Рішення № 80796567, 28.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 826/11518/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особа Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві Національної поліції України Департамент поліції охорони Національної поліції України провизнання протиправними дії та рішень, зобов'язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві Національної поліції України (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Департамент поліції охорони Національної поліції України (далі також - третя особа), в якому просить:

- визнати протиправним дії та рішення Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві Національної поліції України в частині невиплати ОСОБА_1 одноразового грошового забезпечення при звільненні;

- зобов'язати Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві Національної поліції України нарахувати та здійснити виплату грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі № 826/11518/18.

Цією ж ухвалою до справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Департамент поліції охорони Національної поліції України.

Зобов'язано відповідача подати до суду відзив на позовну заяву, третю особу - пояснення щодо суті позовних вимог, позивача - відповідь на відзив, у наданий сторонам відповідний термін згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що маючи стаж служби в поліції 21 рік 11 місяців та 07 днів, наказом від 17.05.2018 року його звільнено через хворобу, яку отримав під час проходження служби. При звільненні та розрахунку відповідачем відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні. Відтак, такі дії відповідача позивач вважає протиправними.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує посилаючись на статтю 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зазначив, що позивач на день звільнення не мав права на пенсію, а отже не мав права і на виплату одноразової грошової допомоги.

Третьою особою в своїх письмових поясненнях також, посилаючись на вказану норму, зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, адже позивач не мав права на пенсійне забезпечення на день звільнення у зв'язку із хворобою.

Згідно з частиною восьмою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду інспектора роти № 2 Управління поліції охорони з фізичної безпеки м. Києва Національної поліції України.

Під час проходження служби ним отримано поранення, внаслідок якого втратив 65 відсотків професійної працездатності, з огляду на що, позивачу присвоєно другу групу інвалідності.

Наказом Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві Національної поліції України від 17.05.2018 року № 80 о/с ОСОБА_1 звільнено у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу).

При звільненні та розрахунку відповідачем відмовлено в виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позивач, вважаючи такі дії та рішення відповідача, в частині не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, протиправними та такими, що не відповідають нормам чинного закону, звернувся із вказаним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про Національну поліцію" (в редакції чинній на час спірних правовідносин) (далі Закон №580-VІІІ) і Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 (з відповідними змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293 (далі також - Порядок №4).

Пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті

Підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 99 Закону №580-VІІІ встановлено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно закону та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 100 Закону України "Про Національну поліцію" ).

Відповідно до частини шостої статті 100 Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію" встановлені підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, яким визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) відповідно до пп.2, п. 1 Розділу 2 днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що позивачу, у зв'язку з отриманим пораненням під час проходження служби, видано свідоцтво про хворобу від 11.05.2018 року № 706/у, про що вказано у Наказі від 17.05.2018 року № 80 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

В подальшому, позивач звернувся до відповідача та третьої особи із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Проте, позивачем отримано лист Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві від 11.06.2018 року № 796/43/46/02-2018 «Про результати розгляду заяви», в якому, з посиланням, на частину першу статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги щодо недосягнення позивачем пенсійного віку на час звільнення.

Також, судом встановлено, що 23.10.2018 року позивачу у зв'язку з отриманою травмою присвоєно другу групу інвалідності та останнім втрачено 65 відсотків професійної працездатності. Причиною втрати професійної працездатності стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в поліції, що підтверджується наявними в матеріалах справи Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0977927, Випискою з акта медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0977927, Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АГ № 0014689 та Довідкою про результат визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АГ № 0014689.

Так, судом встановлено, що відповідно до Довідки виданої начальником ВФЗБО - головним бухгалтером УПО ФБ в м. Києві при звільненні позивачу нараховано грошове забезпечення у розмірі 3600,59 грн.

Також, листом Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві Національної поліції України від 11.06.2018 року №796/43/46/02-2018 позивачу повідомлено, що обов'язковою умовою для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є наявність права на пенсію.

Водночас, позивачу повідомлено, що відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» він має право звернутись до Управління про виплату ОГД в разі втрати працездатності поліцейського в порядку встановленому наказом МВС від 11.01.2016 року № 4 «Про затвердження Порядку умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського».

Натомість, відповідно до пояснень представника відповідача, позивачем вказаної заяви та відповідних документів не подано, про що немає доказів і в матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відповідно до Наказу № 80 о/с відбулося 17.05.2018 року, а інвалідність позивачу встановлено лише 23.10.2018 року. Отже, на день звільнення, позивачем не досягнуто пенсійного віку та не набуто статусу інваліда, відтак, відповідачем не здійснено нарахування одноразового грошового забезпечення позивачу відповідно до норм чинного законодавства, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також слід зазначити, що позивач в позовній заяві посилається на норми закону, який, станом на час звільнення позивача та отримання ним листа-відмови, втратив чинність.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, суд, дослідивши наявні в матеріалах докази, дійшов висновку, що дії відповідача є законними та не суперечать чинним нормам законодавства, з огляду на що, позовні вимоги задоволенню не підлягають .

Керуючись положеннями статей 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Департамент поліції охорони Національної поліції України, про визнання протиправними дії та рішень, зобов'язати вчинити дії, відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Відповідач : Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві Національної поліції України, 03065, м. Київ, вул. Чумака № 8-А, код ЄДРПОУ 40109105;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент поліції охорони Національної поліції України, 01001, м. Київ, вул. Малопідвальна № 5, код ЄДРПОУ 40109110.

Повне рішення складено 28.03.2019 року

Суддя Л.О. Маруліна