Рішення № 80797065, 28.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 826/16418/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби

в м. Києві Головного територіального управління

юстиції в м. Києві

третя особа, яка не ОСОБА_2

заявляє самостійних

вимог щодо предмета

спору

про зобов'язання вчинити дії

представники позивач - ОСОБА_1;

сторін: відповідача та третьої особи - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) (далі - позивач або ОСОБА_1) подав на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби в м. Києві Головного територіального управління юстиції в м. Києві (адреса: 02121, м. Київ, проспект Бажана, 7Є) (надалі - відповідач або ВДВС), у якому просить суд зобов'язати Дарницький районний відділ Державної виконавчої служби в м. Києві Головного територіального управління юстиції в м. Києві скасувати незаконну постанову старшого державного виконавця Тущенка Петра Леонідовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16.07.2018 та повернути незаконно стягнуті грошові кошти з пенсії ОСОБА_1.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що дії ВДВС у межах виконавчого провадження ВП № 50947438 не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду.

У судових засіданнях 20.12.2018 та 12.02.2019 судом було оголошено перерву.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2019 витребувано у Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби в м. Києві Головного територіального управління юстиції в м. Києві документи; залучено до участі у справі ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

28.02.2019 та 14.03.2019 в судових засідання судом оголошувалась перерва.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2019 витребувано в ОСОБА_2 належним чином завірену копію виконавчого напису № 224 від 11.03.2016, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.; витребувано повторно у Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби в м. Києві Головного територіального управління юстиції в м. Києві належним чином завірені копії виконавчого напису № 224 від 11.03.2016, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. та докази направлення рекомендованим листом копії постанови державного виконавця Головкова Ю.В. про відкриття виконавчого провадження № 50947438 від 25.04.2016 для виконання ОСОБА_1

У судовому засіданні 28.03.2019 позивач, за викладених у мотивувальній частині позову підстав, просив задовольнити адміністративний позов.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 28.03.2019 не з'явилися, причин неявки не повідомили. Про час та місце розгляду справи відповідач і третя особа були повідомлені належним чином.

За ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на положення ч. 3 ст. 268 КАС України, суд вважає, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У провадженні ВДВС перебуває виконавче провадження ВП № 50947438 з примусового виконання виконавчого напису № 224 від 11.03.2016, боржником в якому є ОСОБА_1, а стягувачем - ОСОБА_2

16.07.2018 старшим державним виконавцем ВДВС Тущенком П.Л. прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно якої постановлено звернути стягнення на доходи ОСОБА_1, який отримує дохід в Управлінні нарахування та виплати пенсії ГУ ПФУ у м. Києві.

Як відмічає позивач, ВДВС не було надіслано ОСОБА_1 ані виконавчого напису № 224 від 11.03.2016, ані постанови про відкриття виконавчого провадження, що обмежило останнього у наданні йому семиденного терміну на добровільне виконання рішення.

Позивач наголошує на недотриманні ВДВС вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому вважає, що наявні правові підстави для зобов'язання відповідача скасувати незаконну постанову старшого державного виконавця Тущенка Петра Леонідовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16.07.2018 та повернути незаконно стягнуті грошові кошти з пенсії ОСОБА_1

З викладеними позивачем у позові твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві на позовну заяву звернув увагу, що на виконанні у ВДВС перебуває зведене виконавче провадження ВП № 54108515 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Так, в порядку ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем ВДВС Тущенком П.Л. прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - ОСОБА_1 Відповідач акцентує, що вказаним державним виконавцем було правомірно винесено відповідну постанову.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» (в тексті альтернативно - Закон), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, та іншими нормативно-правовими актами (по рішенню - Інструкція) (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

За ст.ст. 1, 17, 18, 25 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З наведених положень Закону випливає про: визначення питань, що стосуються загальних засад виконавчого провадження; рішення, що підлягають примусовому виконанню; вимоги до виконавчого документа.

Як видно з матеріалів справи, 25.04.2016 старшим державним виконавцем ВДВС Головковим Ю.В., на підставі заяви б/н від 31.03.2016, ОСОБА_2, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 5094743 з примусового виконання виконавчого напису № 224 від 11.03.2016.

У зазначеному виконавчому провадженні боржником є ОСОБА_1, а стягувачем - ОСОБА_2

09.06.2017 старшим державним виконавцем Головковим Ю.В. прийнято постанову про об'єднання виконавчих проваджень №№ 50947438, 51236224, 52269579 у зведене виконавче провадження ВП № 54108515.

Слід наразі вказати, по-перше, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 826/10431/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017, за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби в м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві Медведєвої Олени Сергіївни про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання останнього скасувати постанову про стягнення коштів з заробітної плати (пенсії) від 10.07.2017 з поверненням коштів, які незаконно стягнуті - відмовлено повністю.

У мотивувальній частині постанови суду першої інстанції, серед іншого, зауважено, що « 11.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис № 224 про звернення стягнення коштів (боргу) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в загальній сумі 1 298 962,50 грн. За результатами пред'явлення вказаних виконавчих документів до виконання, відповідачем були відкриті виконавчі провадження № 50947438, № 51236224, які в подальшому були об'єднані у зведене виконавче провадження № 54108515. В матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем дії, рішень відповідача щодо відкриття виконавчих проваджень за вказаними вище документами. Посилання позивача на те, що постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень йому не направлялись, судом відхиляються, оскільки, як свідчать матеріали справи, на час звернення позивача до суду з даним позовом ОСОБА_1 достовірно знав про існування відповідних виконавчих проваджень, а отже, у випадку порушення державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження" в частині направлення документів виконавчого провадження, позивач не був позбавлений можливості оскаржити дії/бездіяльність державного виконавця в цій частині у встановленому законом порядку, чого позивачем, на власний розсуд, зроблено не було. Суд примітив, що оскільки в даному випадку в матеріалах справи відсутні докази погашення позивачем заборгованості за виконавчим написом нотаріуса № 224 від 11.03.2016, станом на дату винесення постанови від 10.07.2017 ВП № 50947438, враховуючи чинність даного виконавчого напису, а також те, що постанова про звернення стягнення на заробітну плату (пенсію) прийнята на підставі заяви стягувача про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1, що відповідає ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження", правомірною є спірна постанова».

По-друге, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23.08.2017 у справі № 753/15118/17, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09.11.2017, за розглядом подання старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Медведєвої О.О. про примусове проникнення до квартири, судом вирішено: подання старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Медведєвої О.О. про примусове проникнення до квартири - задовольнити; надати дозвіл старшому державному виконавцю Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Медведєвій О.О. на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на праві власності, з метою проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Слід відмітити, що при розладі справи № 753/15118/17 судами встановлено, що: « 16.06.2016, 19.07.2017 державним виконавцем здійснено виклики боржника на прийом до державного виконавця. Факт отримання боржником ОСОБА_1 викликів державного виконавця свідчать неодноразові звернення ОСОБА_1 до відділу виконавчої служби. На прийом боржник не з'являвся. Двічі державним виконавцем здійснено вихід за адресою місця проживання боржника АДРЕСА_1. Акт державного виконавця від 15.06.2017 свідчить про те, що при здійсненні виходу за вищевказаною адресою двері квартири ніхто не відкрив. За повторним виходом за адресою місця проживання боржника АДРЕСА_1, двері квартири відчинив ОСОБА_1 (боржник), однак доступ до квартири для проведення виконавчих дій надати відмовився, про що складений акт в присутності понятих. Боржник обізнаний про відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення та виконавчого напису, дій щодо погашення заборгованості перед стягувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у добровільному порядку не вчинив, з часу відкриття виконавчого провадження жодного платежу на виконання судового рішення та виконавчого напису не перерахував, на виклики державного виконавця не з'являвся, доступ державному виконавцю до житла для проведення опису майна не надав. У добровільному порядку боржником виконавчий напис та рішення суду не виконано. У ході примусового виконання виконавчих документів державним виконавцем витребувано інформацію про майно та грошові кошти, що належать боржнику. Згідно відповіді з Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України вбачається, що інформація про номери рахунків, відкритих на ім'я боржника відсутня, не знайдо інформації про місце роботи боржника. За даними Пенсійного фонду України боржник перебуває на обліку в Кременчуцькому об'єднанні управління Пенсійного фонду України та отримує пенсію у розмірі 10 318,84 грн.».

З огляду на наведені у судових рішеннях, які, між іншим, набрали законної сили, відповідних судів обставини, суд, в межах викладеного епізоду у цій частині, звертає увагу, що в силу ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо: не оскарження позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, а також дій/бездіяльності державного виконавця в цій частині у встановленому законом порядку; непогашення позивачем заборгованості за виконавчим написом нотаріуса № 224 від 11.03.2016; обізнаності позивача про існування відповідних виконавчих проваджень; відсутності інформації про номери рахунків, відкритих на ім'я боржника, надають підстави вважати про встановлення відзначених обставин щодо ОСОБА_1, як особи, стосовно якої ці обставини встановлено.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

З наведеної норми Закону України "Про виконавче провадження" слідує про право виконавця винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у разі відсутності в останнього коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

З матеріалів виконавчого провадження ВП № 50947438 слідує про відсутність інформації про номери рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, а також про повернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області Управлінням з координації та контролю за виплатою пенсії постанови від 10.07.2017 № 50947438 про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 у зв'язку із виїздом пенсіонера за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 9 Б, кв. 144.

Матеріали справи свідчать про винесення, згідно ст. 68, 69, 70 Закону України "Про виконавче провадження", 16.07.2018 старшим державним виконавцем ВДВС Тущенком П.Л. постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно якої постановлено звернути стягнення на доходи ОСОБА_1, який отримує дохід в Управлінні нарахування та виплати пенсії ГУ ПФУ у м. Києві, та про направлення цієї постанови на адресу приміченого управління, що убачається із супровідного листа від 16.07.2018.

Таким чином, з урахуванням викладених у судових рішеннях у справах № 826/10431/17 і № 753/15118/17 обставин щодо обізнаності ОСОБА_1 про означені виконавчі провадження, враховуючи чинність постанов як про відкриття виконавчого провадження, так і зведеного виконавчого провадження, з огляду на те, що в силу ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим нормативно-правовим актом заходів щодо примусового виконання рішень, суд приходить до висновку, що Тущенко П.Л. при винесенні постанови від 16.07.2018 діяв на підставі та в межах повноважень, що визначені Законом України "Про виконавче провадження", що, відповідно, не свідчить про протиправність такої постанови та не є підставою для зобов'язання ВДВС вчинити певні дії, які окреслені ОСОБА_1 у прохальній частині позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в площині викладених у позові підстав, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову б/н від 01.11.2018 ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко