Рішення № 80796086, 29.03.2019, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 186/1857/18

Провадження № 2/188/148/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» (смт. Білоріченський Лугутинського району Луганської області)

про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 460 556, 42 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області) просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» (смт. Білоріченський Лугутинського району Луганської області) заборгованість по заробітній платі, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 460 556, 42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після звільнення позивача 04.06.2015 року з ПАТ «Шахта Білоріченська» відповідачем не було виконано свого обов’язку із проведення з позивачем розрахунку, що і зумовило позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач в судове засідання 29.03.2019р. не з’явився, направив до суду заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання, які призначались судом на 14.02.2019р., 19.03.2019р., 28.03.2019р. та 29.03.2019р. не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином через офіційний веб-сайт «Судова влада України» - «Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області», про причини неявки до суду не повідомив, від представника відповідача не надійшло заяв про розгляд справи у його відсутність.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд, керуючись ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Шахта «Білоріченська» з 07 липня 1997 року по 04 червня 2015 року, працюючи з 07 липня 1997 року учнем машиніста підземних установок, з 28 серпня 1997 року – машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем під землею, з 22 грудня 2001 року – гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею, з 14 квітня 2004 року – гірником підземним з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем під землею, а з 31 травня 2005 року – підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею в ПАТ «Шахта «Білоріченська».

Позивач фактично виконував свої трудові обов’язки до 18 липня 2014 року, а після цього у зв’язку з проведенням активної фази антитерористичної операції на підприємстві був простій та з 01 жовтня 2014 року перебував у безстроковій відпустці без збереження заробітної плати, відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки».

04 червня 2015 року позивач був звільнений за угодою сторін з ПАТ «Шахта «Білоріченська».

Останньою нарахованою відповідачем та отриманою позивачем заробітною платою є заробітна плата за червень 2014 року, яку він отримав у липні 2014 року.

31 травня 2018 року позивач отримав у своєму територіальному управлінні Пенсійного фонду України довідку форми ОК-5 про індивідуальні відомості про застраховану особу та дізнався, що в 2013 році відповідачем здійснені відрахування до Пенсійного фонду лише за період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2013 року, а за січень-серпень 2013 року не здійснені, а в 2014 році відрахування до Пенсійного фонду здійснені відповідачем лише за період з 01 січня 2014 року по 31 червня 2014 року, а за липень, серпень та вересень 2014 року жодних відрахувань єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не здійснено.

Згідно довідки відповідачем в 2014 році на ім’я позивача була нарахована наступна заробітна плата:

Січень 2014 року – 9 239, 98 грн.;

Лютий 2014 року – 9 677, 50 грн.;

Березень 2014 року – 8 999, 70 грн.;

Квітень 2014 року – 10 123, 63 грн.;

Травень 2014 року – 10 459, 84 грн.;

Червень 2014 року – 12 416, 56 грн.;

Липень 2014 року – 5 498, 02 грн.;

Серпень 2014 року – 8 808, 21 грн.;

Вересень 2014 року – 1 957, 38 грн.

Відповідач востаннє розрахувався з позивачем по заробітній платі за червень 2014 року, а здійснивши нарахування його заробітної плати за липень, серпень та вересень 2014 року не здійснив повного розрахунку по заробітній платі та іншим виплатам за ці місяці у серпні-жовтні 2014 року ані в день звільнення позивача, ані після нього.

Позивач посилається на ті обставини, що після його звільнення 04.06.2015 року з ПАТ «Шахта Білоріченська» відповідачем не було виконано свого обов’язку із проведення з позивачем розрахунку, що і є причиною спору.

Між сторонами виник спір із приводу порушення роботодавцем законодавства про оплату праці з підстав, передбачених ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237 1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. При цьому визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України згідно постанови від 15 вересня 2015 року у справі 21-1765а15.

Таким чином, суд вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати за період липень - вересень 2014 року становить 16 263, 61 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-111 від 19 жовтня 2000 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21 лютого 2001 року № 159, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків його виплати.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст .2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 3 цього закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Так, відповідач не здійснив з позивачем розрахунок за липень 2014 року в сумі 5 498,02 грн., за серпень 2014 року в сумі 8 808,21 грн. та за вересень 2014 року в сумі 1 957,38 грн.

Для визначення розміру компенсації за заробітну плату за липень 2014 року величина індексів споживчих цін за серпень 2014 року - жовтень 2018 року (величина індексу споживчих цін за липень 2014 року, тобто місяць, за який повинна виплачуватися заробітна плата до розрахунку не включається.) складає - 219,26 %.

Розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін за даними Держкомстату: 1,008 (серпень 2014р.) х 1,029 (вересень 2014р.) х 1,024 (жовтень 2014р.) х 1,019 (листопад 2014р.) х 1,030 (грудень 2014р.) х 1,433 (за 2015р.) х 1,124 (за 2016р.) х 1,137 (за 2017р.) х 1,015 (січень 2018р.) х 1,009 (лютий 2018р.) х 1,011 (березень 2018р.) х 1,008 (квітень 2018р.) х 1 (травень 2018р.) х 1 (червень 2018р.) х 0,993 (липень 2018р.) х 1 (серпень 2018р.) х 1,019 (вересень 2018р.) х 1,017 (жовтень 2018р.) х 100% = 219,26%.

Приріст індексу споживчих цін: 219,26 % - 100 % = 119,26 %.

Розмір компенсації у зв’язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати за липень 2014р. становить 5 498,02 грн. х 119.26 / 100 = 6 556, 93 грн.

Для визначення розміру компенсації за заробітну плату за серпень 2014 року величина індексів споживчих цін за вересень 2014 року — жовтень 2018 року (величина індексу споживчих цін за серпень 2014 року, тобто місяць, за який повинна виплачуватися заробітна плата до розрахунку не включається.) складає - 217,5 %.

Розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін за даними Держкомстату: 1,029 (вересень 2014р.) х 1,024 (жовтень 2014р.) х 1,019 (листопад 2014р.) х 1,030 (грудень 2014р.) х 1,433 (за 2015р.) х 1,124 (за 2016р.) х 1,137 (за 2017р.) х 1,015 (січень 2018р.) х 1,009 (лютий 2018р.) х 1,011 (березень 2018р.) х 1,008 (квітень 2018р.) х 1 (травень 2018р.) х І (червень 2018р.) х 0,993 (липень 2018р.) х 1 (серпень 2018р.) х 1,019 (вересень 2018р.) х 1,017 (жовтень 2018р.) х 100% = 217,5 %.

Приріст індексу споживчих цін: 217,5 % -100 % = 117,5 %.

Розмір компенсації у ЗВ’ЯЗКУ З порушенням встановлених строків виплати заробітної плати за серпень 2014 року становить 8 808, 21 грн. х 117.5 / 100 = 10 349, 64 ГРН.

Для визначення розміру компенсації за заробітну плату за вересень 2014 року величина індексів споживчих цін за жовтень 2014 року - жовтень 2018 року (величина індексу споживчих цін за вересень 2014 року, тобто місяць, за який повинна виплачуватися заробітна плата до розрахунку не включається.) складає - 211,39 %.

Розрахунок проводиться шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін за даними Держкомстату: 1,024 (жовтень 2014р.) х 1,019 (листопад 2014р.) х 1,030 (грудень 2014р.) х 1,433 (за 2015р.) х 1,124 (за 2016р.) х 1,137 (за 2017р.) х 1,015 (січень 2018р.) х 1,009 (лютий 2018р.) х 1,011 (березень 2018р.) х 1,008 (квітень 2018р.) х 1 (травень 2018р.) х 1 (червень 2018р.) х 0,993 (липень 2018р.) х 1 (серпень 2018р.) х 1,019 (вересень 2018р.) х 1,017 (жовтень 2018р.) х 100% = 211,39 %.

Приріст індексу споживчих цін: 211,39 % -100 % = 111,39 %.

Розмір компенсації у зв’язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати за серпень 2014 РОКУ становить 1 957, 38 грн. х 111,39 /100 = 2 186, 19 грн.

Загальна сума компенсації вказаного виду, яка підлягає стягненню з відповідача складає 19 092, 76 ГРН.

Розрахунок: 6 556, 93 грн. (компенсація у зв’язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати за липень 2014 року) + 10 349, 64 грн. (компенсація у зв’язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати за серпень 2014 РОКУ) + 2 186, 19 ГРН. (компенсація у зв’язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати за вересень 2014 року) = 19 092, 76 гри.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалив рішення по суті спору.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Щодо обчислення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, то суд зазначає наступне.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов'язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

День звільнення позивача, відповідно до положень п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, є останнім днем його роботи. Позивача звільнено 04 червня 2015 року, що підтверджується копією його трудової книжки.

Розрахунковим періодом, враховуючи, що позивача звільнено 04.06.2015 року, є травень 2015 року та квітень 2015 року, проте в даному періоді заробітна плата позивачу не нараховувалася не з його вини, тому при розрахунку треба враховувати заробітну плату за травень-червень 2014 року (за липень, серпень та вересень 2014 року також ні, бо це були місяці простою). Згідно довідки Форми ОК-5 нарахована заробітна плата за травень 2014 року склала 10 459, 84 грн., за червень 2014 року – 12 416, 56 грн. При цьому, позивачем фактично було відпрацьовано в травні 2014 року - 24 дні та в червні 2014 року - 22 днів, а всього за цей період - 46 днів. Робочий графік позивача був наступний: три дні робочі (друга, третя та четверта зміни по 6 часів) та один день вихідний.

Таким чином середньоденна заробітна плата позивача складає 497, 31 грн.

Розрахунок: 10 459, 84 грн. (заробітна плата за травень 2014 року) + 12 416, 56 грн. (заробітна плата за червень 2014 року) / 46 (24 робочі дні травня 2014 року + 22 робочі дні червня 2014 РОКУ) = 497, 31 гри.

Згідно з додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014р. № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», з урахуванням розрахункового періоду кількість робочих днів: у червні - 20, у липні - 23, у серпні - 20, у вересні - 22, у жовтні - 22, у листопаді - 21, у грудні - 23 (за зазначений період - 151 днів). При цьому, як було зазначено вище, звільнився я 04 червня 2015 року, тобто до розрахунку потрібно брати 147 днів (151 - 4 = 147).

Згідно з додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015р. N 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік», з урахуванням розрахункового періоду кількість робочих днів: у січні - 19, у лютому - 21, у березні - 22, у квітні - 21, у травні - 19, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 22, у жовтні - 20, у листопаді - 22, у грудні - 22 (всього 251 днів).

Згідно з додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016р. № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», з урахуванням розрахункового періоду кількість робочих днів: у січні - 20, у лютому - 20, у березні - 22, у квітні - 19, у травні - 20, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 21, у жовтні - 21, у листопаді - 22, у грудні - 21 (всього 249 днів).

Згідно оновленого розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік з урахуванням розрахункового періоду кількість робочих днів: у січні - 21, у лютому - 20, у березні - 21, у квітні - 20, у травні - 20, у червні - 20, у липні - 22, у серпні - 22, у вересні - 20, у жовтні - 22 (за зазначений період - 208 днів).

Середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати підлягає стягненню за період з 04.06.2015 РОКУ ПО 19.11.2018 року в розмірі 425 200, 05 грн.

Розрахунок: 497, 31 грн. середньоденної заробітної плати х 855 робочих днів = 425 200, 05 ГРН.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оскільки сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначена судом без урахування податків та обов'язкових платежів, то обов'язок провести утримання податків та обов'язкових платежів необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період: липень 2014 року – 5 498, 02 грн., серпень 2014 року – 8 808, 21 грн., вересень 2014 року – 1 957, 38 грн.; компенсація за порушення строків виплати заробітної плати – 19 092, 76 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку – 425 200, 05 грн., а всього 460 556, 42 грн.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповідно до норма матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Згідно ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. В зв'язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивача звільнено від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 6 908, 35 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 141, 142, 258, 259, 263, 280-289 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» (Луганська область, Лутугинський район, смт. Білоріченський, вул. Шкільна, 107, код ЄДРПОУ 00176897) на користь ОСОБА_1 (23.11.1978р.н., Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Миколаївка, вул. Свободна, 96, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період: липень 2014 року – 5 498 (п’ять тисяч чотириста дев’яносто вісім) гривень 02 копійки, за серпень 2014 року – 8 808 (вісім тисяч вісімсот вісім) гривень 21 копійка, вересень 2014 року – 1 957 (одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят сім) гривень 38 копійок; компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати – 19 092 (дев’ятнадцять тисяч дев’яносто дві) гривні 76 копійок; середній заробіток за час затримки розрахунку – 425 200 (чотириста двадцять п’ять тисяч двісті) гривень 05 копійок, а всього 460 556 (чотириста шістдесят тисяч п’ятсот п’ятдесят шість) гривень 42 копійки.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» із стягнутих на користь ОСОБА_1 сум, з яких не проводилося утримання, утримати податок з доходів фізичних осіб, необхідний єдиний соціальний внесок за загальнообов'язкове державне соціальне страхування в порядку ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та сплатити цю суму єдиного внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» судовий збір на користь держави в сумі 6 908 (шість тисяч дев’ятсот вісім) гривень 35 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_2