та відмовився від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння, а також відмовлявся виходити із кабінету освідування. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на перевищення службових повноважень, тобто на умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжуються насильством, або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. ОСОБА_3, вивівши ОСОБА_5 із кабінету освідування 06 квітня 2018 року приблизно о 18 год.10 хв. та, знаходячись за бетонною огорожею біля входу до кабінету освідування на стан алкогольного сп`яніння, будинку №31 по вул. Сєдова у м. Запоріжжі, будучи працівником правоохоронного органу, представником влади, продовжуючи діяти за межами наданих йому повноважень, відверто ігноруючи право потерпілого на особисту недоторканність, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій, штовхнув потерпілого у спину, від чого останній впав на коліна, після чого ОСОБА_3 наніс потерпілому ОСОБА_5 не менше ніж десять ударів руками та ногами по тулубу, верхнім та нижнім кінцівкам.

Після вказаних дій, 06 квітня 2018 року, приблизно о 18 год. 15 хв., ОСОБА_3 почав вести потерпілого до службового автомобіля, який знаходився на автомобільній стоянці, біля будинку №31 по вул. Сєдова у м. Запоріжжі, та коли вони вийшли з-за бетонної огорожі, що відділяє вхід до кабінету освідування та зазначену стоянку, потерпілий почав швидко відходити від ОСОБА_3 в бік КУ «Обласна психіатрична лікарня» та голосно звати на допомогу. Продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел, направлений на перевищення службових повноважень, тобто на умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжуються насильством, застосуванням спецзасобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, ОСОБА_3, з метою подавити волю до спротиву потерпілого, підбіг до ОСОБА_5 та застосовуючи спецзасіб (гумовий кийок), почав наносити останньому удари зазначеним спецзасобом по тулубу, кінцівкам, сідницям, попереку. При цьому ОСОБА_3 встиг нанести потерпілому не менше 15 ударів.

В результаті зазначених неправомірних дій, ОСОБА_3 спричинив потерпілому відповідно до висновку судово-медичного експерта №28/к від 05.02.2019 тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці лівого ока, в ділянках правого плеча з розповсюдженням на передпліччя, лівого плеча, передньої поверхні грудної клітки ліворуч, задньої поверхні грудної клітки, задньо-бокової поверхні тулуба ліворуч, обох сідниць, саден в ділянках обох плечей, обох ліктьових суглобів, обох променево-зап`ястних суглобів, обох гомілок, задньої поверхні грудної клітки праворуч, в лівій поперековій ділянці, які у сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, а також закритий перелом правого 12 ребра по задній пахвовій лінії, яке кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя та спричинило тривалий розлад здоров’я строком понад три тижні (21 день).

Таким чином ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України – перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування..

20.03.2019 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомлено обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Вина ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині підтверджується зібраними у провадженні доказами:

- заявою ОСОБА_5 про скоєння кримінального правопорушення;

- протоколами допиту потерпілого ОСОБА_5 від 05.06.2018 та 25.01.2019;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого від 25.01.2019;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 26.11.2018 та від 25.01.2019;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 26.11.2018 та 02.03.2019;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 15.03.2019,

- протоколами допиту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11,ОСОБА_7 від 13.03.2019;

- протоколами проведення слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_7 від 15.03.2019.

- протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 13.03.2019;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 20.03.2019;

- іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

Аналізуючи поведінку підозрюваного та матеріали кримінального провадження сторона обвинувачення прийшла до наступних висновків:

1. ОСОБА_3, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 3 до 8 років реального позбавлення волі, у тому числи вимог статті 75 КК України, згідно якої звільнення від відбування покарання не можливе при засудженні особи за корупційний злочин, а також з урахування того, що ОСОБА_3 може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, – переховування від органів досудового розслідування та суду.

2. Підозрюваний ОСОБА_3 перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілого, свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вказана обставина свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 3-4 ч.1 ст.177 КПК України.

З урахуванням вищевикладеного, на думку сторони обвинувачення, є достатньо підстав вважати, що є необхідність в забезпеченні виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам незаконними засобами впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме примушувати їх до дачі неправдивих показів, або зміни показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства.

Таким чином, орган досудового слідства вважає, що наявні наступні обґрунтовані ризики, передбачені п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження орган досудового слідства зазначає, що найбільш доцільним буде застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту, оскільки більш м’який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_3 під домашнім арештом, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв’язку з тим, що лише заборона підозрюваному залишати житло забезпечить запобігання спробам ОСОБА_3 перешкоджати досудовому розслідуванню, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов’язків.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину визнав частково, заперечував проти клопотання, просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, пояснив, що бажає і надалі проходити військову службу, раніше відносно нього під час здійснення ним своїх військових обов’язків ніяких скарг не надходило, завжди сумлінно ніс військову службу в Національній гвардії України, проживає з матір’ю, переховуватися від органів досудового розслідування та суду не збирається.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні проти клопотання заперечував, просив застосувати відносно свого підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, посилаючись на те, що ОСОБА_3 сумлінно виконує свої службові обов’язки, за час служби був неодноразово нагороджений державними відзнаками, грамотами, медалями, приймав участь в Антитерористичній операції, характеризується позитивно. На його думку, слідчим не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Заслухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного, його захисника, дослідивши клопотання та копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд виходить з того, що гарантією прав людини, встановленою статтею 29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений чи засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 статті 177 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, судом встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 не судимий, має постійне місце проживання, проживає разом з матір’ю, характеризується позитивно, за сумлінне виконання службових обов’язків був неодноразово нагороджений державними відзнаками, медалями, грамотами, приймав участь в антитерористичній операції, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що не є достатньою підставою для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Наведені у клопотанні обставини не свідчать про наявність достатніх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя на підставі наданих копій матеріалів кримінального провадження не встановив наявність достатніх ризиків, передбачених ч.1 статті 177 КПК України, для обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

У відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

На підставі досліджених та оцінених в сукупності всіх обставини справи слідчий суддя дійшов висновку, що встановлені під час розгляду клопотання обставини є підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, яке є достатнім на даний час запобіжним заходом, передбаченим ст.179 КПК України, і може запобігти ризикам, визначеним ст.177 КПК України.

Керуючись ст.ст.181, 193, 194, 196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

У задоволенні клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_1 за погодженням із заступником Прокурора військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України ОСОБА_2 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_3 – відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання строком на два місяці.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов’язки:

1)прибувати по першому виклику до службової особи на визначений нею час;

2)не відлучатись з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження;

Визначити строк дії ухвали слідчого судді два місяці – до 26 травня 2019 року.

Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на Перший слідчий відділ слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

Роз’яснити ОСОБА_3, що в разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов’язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: