Рішення № 80796711, 14.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 березня 2019 року справа №826/248/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: Безлецької Т.Л.

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1)доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі)про1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2015 року №0002921701; 2) визнання протиправним та скасування рішення про донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій від 23 грудня 2015 року №0002931701; 3) визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки від 23 грудня 2015 року №Ф-75 У; 4) визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 червня 2016 року №Ф-7326-17; 5) визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 травня 2017 року №Ф-7326-17На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 березня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними оскаржувані рішення, у зв'язку із наступним: позивач не був повідомлений про проведення планової виїзної перевірки та не отримував наказу про проведення перевірки, направлення та письмове повідомлення про проведення перевірки, оскільки у період з 12 жовтня 2015 року по 07 листопада 2015 року знаходився в офіційній відпустці, що підтверджується повідомленням про зупинення виконання обов'язків нотаріуса на період відпустки, відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, рахунком ДП "А.Е.Т. Джоїн Ап!" на оплату туристичних послуг та ваучером на надання туристичних послуг, авіаційні квитки, копії сторінок паспорту позивача для виїзду за кордон; всі документи щодо перевірки та матеріали щодо оформлення її результатів отримані позивачем лише у грудні 2016 року, що позбавило ОСОБА_1 скористатись правом бути присутньою під час проведення перевірки, надати документи первинного обліку на підтвердження витрат та відповідних пояснень, а також своєчасно оскаржити прийняті рішення; акт перевірки не містить конкретного змісту порушень із посиланням на недоліки чи відсутність первинних документів, що слугували підставами для донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб; відповідач не дослідив жодного первинного документа, що вказує на проведення ним камеральної, а не документальної перевірки; в акті перевірки проведено аналіз діяльності приватного нотаріуса Мазарчук Н.В., що не стосується діяльності ОСОБА_1; позивач своєчасно подавав податкові декларації про майновий стан і доходи за 2012-2014 роки та сплачував податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску; висновки акта перевірки про не підтвердження сум витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності, є безпідставними, оскільки зроблені внаслідок порушень під час перевірки та без дослідження документів щодо діяльності позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/248/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ним вжито заходи, спрямовані на повідомлення позивача про проведення перевірки; у свою чергу позивач не надав документів, пов'язаних з провадженням нотаріальної діяльності, а саме щодо загального оподатковуваного доходу та підтве5рджених витрат, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за 2012-2014 роки та стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні 14 березня 2019 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 23 грудня 2015 року №0002921701 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 178.2, 178.3, 178.4 статті 178 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 176 241,71 грн., у том числі за податковими зобов'язаннями 140 993,37 грн., за штрафними санкціями 35 248,34 грн.

Рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 грудня 2015 року №0002931701 за порушення підпункту 1 пункту 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачу нараховано 213 715,10 грн. єдиного соціального внеску та застосовані штрафні санкції у розмірі 21 096,50 грн.

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23 грудня 2015 року №Ф-75 у ДПІ у Солом'янському районі вимагає від ОСОБА_1 сплатити суму боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 213 715,10 грн., у тому числі 213 715,10 грн. - недоїмка.

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 червня 2016 року №Ф-7326-17 у ДПІ у Солом'янському районі вимагає від ОСОБА_1 сплатити суму боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 222 565,69 грн., у тому числі 209 342,19 грн. - недоїмка, 13 223,77 грн. - штрафи.

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 травня 2017 року №Ф-7326-17 у ДПІ у Солом'янському районі вимагає від ОСОБА_1 сплатити суму боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 234 811,83 грн., у тому числі 221 587,83 грн. - недоїмка, 13 223,77 грн. - штрафи.

Зазначені рішення прийняті відповідачем на підставі акта документальної планової виїзної перевірки платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, від 06 листопада 2015 року №5716/16-58-17-01-17-НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено не підтвердження валових витрат за 2012-2014 роки, чим порушено пункти 178.2, 178.3 статті 178 Податкового кодексу України; абзацу першого пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у розмірі 213 715,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин здійснювала незалежну професійну діяльність та є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу згідно зі свідоцтвом про право зайняття нотаріальною діяльністю від 12 січня 2011 року №8355.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В силу статті 32 Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Так, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регламентується нормами статті 178 Податкового кодексу України.

Пунктом 178.1 статті 178 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 178.3 статті 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Відповідно до пункту 178.6 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

У свою чергу згідно з пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, який затверджено відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Отже, позивач є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, доходи від якої оподатковуються за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом не надано до перевірки документів, пов'язаних з провадженням нотаріальної діяльності, а саме документів на підтвердження сум загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності, сум документально підтверджених витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності; не надано банківські виписки, платіжні документи та інші первинні документи, що унеможливлює підтвердити факт оплати витрат чи їх відношення до отримання доходів.

Разом із тим, суд не погоджується із висновками акта перевірки про ненадання позивачем до перевірки документів, пов'язаних з провадженням нотаріальної діяльності, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пункт 77.4 статті 77 Податкового кодексу України встановлює, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За правилами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, документальна планова виїзна перевірка позивача повинна була проводитись за його місцезнаходженням за умови попереднього за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручення під розписку або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмового повідомлення, та пред'явлення або надіслання направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У свою чергу, при виконанні контролюючим органом вказаних вище умов, відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України у платника податків виникає обов'язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Зазначене співвідноситься із правом платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом, що передбачено підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявні у справі докази підтверджують, що перевірка позивача проведена на підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі від 02 жовтня 2015 року №1290, згідно з яким доручено організувати проведення документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 з 19 жовтня 2015 року тривалістю 10 робочих днів, та письмового повідомлення про проведення перевірки від 02 жовтня 2015 року.

Вказаний наказ та повідомлення направлено відповідачем на адресу ОСОБА_1 02 жовтня 2015 року, про що свідчать наявні у справі копії конверта та повідомлення про вручення поштового відправлення; однак, відправлення повернулося на адресу ДПІ у Солом'янському районі за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, відповідач виконав одну із умов для можливості проведення документальної виїзної перевірки.

Разом з тим, як свідчать наявні у справі копії листа Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12 січня 2017 року №31337/10/11-16, листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 01 лютого 2018 року №184/Ч-1187, рахунком ДП "А.Е.Т. Джоїн Ап!" на оплату туристичних послуг від 26 серпня 2015 року №329227, ваучера на надання туристичних послуг №329227, авіаційних квитків та копій сторінок паспорту позивача для виїзду за кордон, у період з 12 жовтня 2015 року по 07 листопада 2015 року позивач знаходився у відпустці та у період з 12 жовтня 2015 року по 26 жовтня 2015 року перебував за межами території України. Відсутність позивача на території України унеможливлює проведення його документальної виїзної планової перевірки, а проведена відповідачем перевірки не може вважатись виїзною, оскільки проводилась не за місцезнаходженням ОСОБА_1

Крім того, у справі відсутні докази, які б підтверджували, що перед початком перевірки посадові особи відповідача прибули за місцезнаходженням позивача та пред'явили направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службове посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Наведене підтверджує, що відповідач документальної виїзної перевірки ОСОБА_1 не здійснював, а фактично провів камеральну перевірку позивача не за його місцезнаходженням, що позбавило позивача можливості надати посадовим особам ДПІ у Солом'янському районі органів надати всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, та права присутнім під час проведення перевірки та надати пояснення з питань, що виникали під час такої перевірки.

Отже, твердження акта перевірки про ненадання позивачем документів, пов'язаних з провадженням нотаріальної діяльності, а саме документів на підтвердження сум загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності, сум документально підтверджених витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності, є передчасними та не можуть бути покладені в основу висновків про порушення ОСОБА_1 норм Податкового кодексу України та підставою для нарахування суми податкових зобов'язань.

Крім того, суд встановив, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк подавала до ДПІ у Солом'янському районі податкові декларації про майновий стан і доходи за 2012-2014 роки, у яких декларувала суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті до бюджету, на рівні 12 021,83 грн., 9 172,63 грн. та 10 628,37 грн. відповідно, та у повному обсязі сплачувала вказані суми згідно із платіжними дорученнями від 05 липня 2013 року №109, від 26 квітня 2014 року №156 та від 21 липня 2017 року №254.

Відповідач не надав суду доказів та не навів переконливих доводів, які б вказували про відображення ОСОБА_1 у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2012-2014 роки вказала недостовірні відомості та занизила суму податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки акта перевірки про не підтвердження ОСОБА_1 валових витрат за 2012-2014 роки та порушення пунктів 178.2, 178.3 статті 178 Податкового кодексу України є помилковими, а визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2015 року №0002921701 - протиправним.

В частині висновків акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску суд керується наступним.

За визначенням статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 7 та частини одинадцятої статті Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону встановлюється у розмірі 34,7 відсотків суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального єдиного внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з положеннями частини третьої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частина восьма статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року

З вищевикладеного вбачається, що сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, що подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Як свідчить зміст акта перевірки, висновки про заниження єдиного соціального внеску зроблені відповідачем внаслідок порушень щодо заниження оподатковуваного доходу, описаних вище. Проте, спростування висновків акта перевірки про не підтвердження ОСОБА_1 валових витрат та заниження податку на доходи фізичних осіб, вже свідчить про безпідставність нарахування сум єдиного соціального внеску.

Суд також звертає увагу, що відповідно до підпункту 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за епізодом порушення щодо заниження єдиного соціального внеску за 2012-2014 роки висновки акта перевірки викладені не чітко, не в повній мірі, та без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень.

Частина перша статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає, що Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

З огляду на те, що висновки акта перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб не підтверджені судом, слідує, що застосування до ОСОБА_1 заходів впливу відповідно до норм статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у вигляді прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 грудня 2015 року №0002931701 та надсилання вимог про сплату боргу (недоїмки) від 23 грудня 2015 року №Ф-75, від 13 червня 2016 року №Ф-7326-17 та від 10 травня 2017 року №Ф-7326-17 є неправомірним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 23 грудня 2015 року №0002921701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 грудня 2015 року №0002931701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23 грудня 2015 року №Ф-75 У, від 13 червня 2016 року №Ф-7326-17 та від 10 травня 2017 року №Ф-7326-17 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що подання адміністративного позову позивач сплатив судовий збір всього у розмірі 3 111,20 грн.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Солом'янському районі.

Крім того, суд зазначає, що позивач сплатив судовий збір у розмірі, меншому, ніж встановлено Законом, виходячи із наступного.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем необхідно сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання фізичною особою-підприємцем адміністративного позову немайнового характеру необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

У первісному позові позивачем заявлено позовні вимоги про: визнання протиправними та скасування акта перевірки, податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2015 року №0002921701, рішення про донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій від 23 грудня 2015 року №0002931701, вимоги про сплату боргу (недоїмки від 23 грудня 2015 року №Ф-75 У та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 червня 2016 року №Ф-7326-17.

Таким чином, позивач мав сплатити судовий збір за немайнову вимогу (про скасування акта перевірки) 1 378,00 грн. та за майнові вимоги (про скасування рішень та вимог) максимально можливу суму 6 890,00 грн. (1 378,00 грн. х 5), всього 8 268,00 грн.

У заяві про зміну позовних вимог від 31 травня 2018 року позовну вимогу про скасування акта перевірки змінено на позовну вимогу майнового характеру про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 травня 2017 року №Ф-7326-17, за яку в 2018 році необхідно сплати судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 травня 2017 року №Ф-7326-17, виходячи зі змісту цієї вимоги, складає 234 811,83 грн., а тому 1 відсоток судового збору складає 2 348,11 грн.

Як встановлює абзац другий частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір", у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Отже, за нову майнову вимогу, з урахуванням вже сплаченої суми судового збору у розмірі 1 378,00 грн. за немайнову вимогу, позивач має доплатити 970,11 грн. (2 348,11 грн. - 1 378,00 грн.); всього за остаточні позовні вимоги судовий збір складає 9 238,11 грн. (8 268,00 грн. за первісним позовом + 970,11 грн. за змінену позовну вимогу). Проте, позивачем сплачено лише 3 111,20 грн., а тому решта судового збору у сумі 6 126,91 грн. (9 238,11 грн. - 3 111,20 грн.) стягується до Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 23 грудня 2015 року №0002921701.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 грудня 2015 року №0002931701.

4. Визнати протиправними та скасувати вимоги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 23 грудня 2015 року №Ф-75 У, від 13 червня 2016 року №Ф-7326-17 та від 10 травня 2017 року №Ф-7326-17.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору розмірі 3 111,20 грн. (три тисячі сто одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

6. Стягнути на користь Державного бюджету України (отримувач УК у Печерському р-ні/Печерський р-н, код 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, рахунок 34310206084021, класифікація доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 6 126,91 грн. (шість тисяч сто двадцять шість гривень дев'яносто одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, ідентифікаційний код 39471390).

Дата складення повного рішення суду - 25 березня 2019 року.

Суддя В.А. Кузьменко