Рішення № 80796896, 28.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 826/13379/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання незаконними та скасування рішень від 11.08.2017,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі - позивач та/або КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №1459140303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання, не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №1458140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- визнати незаконною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №Ю-1457140303 про сплату боргу.

Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого зазначає, що на виконання наказу Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» було виконано всі вимоги, а саме: нараховано і відображено у звітності суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати та подано звітність за червень 2014 року, а також вчасно сплачено задекларовані суми єдиного соціального внеску.

Крім того, КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» зазначає, що ним вчасно подавався звіт за червень 2014 року, а відтак висновки викладені в акті перевірки від 17.07.2017 року №263/26-15-14-02-02/31025659 не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.

Також позивач стверджує про порушення Державної фіскальною службою України строків розгляду скарги на рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №1458140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №Ю-1457140303 про сплату боргу, з огляду на що відповідна скарга, на думку КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», є задоволеною.

Позивач в судовому засіданні 26.02.2018 року позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити.

Натомість, представник відповідача в судове засіданні 26.02.2018 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подавав, відношення до позову не висловив, відзиву на адміністративний позов не подавав.

З огляду на вказані обставини, судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.03.2017 рік, за наслідком якої складено акт від 17.07.2017 року №263/26-15-14-02-02/31025659 (далі - акт перевірки).

Зі змісту вказаного акту слідує, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, встановлено, зокрема, наступні порушення:

- пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, в результаті неподання за червень звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів;

- пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, в результаті чого занижено фонд оплати праці - 2647861,90 грн. та єдиного соціального внеску на загальну суму 1 041 795,22 грн. (ЄСВ: 36,77% - 927 613,14 грн., 8,41% - 7540,70 грн., 3,6% - 93903,56 грн., 34,7% - 2949,50 грн., 33,2% - 8948, 72 грн., - 2,6% - 221,00 грн., 2% - 618,60 грн.), в тому числі по періодах: червень 2014 року - 1 041 795,22 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом, серед іншого, прийнято:

- рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №1459140303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання, не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №1458140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» застосовано штрафні санкції у розмір 520 897,61 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2);

- вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №Ю-1457140303 про сплату боргу у розмірі 1 041 795,22 грн. (далі - оскаржувана та/або спірна вимога).

Не погоджуючись зі спірними рішеннями, позивачем подано скаргу від 18.08.2017 року №110/005-639 до Державної фіскальної служби України, за наслідком розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 18.09.2017 року №20671/6/99-99-11-02-02-25 скаргу КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2464-VI дія Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

В розрізі приписів частини 2 статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №454, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 року, затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №454).

Пунктом 2.1 розділу II Порядку №454 визначено, що звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів в один із таких способів: засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством; на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти.

Звіт, надісланий поштою, не вважається поданим.

Електронна форма звіту до органів доходів і зборів формується страхувальником з використанням спеціалізованого програмного забезпечення, актуальні версії якого безкоштовно надаються в органі доходів і зборів за місцем взяття на облік та розміщені на офіційному веб-порталі Міністерства доходів і зборів України (п. 2.2 розділу II Порядку №454).

Згідно з пунктом 2.8 розділу II Порядку №454 звіт повинен містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (початкова, скасовуюча, призначення пенсії, додаткова); звітний період, за який подається звіт; повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) страхувальника згідно із Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також інші категорії страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; для юридичних осіб зазначається код за ЄДРПОУ; для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган доходів і зборів та мають відмітку у паспорті) (далі - реєстраційний номер облікової картки); код основного виду економічної діяльності, відповідно до якого встановлено клас професійного ризику; клас професійного ризику виробництва; місцезнаходження (місце проживання) страхувальника; код органу доходів і зборів, до якого подається звіт; дата подання звіту; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб страхувальника; середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період (за наявності); кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати (за наявності); штатна чисельність працівників (за наявності); підписи страхувальника - фізичної особи та/або посадових осіб страхувальника, засвідчені печаткою страхувальника (за наявності).

Зазначені реквізити мають бути обов'язково заповнені в усіх таблицях додатків до звітів, де вони передбачені.

Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушенням вимог цього Порядку, у тому числі без обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 2.8 цього розділу, та поданий без всіх необхідних таблиць, не вважається звітом і вважається таким, що не подавався (п. 2.10 розділу II Порядку №454).

В той же час, пунктом 4.1 розділу IV Порядку №454 передбачено, що звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Звіт, в розрізі приписів пункту4.2 розділу IV Порядку №454, повинен містити основні дані про страхувальника та перелік таблиць звіту.

Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, що наведені у додатках 4 - 7 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 4.8 4.1 розділу IV Порядку №454 таблиця 5 додатка 4 до цього Порядку призначена для реєстрації застрахованих осіб у реєстрі застрахованих осіб.

Таблиця 5 додатка 4 до цього Порядку подається страхувальником, якщо протягом звітного періоду: було укладено або розірвано трудовий договір (цивільно-правовий договір, крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) із застрахованою особою; було укладено або розірвано трудовий договір із застрахованою особою, яка працевлаштована на нове робоче місце; особі надано відпустку по догляду за дитиною від трирічного віку до досягнення нею шестирічного віку; особі надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; особі надано відпустку по вагітності і пологах.

У разі коли за даними страхувальника протягом звітного періоду не було зафіксовано фактів укладання та розірвання трудових угод (цивільно-правового договору), надання відповідної відпустки, таблиця 5 додатка 4 до цього Порядку не формується та не надається до органу доходів і зборів.

В свою чергу, розділом V Порядку №454 визначено порядок виправлення помилок.

Згідно з пунктом 5.6 розділу V Порядку №454, якщо в таблиці 5 додатка 4 до цього Порядку страхувальник не зазначив будь-якої дії щодо застрахованої особи, які передбачені пунктом 4.8 розділу IV цього Порядку, він подає разом зі звітом за поточний звітний період звіт за попередній період, який містить: титульний аркуш (перелік таблиць звіту), дані на цю застраховану особу із зазначенням статусу таблиці 5 - додаткова.

Аналогічно подається таблиця 7 додатка 4 до цього Порядку.

Додатковий документ, згідно з приписами п. 1.1 розділу I - це звіт страхувальника з позначкою "Додаткова", який подається, якщо страхувальник не зазначив застраховану особу із передбачених пунктом 4.8 розділу IV цього Порядку та у випадках, передбачених пунктом 5.6 розділу V цього Порядку.

Зі змісту акту перевірки вбачається: « 10.07.2014 року 14:38:16 засобами електронного зв'язку товариством направлено звітність Додаток 4 до суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за червень 2014 року (з таблицею 1 по якій проводяться нарахування в КОР платника). Згідно квитанції 2 «автоматична обробка первинного документу/звіту виконана вдало (перелік попереджень за наявності), Дані завантажено до Реєстру застрахованих осіб.».

14.07.2014 року 19:26:38 засобами електронного зв'язку, Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло Сервіс» направлено звітність Додаток 4 з табл. 5 «додаткова» за червень 2014 року. Згідно квитанції 2 «автоматична обробка електронного документу/звіту виконана (перелік попереджень за наявності). Дані завантажено до Реєстру застрахованих осіб.» В результаті звіт від 14.07.2014 року 19:26:38 вважається чинним, а попередній звіт від 10.07.2014р. 14:38:16 відображено в АІС «Податковий блок» в статусі «історії подання». У зв'язку з тим, що останній звіт 14.07.2014 року подано страхувальником до закінчення терміну подання звітності без таблиці 1 (по якій проводяться нарахування), нарахування в картці особового рахунку платника (КОР 71010000) АІС «Податковий блок» у сумі 1041795,22 грн. (рядок 8 табл.1 дод.4 від 14.07.2014 року 19:26:38) - відсутні, таким чином товариством не виконано вимоги:

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08,07.2010р. № 2464-VI, зі змінами, згідно якого: «Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування»;

- 5.1 р. V «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013р. №454 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.09.2013р. за № 1628/24160, від 08,07.2010 р. № 2464-IІ, зі змінами, згідно якого: «У разі виправлення помилки у звіті страхувальник має право до закінчення терміну подання цього звіту повторно сформувати та подати звіт до органу доходів і зборів за місцем взяття на облік. Чинним вважається електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання визначених цим Порядком».

- 2.10 р. II «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013р. №454 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.09.2013р. за № 1628/24160. зі змінами, згідно якого: «Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт складений з порушенням вимог цього Порядку, у тому числі без всіх необхідних реквізитів, передбачених пунктом 2.8 нього розділу, та поданий без всіх необхідних таблиць не вважається звітом і вважається таким, що не подавався».

Відповідно до опису формату звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року N22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за N1014/18309, враховуючи зміни постанови правління Пенсійного фонду N 18-1 від 23.06.2011 року, зміни постанови правління Пенсійного фонду N24-1 від 10.12.2012 р., зміни постанови правління Пенсійного фонду N12-1 від 22.07.2013 року, формування реквізитів таблиці 5 додатка 4 здійснюється за такими правилами.

Реквізит 01. Код ЄДРПОУ реєстраційний номер облікової картки платника податків: дивитись підрозділ 1 розділу I для аналогічного реквізиту.

Реквізит 02. Філія за реєстрацією в органі Пенсійного фонду: дивитись підрозділ 1 розділу I для аналогічного реквізиту.

Реквізит 03. Звіт за місяць, рік: вказується звітний місяць (дві цифри) та рік (чотири цифри), за який подаються дані щодо трудових відносин, згідно із пунктом 6.1. цього розділу.

Реквізит 04. Тип - позначка «X»: вноситься у клітинку відповідного варіанту:

- додаткова, коли в таблиці 5 додатка 4 Порядку страхувальник не зазначив застраховану особу, з якою було укладено або розірвано трудовий договір за попередній період або періоди відпусток, або було укладено або розірвано трудовий договір із застрахованою особою, яка працевлаштована на нове робоче місце, він подає разом із звітом за поточний звітний період звіт за попередній період, який містить: титульний аркуш (перелік таблиць звіту), дані на цю застраховану особу із зазначенням статусу таблиці 5 - додаткова.

Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що у випадку не зазначення страхувальником в таблиці 5 додатка 4 Порядку застраховану особу, з якою було укладено або розірвано трудовий договір за попередній період або періоди відпусток, або було укладено або розірвано трудовий договір із застрахованою особою, яка працевлаштована на нове робоче місце, з метою усунення помилок він подає разом із звітом за поточний звітний період звіт за попередній період, який містить: титульний аркуш (перелік таблиць звіту), дані на цю застраховану особу із зазначенням статусу таблиці 5 - додаткова.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що позивачем при поданні додаткового документу не виконано всі вимоги, що передбачені пунктом 5.6 розділу V Порядку №454, а саме: не подано титульний лист (перелік таблиць звіту), що в свою чергу, має своїм наслідком порушення вимог приписів пункту 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, оскільки, в контексті приписів пункту 5.1 розділу V та пункту 2.10 розділу II Порядку №454, відповідний звіт вважається не поданим.

Згідно з пунктом 7 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Зважаючи на наведене суд погоджується з висновками акту перевірки в цій частинні та вважає спірне рішення №1 таким, що прийнято відповідачем в порядок, спосіб та в межах повноважень, а тому відсутні підстави для скасування останнього.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення №2 щодо порушення пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, в результаті чого занижено фонд оплати праці - 2647861,90 грн. та єдиного соціального внеску на загальну суму 1 041 795,22 грн. (ЄСВ: 36/77% - 927 613,14 грн., 8,41% - 7540,70 грн., 3,6% - 93903,56 грн., 34,7% - 2949,50 грн., 33,2% - 8948, 72 грн., - 2,6% - 221,00 грн., 2% - 618,60 грн.), в тому числі по періодах: червень 2014 року - 1 041 795,22 грн. та спірної вимоги суд звертає увагу на наступне.

Так, пункт 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI включає в себе 2 елементи обов'язку платника єдиного внеску, зокрема:

- подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

- сплачувати єдиний внесок.

