Рішення № 80796719, 29.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2019 року № 640/2397/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОрендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7"до третя особа: про Міністерства юстиції України Виконавчий комітет Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) визнання незаконною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Орендне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову ВП № 57408387 від 29.01.2019 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 826/12547/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було правових підстав для закриття виконавчого провадження. Стверджує, що лист Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.12.2018 № 050/20-8466 не свідчить про виконання рішення суду боржником у виконавчому провадженні ВП № 57408387 - Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація). Звернув увагу, що Департамент економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) є структурним підрозділом Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та не уповноважений приймати рішення, які віднесено до компетенції Київської міської державної адміністрації.

Ухвалою суду від 05.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/2397/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін на 15.03.2019.

Представник третьої особи Глущенко Д.В. у судовому засіданні 15.03.2019 подав до суду пояснення щодо позову, у яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості останніх. Пояснив, що пунктом 5.28 Положення про Департамент економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2013 № 1717, передбачено, що Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень проводить аналіз розрахунків сум компенсацій різниці між витратами на виробництво товарів і надання послуг та встановленими Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) цінами і тарифами на товари та послуги в разі їх перевищення.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 15.03.2019 відкладено розгляд справи на 29.03.2019.

27.03.2019 представником відповідача Рекашовою А.М. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що Департамент є структурним підрозділом Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), до компетенції якого належить вирішення питань, порушених у зверненні стягувача, Департамент не є окремою юридичною особою, тому вважає, що звернення стягувача розглянуто саме боржником, а не іншою особою, як зазначає позивач. Звернула увагу, що зі змісту відповіді, наданої боржником на виконання рішення суду вбачається, що звернення стягувача розглянуто по суті та заявнику повідомлено про відсутність правових підстав для відшкодування витрат, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, відповідно до статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Представник позивача у судовому засіданні 29.03.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.03.2019 заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні 29.03.2019 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 29.03.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, на підставі статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України замінено неналежного відповідача у справі - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного - Міністерство юстиції України.

У судовому засіданні 29.03.2019 у зв'язку з надходженням заяв від усіх сторін, суд на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На примусовому виконанні головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. перебувало виконавче провадження № 57408387 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/12547/14, виданого 18.07.2018, відповідно до якого зобов'язано Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянути і прийняти рішення по суті звернень Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" стосовно відшкодування йому витрат, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово - комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, відповідно до статті 31 Закону України "Про житлово - комунальні послуги".

29.01.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 57408387 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 13.12.2018 до відділу надійшов лист Департамент економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 050/14-8537 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням виконавчого документа. До листа додано копію листа Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.12.2018 № 050/20-8466, яким розглянуто та прийнято рішення по суті звернення Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" стосовно відшкодування йому витрат, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово - комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, відповідно до статті 31 Закону України "Про житлово - комунальні послуги".

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про фактичне виконання боржником рішення суду у справі № 826/12547/14.

За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону N 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з положеннями статті 10 Закону N 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як уже було з'ясовано судом, підставою для закриття виконавчого провадження стало, на думку відповідача, фактичне виконання боржником рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону N 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З доданого відповідачем до матеріалів справи копії виконавчого провадження № 57408387 вбачається, що боржником є Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, про фактичне виконання рішення суду, на думку відповідача, свідчать листи Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.12.2018 № 050/20-8466 та від 13.12.2018 № 050/14-8537.

За визначенням пункту 1 Положення про Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2013 N 1717 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.10.2017 N 1310), Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до пункту 4 Положення основними завданнями Департаменту є:

реалізація державної політики економічного і соціального розвитку на території міста Києва;

реалізація державної регіональної політики на території міста Києва;

забезпечення реалізації державної цінової політики на території міста Києва;

забезпечення реалізації державної політики у сфері інвестиційної діяльності та державно-приватного партнерства;

формування та реалізація на рівні міста єдиної політики у сфері зовнішньоекономічних зв'язків, залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, інвестиційної діяльності;

сприяння розвиткові міжнародного співробітництва в галузі економіки, зовнішньоекономічних зв'язків та виходу на зовнішній ринок підприємств, установ і організацій, розташованих на території міста Києва;

забезпечення в межах повноважень захисту економічних прав і законних інтересів України, вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання;

здійснення повноважень щодо залучення вітчизняних і іноземних інвестицій та організації роботи з їх використання для фінансування розвитку пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку міста;

координація роботи структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ, організацій, районних в місті Києві державних адміністрацій у сфері інвестиційної діяльності та управління стратегічно важливими проектами;

організація роботи з підвищення економічної ефективності діяльності підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади міста Києва;

спрямування діяльності підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади міста Києва на виконання пріоритетних напрямів економічного і соціального розвитку міста.

Згідно пункту 14 наведеного Положення Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

З виконавчого листа Окружного адміністративного суду містка Києва № 826/12547/14 від 18.07.2018, на підставі якого здійснювалось вказане виконавче провадження, вбачається, що боржником у ньому зазначено Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація, код ЄДРПОУ: 00022527.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що листи Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.12.2018 № 050/20-8466 та від 13.12.2018 № 050/14-8537, який є окремою юридичною особою публічного права та не є боржником за зазначеним вище виконавчим листом, не свідчать про виконання саме боржником виконавчого провадження ВП № 57408387 рішення суду у справі № 826/12547/14, а тому закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" - є передчасним.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" (03179, м. Київ, пр. Палладіна, 9, ідентифікаційний код 33306062) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 29.01.2019 ВП № 57408387 про закінчення виконавчого провадження.

Стягнути за рахунок Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7" (03179, м. Київ, пр. Палладіна, 9, ідентифікаційний код 33306062) 1921,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко