Ухвала суду № 80796762, 26.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

26 березня 2019 року м. Київ № 640/3500/19

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1

до Управління пенсійного фонду Дніпровського району м. Києва

про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління пенсійного фонду Дніпровського району м. Києва про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду:

- надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку;

- надання до суду належним чином засвідчених доказів в обґрунтування позову (в тому числі, докази зміни прізвища);

- надання до суду належним чином засвідчених доказів в обґрунтування позову доданих до позовної заяви для вручення відповідачу;

- надання до суду власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В подальшому, 15.03.2019 року на виконання вимог ухвали суду позивачем через канцелярію суду подано додаткові документи по справі.

При цьому, позивач, у поданій заяві, також просив поновити йому строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Розглянувши подану заяву про усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналогічні положення визначені Національним стандартом України "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003., що затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55.

Так, пункт 5.27 даного стандарту визначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.

Як вбачається з доданих до заяви про усунення недоліків у справі документів, не всі документи засвідчені належним чином у визначеному законодавством порядку.

Окрім того, зі змісту первісного позову вбачається, що позивачем зазначено в процесуальному статусі відповідача Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва.

Проте, 16 грудня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України № 1055 реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України, зокрема управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва, реорганізовано шляхом злиття в Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №203 "Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві", яка набрала чинності 05 квітня 2017 року, утворено Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, реорганізувавши шляхом злиття Правобережне, Лівобережне, Центральне об'єднані управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Отже, належним відповідачем у справі є Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, як і зазначено позивачем в уточненій позовній заяві.

Втім, позивачем не надано інформацію про ідентифікаційний код юридичної особи Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Незнання про порушення через, наприклад, байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Таким чином, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що саме у 20167 році позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, до суду з даним позовом ОСОБА_1 звернулася 18.02.2019 року, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

При цьому, в заяві про поновлення пропущеного строку на звернення з даним адміністративним позовом до суду, позивачем не наведено жодних обставин на підтвердження поважності причин такого пропуску суду, так само, як і не надано відповідних доказів.

Отже, враховуючи значний пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено суду будь-яких доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачу.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду із позовом в порядку, встановленому законом, тобто після виконання вимог щодо позовної заяви, визначених ст.ст. 160 та 161 КАС України.

Керуючись ст. 123, п.п. 1 та 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Повернути позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї матеріали.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

3. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Н.М. Клименчук