Рішення № 80797067, 18.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2019 року 10:16 № 640/19192/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - Положенцева Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь»доДержавної служби геології та надр Українипро визнання протиправним та скасування наказу №5 від 11.01.2017 в частині, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Фомальгаут-Волинь» (далі-позивач/ПП «Фомальгаут-Волинь») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі- відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №5 від 11.01.2017 з 01.02.2017 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4057 від 17 жовтня 2006 року на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціального дозволу на користування надрами №5129 від 03 лютого 2010 року на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є ПП «Фомальгаут-Волинь»;

- виключити спеціальний дозвіл на користування надрами №4057 від 17 жовтня 2006 року на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціальний дозвіл на користування надрами №5129 від 03 лютого 2010 року на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є ПП «Фомальгаут-Волинь» з переліку, наведеного у додатку №3 до наказу Державної служби геології та надр України №5 від 11.01.2017 з 01.02.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з втратою чинності постанови №264 всі її положення, в тому числі й те, яким внесено зміни до пункту 25 Постанови №865 щодо обов'язку надрокористувача кожні п'ять років проводити повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ, втрачають свою обов'язкову силу, починаючи з 01 січня 2011 року, тобто з дати набрання чинності Постанови №1236, якою скасовано Постанову №264, а відтак відповідно й пункт 25 Постанови №865 в редакції Постанови №264 станом на момент прийняття оскаржуваного рішення не застосовується.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин та порядок справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин є взаємопов'язаними між собою процесами, що мають бути відрегульовані відповідно до вимог Податкового кодексу України від 27 грудня 2000 року №1236 "Про визнання таким, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України". Крім того, представник відповідача стверджував, що згідно позиції Державної фіскальної служби України, викладеної в листі №9651/5/99-99-12-02-03-16 від 03 червня 2016 рок, припис п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин через кожні 5 років є обов'язковим до виконання як такий, що забезпечує механізм прозорого формування у тому числі й податкової звітності видобувних галузей.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фомальгаут-Волинь» є власником спеціального дозволу від 17.10.2006 №4057, виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, на видобування крейди в якості сировини для виробництва будівельного вапна у Городилецькому родовищі та спеціального дозволу від 03.02.2010 №5129, виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, на видобування піску в Городелецькому родовищі Західна ділянка.

Наказом Державної служби геології та надр України від 11.01.2017 №5 зупинено дію вказаних спеціальних дозволів, відповідно до пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865 та враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування (протокол від 29.12.2016 №7/2016).

Наказом Державної служби геології та надр України від 01.02.2017 №50 внесено зміни до наказу Державної служби геології та надр України від 11.01.2017 №5 в частині відтермінування дати зупинення дії спеціальних дозволів.

Вважаючи вказаний наказ про зупинення дії спеціальних дозволів позивача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Державної служби геології та надр України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Кодексом України про надра, Положенням про Державну службу геології та надр України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174(далі - Положення № 1174), Порядком № 615,

Так, статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).

Виключно з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами у користувача надр виникають права та обов'язки, передбачені Кодексом України про надра та Порядком № 615.

Зі змісту частини другої статті 24 Кодексу України про надра слідує, що користувачі надр зобов'язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Статтею 60 Кодексу України про надра встановлено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов'язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Згідно з положеннями частини першої статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення № 1174 Державна служба геології та надр України, згідно із покладеними на неї завданнями, здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр та раціональним і ефективним використанням надр України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави діяти до висновку про те, що Державна служба геології та надр України уповноважена здійснювати геологічний контроль суб'єктів господарювання у формі планових та позапланових перевірок, які проводяться з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Пунктом 22 Порядку № 615 встановлено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері здійснення державного гірничого нагляду, епідеміологічного нагляду (спостереження), державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, органів місцевого самоврядування, органів державної фіскальної служби у разі: 1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; 2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення; 3) наявності заборгованості із сплати загальнодержавних податків та зборів; 4) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища.

Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов'язку проводити на ділянці надр роботи, пов'язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків. Також, зупинення дії дозволу не є підставою і для переривання строку його дії.

Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що однією з підстав зупинення дії дозволу на спеціальне використання надр є порушення надрокористувачем умов та порядку користування надрами, невиконання обов'язків, визначених статтею 24 Кодексу України про надра, а також невиконання у встановлений строк приписів контролюючого органу щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування. Державна служба геології та надр України уповноважена приймати рішення щодо зупинення дії спеціального дозволу у разі виявлення порушення надрокористувачем встановленого порядку користування надрами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зупинено дію спеціальних дозволів ПП «Фомальгайм-Волинь» у зв'язку із порушенням пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865, а саме: не проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин.

Так, пунктом 25 Положення № 865 (у редакції, чинній до 26 березня 2008 року) було передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов'язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.

Повторна і додаткова експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться у порядку, передбаченому цим Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 «Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин» внесені зміни до пункту 25 Положення № 865 та викладено у наступній редакції:

«Повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр, а також у разі:

- коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством;

- коли різниця у розмірі становить понад 20 відсотків порівняно з фактичними техніко-економічними та фінансовими показниками господарської діяльності, пов'язаної з видобуванням корисних копалин, а також коли зміни в технологічних схемах призводять до такої різниці».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2010 року № 1236 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» постанову Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 визнано такою, що втратила чинність з 12 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06 вересня 2005 року, визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом.

Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування.

Конституційний Суд України у рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Крім того, у пункті 2 рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/ зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Водночас, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2010 року № 1236 зміни та доповнення до Положення № 865 не вносились, попередня редакція пункту 25 Положення не відновлювалась.

Аналогічна позиція висловлена Міністерством юстиції України «Про пункт 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865» від 18 вересня 2013 року.

Відновлення чинності пункту 25 Положення № 865 мало місце лише у грудня 2017 року з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин», якою пункт 25 Положення № 865 викладено у новій редакції.

З системного аналізу вищевикладеного вбачається, що на момент прийняття відповідачем спірного наказу норма пункту 25 Положення № 865 була нечинною.

При цьому, суд зазначає, Угода про умови користування надрами від 17.10.2006, що є невід'ємною частиною спеціального дозволу від 17.10.2006 №4057 та Угода від 03.02.2010 до спеціального дозволу від 03.02.2010 №5129 не містять умови про обов'язок надрокористувача проводити повторну державну експертизу та оцінку запасів корисних копалин.

Отже, норма пункту 25 Положення № 865 була нечинною, а підставою для зупинення дії спеціального дозволу та єдиним мотивом для його анулювання є порушення відповідачем зазначеного пункту, фактично відсутні підстави вважати, що ПП «Фомальгаут-Волинь» допустило порушення умов користування надрами та, відповідно, відсутні підстави для зупинення дії спеціальних дозволів.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на позицію Державної фіскальної служби України стосовно чинності пункту 25 Положення № 865, що викладена у листі від 03 червня 2016 року № 9651/5/99-99-12-02-03-16, оскільки зазначений орган не уповноважений надавати будь-які офіційні роз'яснення стосовно чинності актів уряду.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність прийнятого Державною службою геології та надр України спірного наказу, в той час, як відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позову та, як наслідок, наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства "ФОМАЛЬГАУТ - ВОЛИНЬ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №5 від 11.01.2017р. в частині зупинення дії спеціальних дозволів №4057 від 17.10.2006р. та № 5129 від 03.02.2010р., виключивши зазначені дозволи з переліку додатку №3 до наказу.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. відшкодувати на користь приватного підприємства "ФОМАЛЬГАУТ - ВОЛИНЬ" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 29.03.2019.

Суддя С.К. Каракашьян