З матеріалів справи слідує та й безпосередньо підтверджується актом перевірки, що сума єдиного внеску визначена позивачем у звіті поданому 10.07.2014 року 14:38:16 засобами електронного зв'язку у сумі 1041795,22 грн. фактично сплачено КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс».

Заниження фонду оплати праці по суті виникло виключно технічно, внаслідок допущення помилок позивачем при формуванні та поданні ним звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема, додаткового документу, відповідальність за що застосована до КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» спірним рішенням №1.

Разом з цим, суд враховує, що на підтвердження обставин щодо обліку страхових внесків за червень 2014 року в органах ПФУ позивачем було повідомлено про наявність особистої облікової карти НОМЕР_1 ОСОБА_1 (Форма ОК Пенсійного фонду України ІНДИВІДУАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗАСТРАХОВАНУ ОСОБУ) за період «Звітний 2011,1012,2013,2014,2015,2016,2017 (травень включно), в якій у звітному 2014 р. в червні місяці внесено відомості за звітний місяць чисельник: сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок (грн.); знаменник, ліва частина: кількість днів стажу в місяці; знаменник права частина: позначка про сплату єдиного внеску).

Додатково КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» отримано лист № 10229/03 від 03.07.2017 року від Лівобережного об'єднаного ПФУ Управління Пенсійного фонду України м. Києві, в якому надано відповідь, що звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (Додаток 4) за червень 2014 року вдало завантажено до Реєстру застрахованих осіб 10.07.2014 року. Інформація подана на застрахованих осіб у звіті відображена в реєстрі страхованих осіб Державного реєстру».

Відповідно до приписів частини 2 статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону№2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Приписами пункту 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Суд акцентує увагу на тому, що заниження фонду оплати праці по суті виникло виключно технічно, внаслідок допущення помилок позивачем при формуванні та поданні ним звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема, додаткового документу.

Тобто, фактично відповідна сума єдиного внеску у сумі 1041795,22 грн. сплачено КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс».

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку відсутній факт заниження фонду оплати праці, а тому відсутні обставини наявності своєчасно не сплачених сум позивачем страхових внесків платники єдиного внеску, що в свою чергу свідчить про безпідставність спірної вимоги, і як наслідок застосування до КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» штрафних санкцій оскаржуваним рішенням №2.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає що спірна вимога та оскаржуване рішення № 2 прийняті з порушенням вимог підпункту 3, 8 частини 2 статті 2 КАС України.

Враховуючи наведене, на думку суду, наявні підстави для задоволення адміністративного позову в частині скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №1458140303 та вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №Ю-1457140303 про сплату боргу.

Між тим, суд відхиляє посилання позивача на порушення Державної фіскальною службою України строків розгляду скарги на рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №1459140303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання, не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №1458140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №Ю-1457140303 про сплату боргу мотивуючи це наступним.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, серед іншого, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів (ч. 14 ст. 25 Закону №2464-VI).

Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 року №1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.02.2016 року №175 за №175/28308, затверджено Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, який визначає процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті (далі - Порядок №1124).

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що вмотивоване рішення, за наслідком розгляду скарги платника єдиного внеску на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, контролюючий орган має прийняти та надіслати протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Судом встановлено, що скарга позивача від 18.08.2017 року №110/005-640 надійшла до Державної фіскальної служби України 19.08.2017 року вх. 24294/6, а рішення прийнято 18.09.2017 року, тобто без порушення строків встановлених Законом №2464-VI та Порядком №1124.

Підсумовуючи викладене суд вважає доводи позивача в цій частині безпідставними та таким, що не можуть бути підставами для задоволення адміністративного позову.

Частиною 2 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, то судові витрати слід присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (02081, м. Київ, Дніпровська набережна, б. 25-Б, код ЄДРПОУ 31025659) до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №1458140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 року №Ю-1457140303 про сплату боргу.

4. В інший частині позову відмовити.

5. Судові витрати в розмірі 21 898 (двадцять одна тисяча вісімсот дев'яносто вісім) грн. 94 коп. стягнути на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (02081, м. Київ, Дніпровська набережна, б. 25-Б, код ЄДРПОУ 31025659) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева